Підсумки року – 2017

Друзі, за плечима ще один рік. Вже традиційно в ці дні ми підбиваємо підсумки нашої спільної з вами роботи. Якщо говорити глобально, встигли ми досить багато. За рік, що минув, ми зібрали майже двадцять мільйонів гривень пожертв та допомоги від благодійників. Звісно, всі ці кошти наведено у відповідних звітах за проектами – адже відкритість завжди була одним із головних принципів нашої волонтерської діяльності. За всі ці кошти — повторимося, жодної з них копійки ми не взяли на власні потреби — ми зробили дуже багато.

Цього року нам вдалося розпочати і блискавично завершити соціальний проект «Операція «Світло». Спільними зусиллями ми зібрали майже півмільйона гривень і придбали обладнання для трьох хірургічних операційних блоків Черкаської міської лікарні Швидкої медичної допомоги. На зібрані кошти ми купили для лікарів три новісіньких операційних столи та три комплекти спеціальних ламп. 

Ціле покоління молодих хірургів відтепер працюватиме у нормальних умовах, а не буде думати, як би так зробити, аби лампа не впала і не прибила пацієнта під час операції. Все це стало можливим завдяки допомозі небайдужих громадян а також за істотної фінансової участі благодійників у особі Благодійного фонду «Допомагати просто!» та неймовірні знижки від компанії «Біомед».

Крім іншого, ми розпочали і активно продовжуємо новий благодійний проект у царині і спорту, і медицини. «Переможці» – таку назву отримала ініціатива, що стала частиною глобального мультимедійного проекту з реабілітації та підтримки ветеранів АТО. У ході проекту ми збираємо кошти для того, аби профінансувати виготовлення сучасних спортивних протезів світового рівня якості та повернути окремих ветеранів до активного життя. Першим учасником проекту став снайпер-розвідник з Одеси Микола Полторак: чоловік наступив на міну і втратив ногу. На зібрані в рамках першого етапу проекту кошти для нього виготовили спеціальний біговий протез. І вірите — Микола не бігає, нині він, як каже сам, буквально літає.

Героєм же другого етапу проекту є Костянтин Фішер з Полтави: він захоплюється вже не бігом, цей славетний чоловік, який втратив ногу у зоні АТО, мріє повернутися до активних занять карате та навчати бойовим мистецтвам побратимів та дітлахів.

Наші давні друзі, неймовірні ентузіасти підводної справи, провели другий етап «Школи військових водолазів». Ми оплатили тренувальні локації та придбали для них різноманітне водолазницьке спорядження, а вже самі інструктори-волонтери провели курс навчання для підводників Маріупольського загону Морської охорони. Результати спільної роботи підводників високо відзначили навіть німецькі інструктори: вони працювали із вихованцями ШВВ дещо згодом.

Оскільки бойові дії перейшли більше у формат позиційної війни, по усій лінії фронту активізувалися ворожі снайпери. Саме тому ми приділили істотну увагу загонам, що провадять контрснайперську боротьбу та можуть швидко і влучно заспокоїти ворога. У рамках проекту «Я снайпер», «Оперативне реагування» та «Захисники Маріуполя» ми передали значну частину спорядження трьом військовим загонам. Це снайпери Морської піхоти, що тримали оборону на позиціях під містом та убезпечували його від наступу російських військ. Для цих снайперів ми придбали обвіси, глушники та інше важливе додаткове спорядження для гвинтівок, які купили наші колеги-волонтери. Крім того, доправили значну частину спорядження і для снайперів 17 ОТБр: хто це такі, ви можете почитати у цілому ряді спогадів-оповідань їхнього командира. А ще, вже під кінець року, узялися і за снайперів Нацгвардії, які регулярно працюють на передньому краю. Спершу надіслали цим чудовим хлопцям далекомір, згодом придбали для них глушники та метеостанцію, а зараз продовжуємо активно збирати кошти на інше необхідне спорядження.

Точно з тих же причин трохи менш активний цього року проект «Польові бліндажі». Рішучих змін лінії фронту не відбувалося, позиції вже давно обладнано. На початку року, ще до їхньої ротації, ми передали два бліндажі Морпіхам під Маріуполь.

Вже зараз можемо сказати, що Морпіхи встановили один із них просто під носом у ворога, на нових позиціях, ще до того, як ці позиції звільнили від терористів. Ще п’ять поїхали у Авдіївку — там військові 72 ОМБр встановили їх на позиціях на Промці. І хоча нині бригада і вийшла на ротацію, обладнані бліндажі залишилися їхнім наступникам. Нині ми накопичуємо кошти на рахунку і тримаємо їх у резерві на випадок, коли про бліндажі оперативно попросить іще хтось з військових.

Так же стабільно працюємо і в рамках проекту «Оперативне реагування». Допомагали розвідникам, допомагали спецпризначенцям: найчастіше передавали якусь унікальну оптику, як от наприклад «нічники» з кріпленням на голові — такі, як часто малюють на постерах до шпигунських ігор, різноманітні біноклі, оптичні труби та перископи. Купили спонсорським коштом величезний безпілотник «Лелека» для розвідників у Авдіївці. Завдяки допомозі нашого благодійника, ми придбали та передали на фронт станцію радіоелектронної боротьби. Куди і кому пішла ця унікальна розробка, ми розповісти не зможемо, втім, будьте певні: густий «туман війни», який створює цей новітній комплекс, приховав від ворожих очей та врятував життя геть не одного українського бійця. Були й менш романтичні планшети для оперативних обчислень, ноутбуки, бронеплити для розвідників, ба навіть такі звичайні, але такі рятівні інколи теплі кальсони.

Тишком-нишком зазнав докорінних змін проект «Сім коптерів PC-1»: без зайвого галасу ми відкликали з фронту усі безпілотники, які раніше передавали військовим в рамках проекту, та істотно модернізували їх таким чином, що квадрокоптери перетворилися на октокоптери. Разом із цим вони набули значно більшої автономності та переваг за технічними показниками. Крім іншого, ми навчили ще двох пілотів-аеророзвідників із числа військових та передали на фронт ще три БПЛА. Якщо чесно, назва проекту вже давно втратила свою актуальність: безпілотників ми передали на фронт набагато більше, аніж планували спочатку.

Ще навесні ми успішно реалізували проект «Кровомобіль»: People’s Project узяв на себе усі фінансові зобов’язання та левову частку фактичних робіт у благодійній ініціативі з обладнання спеціального медичного транспорту. Ми зібрали кошти, купили значну частину обладнання, забезпечили купівлю і переобладнання самого спецавто для транспорту донорської крові в польових умовах. На момент, коли ми завершли роботи та припинили участь у проекті, Кровомобіль вже гасав дорогами фронту та успішно рятував людські життя.

А зараз буде про головне: це, певно, найвідповідальніша частина нашої спільної роботи. Разом із вами, народним коштом, завдяки лікарям клініки ilaya, ми продовжуємо рятувати від тяжкого каліцтва бійців, яким не в змозі допомогти традиційна медицина. Ми підбили підсумки проекту «Біотех-реабілітація поранених», і розуміємо: навести якісь точні показники буде дуже складно, тому давайте порахуємо разом.

Скажемо точно, що з самого початку року найбільше нашої уваги та зусиль лікарів потребували троє пацієнтів. Перший з них це юнак Ігор. Ворожа куля розбила кістку стегна навпіл, все це не зросталося більше року, а з державної лікарні його просто відправили додому. За рік, що минув, Ігорю вже провели основну операцію та трансплантували нововирощену кістку у зону дефекту. Насьогодні Ігор знову став на ноги, потроху збільшує навантаження і готується скоро відмовитись навіть від милиць.

Другим став Петро: його ми буквально стягнули з операційного столу у день ампутації. Свого часу Петро наступив на міну, вибух перетворив стопу на, даруйте, набір з фаршу та кісток. За півроку та близько десяти майстерних пластичних операцій у «Біотесі» хірурги проекту вже перетворили шмаття м’яса на симпатичну стопу, надалі ж лікарі візьмуться за відновлення її скелету.

Третім з найтяжчих ми заслужено назвемо пана Сергія. Бідолашному чоловікові нарешті трансплантували в потрощене стегно недостатній фрагмент вирощеної у лабораторії кістки, і знаєте, нарешті воно таки зростається — цьогоріч, вперше за три роки лікування, пан Сергій вперше став на ноги. Роботи попереду ще багато, та ми чомусь спокійні за цього хорошого та привітного чоловіка.

За цей рік у клініці показалися наші дуже давні бійці: пан Олександр, якому відновили кістку у стопі після некрозу, пан Олексій, якому зростили множинні складні переломи ніг. Заїжджав показатися і Сашко: колись йому відновили аж шість сантиметрів скаліченої гомілки, а зараз схопилися, і вийняли з нього останню пластину. Богдана не бачили вже давно: хлопчині вже рік, як відновили скалічену кістку руки, тож він вже забув про ту рану, ба навіть цьогоріч власну кав’ярню встиг відкрити. Відправили додому Дмитра: нарешті заростили йому підлу рану коліна. Приїжджав до нас десантник та доброволець Олег, якому прооперували поранене плече так, аби його рука не вискакувала із суглоба за найменшого зусилля. Цьогоріч ще трохи помучили Віталія, але то вже радше корекція: лікарі відновили ногу після тяжких переломів, і нині хлопчина активно її розробляє. На власних двох прийшов до клініки Юрій: перший пацієнт проекту, стосовно якого колись сумнівалися всі – чи зможе взагалі ходити цей хороший хлопець з числа легендарних спецпризначенців. На власних ногах пішов з клініки Богдан, якому заростили тяжкий дефект гомілки. Схоже, ми дуже близькі до фіналу у випадку Олега: йому зняли останню з пластин, і відправили на реабілітацію. А колись не знали, чи житиме він взагалі! 

Певна частина пацієнтів продовжує лікування за планом: фінал вже недалекий. Це зокрема пан Олег: ще не кінець, але трирічні мордування з покаліченою ногою вже дуже близькі до завершення. Це Володимир: спочатку хлопцеві виростили новий шматок стопи, а зараз прилаштовують до неї сухожилля, щоб він рухав ногою у повній мірі. Ось Віктор: хлопчині врятували, відновили, а зараз ще й трохи витягли у довжину скалічену ногу. Звільнили від усього залізяччя пана Андрія – попереду нарешті вже реабілітація. Невелику коригуючу операцію провели Сашкові — мужньому і хорошому десантнику, який постраждав ще на початку війни, коли евакуював прикордонників з-під обстрілу. Таку ж корекцію провели й Олександру, який пошкодив відновлене плече через нещасний випадок. Чергову операцію, можливо, останню, провели й іншому Олександру: міна ворога вибухнула просто біля ніг, тож і травми ми йому лікуємо відповідні. Ряд важливих операцій провели панові Василю, якого рятуємо від тяжкого каліцтва робочої руки. Нарешті провели першу операцію Роману: цьому передував цілий рік підготовчих робіт і хірургів, і біотехнологів! Серйозно взялися за добровольця Віталія: процес лікування ноги тяжкий, але хлопчина молодець, бореться за власне здоров’я. Прооперували ногу саперу Сергію, який отримав суто професійну травму — зачепив якийсь із вибухових «сюрпризів», залишених терористами. Бідоласі Олександру, якому під час ворожого обстрілу тяжко скалічило ногу, практично відновили гомілку. Перші кроки з моменту поранення нарешті зробив багатостраждальний Віталій — хоча попереду ще дуже багато роботи, втім, шанси на одужання дійсно є.

Звісно ж, до проекту долучилися і нові пацієнти. Це пан Сергій, десантник, якому ми лікуємо розбите кулею плече. Це Дмитро, у минулому — та і у майбутньому! – професійний велосипедист, поранена рука якого поки не рухається у лікті. Це і Володимир, у якого в руці фактично немає кісток. Це Дмитрик — зовсім іще хлопчисько, але вже Морпіх, якому ми маємо буквально виростити нове плече. Цьогоріч прийшов і досить скоро пішов Сергій: чоловікові зростили поганючий перелом ноги, який він отримав під час служби, тож надалі хіба реабілітація та контрольні огляди. Так само прийшов і пішов батько восьми дітей, доброволець Володимир: лікарі проекту оперативно зростили йому розтрощене коліно. Не повірите, але так же блискавично пройшов повний курс лікування Євген: чоловікові прооперували стопу, далі — професійна реабілітація та нормальне життя.

Не обійшлося і без нагород, хоча, звісно, працюємо ми не заради них. Вже вкотре, який рік поспіль, Волонтерський центр People’s Project очолив Національний рейтинг благодійників. На основі ретельного аудиту фінансової звітності, волонтерів People’s Project відзначили у номінації «Витрати у сфері допомоги армії». Ми виявилися лідерами у тій категорії, де обсяги витрат на благодійність перевищують 10 мільйонів гривень – ми вкотре значно перевищуємо цей показник.

Багато зроблено. Багато встигли. А планів на майбутнє у нас іще більше. Адже і війна поки не скінчилась — а перемогти у ній ми можемо виключно разом. Та й інших ініціатив, аби змінити життя у країні на краще, аби дати шанс на світле майбутнє нашим дітям, теж вистачає.

Ми щиро вдячні кожному із вас за неймовірну довіру: і тим, хто жертвував на краще десять гривень, і тим, хто без зайвих вагань віддавав кількасот тисяч – все це залишило свій слід у новітній історії нашої Батьківщини. Не покладаймо рук. Потроху, по дещиці, скромними маленькими справами ми з вами дійсно міняємо життя на краще. Тож щиро вітаємо вас із прийдешніми святами.

З Новим Роком! З Різдвом! Слава Україні!