Дякуємо!
Допоможи нам швидше закрити збір, розкажи друзям та долучай їх
та завантажуй в instagram з посиланням на збір
Разом ми велечезна сила!
Терміновий збір коштів на метелошукачі для українських захисників на донецький напрямок. Допоможемо 79, 28, 36, 59 бригадам
Металошукач – дуже корисний прилад у багатьох відношеннях. Аматорська модель здатна допомогти відшукати, наприклад, старовинні монети або втрачену обручку на пляжі. Професійні моделі здатні здійснювати точний пошук певних металів, показувати розміри та глибину залягання об’єкта в ґрунті. Це лише два яскраві приклади використання металодетекторів. Майже відразу після появи цих пристроїв з’явилася ще третя сфера застосування, охоронні структури та армія. Без металошукачів складно швидко здійснити пошук забороненої зброї або пошук та знешкодження вибухових пристроїв. У цій статті ви дізнаєтеся, що таке металошукач, які вони бувають, як працюють і чи може металошукач замінити міношукач.
Електронний металошукач був винайдений у 1924 році у США. Спочатку прилад розроблявся для запобігання крадіжкам металевих деталей з заводів і був запатентований як «Міст Чілсона» на ім’я винахідника. Металошукач використовував схему, що базується на принципах радіопередачі сигналу. Згодом користь металошукачів була помічена і в інших галузях, як промислових, так і військових. Вже в 1927 році прилад успіхом використовувався шукачами скарбів для пошуку металів, що знаходяться під землею. За конструкцією даний апарат являв собою індукційний двокотушковий детектор що діяв за принципом прийом-передача.
В 1929 іммігрант з Німеччини, інженер Герхард Фішер, який проживав в Голлівуді, представив пристрій, названий «металоскоп». Це була досить важка конструкція (10 кг), оснащена батареями, електронними лампами, навушниками, а також передавачем та приймачем, які з’єднувалися між собою дерев’яними ручками.
Примітно, що для роботи з подібним пристроєм від оператора не потрібно жодних спеціальних навичок і знань. Електронні збурення, спричинені металом, реєструє ламповий вольтметр. Цей прилад користувався величезною популярністю у служб міського господарства для пошуку трубопроводів, рейок, проводки, кабелів та інших металевих об’єктів та конструкцій, закопаних у землю. Пізніше Фішер розробив спрощений варіант і почав продавати набори креслень та інструкцій разом зі стандартними радіодеталями. Пристрій, названий «М-Скоп» (M-Scope) мав середню, але вже регульовану чутливість, а як індикатор застосовувався той самий ламповий вольтметр.
Герхард Фішер відійшов від справ у 1967. Компанія Fisher продовжила успішну роботу на ринку і на сьогодні має велику лінійку пристроїв та заслужену популярність.
У 1930 році фізик Теодор Теодорсен заявив, що в лабораторії Ленглі був створений детектор для виявлення скинутих з літаків бомб що не розірвалися. Металошукач, названий NASA «бомбошукачем», був простою конструкцією з трьох котушок, намотаних на дерев’яний каркас діаметром близько метра і висотою 30 сантиметрів. Для живлення застосовувалися 110-вольтові батареї, розміщені в окремій скриньці. Для його експлуатації потрібно було дві людини. Зі своїм прямим завданням бомбошукач впорався більш ніж блискуче: було виявлено велику кількість бомб, що не розірвалися, у тому числі й досить великі 7-ми кілограмові бомби на глибині близько 60 сантиметрів під землею.
Польський лейтенант Юзеф Косацький розпочав розробку металошукача ще до початку Другої світової війни, завершив розробку 1941 року у Великій Британії, куди евакуювали весь Польський генеральний штаб. Прилад мав дві котушки, одну з яких було під’єднано до генератора, який генерував коливальний струм акустичної частоти. Інша котушка була підключена до підсилювача та навушників. Коли котушки наближалися до металевого об’єкта, баланс між котушками порушувався і навушники передавали сигнал. Обладнання важило трохи менше 14 кг і складалося з: платформи виявлення, двохелементної ручки з противагою, чохла, прикріпленого до ручки, підсилювача та акумулятора в рюкзаку, навушників. Прилад комплектувався двома видами головок (платформи виявлення) – маленькою та великою.
Міношукач був переданий британській армії як подарунок. У перший рік було випущено 500 одиниць, які значною мірою сприяли просуванню 8-ї британської армії у Північній Африці. Крім цього, міношукачі Косацьки використовувалися під час вторгнення союзних військ до Сицилії, Італії та Нормандії. Під час війни було вироблено понад 100 тисяч одиниць цього типу, а також кілька сотень тисяч нових розробок міношукача (Mk. II, Mk. III та Mk IV). Металошукач Косацький із незначними удосконаленнями використовувався у британській армії аж до 1995 року. Настільки вдалою була його конструкція, яка, до того ж трималася в секреті протягом усього періоду свого існування.
Післявоєнні металошукачі працювали на вакуумних лампах, були громіздкими та споживали багато енергії. Лише в 1950 році в Англії почали створювати пристрої, які стали зручними для звичайного користувача. Два розробники Олів і Кен Вайтси засновники компанії White’s почали випускати порівняно компактні металодетектори, які показували хороші результати в пошуку монет і коштовностей. Бренд White’s відомий і зараз.
У 1959 році Американський інженер Чарльз Л. Гарретт і за сумісництвом пристрасний мисливець за скарбами розробив власний металошукач, який став дуже затребуваним. Нині компанія Гарретта вважається найпопулярнішою в цій галузі, а бренд Garrett став практично синонімом металошукача.
За час існування такої пошукової апаратури як металодетектори споживчий ринок та конкуренція сприяли розвитку різноманітності. Нижче ви знайдете кілька важливих параметрів, за якими можна розділити сучасні металошукачі та як вибрати якісний металошукач.
Отже, ви готові придбати металошукач: як вибрати відповідний – друге питання на шляху до покупки. Виходити потрібно з того, що ви шукатимете. Одна справа – монети, прикраси та іншу дрібницю, інша – військове спорядження минулих років. Чим глибше залягають дрібні предмети, тим складніше їх знайти. Один і той же прилад здатний розпізнати монети на глибині до 40 см, а, наприклад, військову каску – до 100 см. Глибинні металошукачі можуть виявляти предмети на глибині до 200 – 300 см. Але підходять вони для пошуків великих елементів, завбільшки хоча б із консервну банку. Монети та прикраси на такій глибині виявити проблематично.
Котушка – робоча частина пошукового приладу, ковзає по землі та посилає магнітне випромінювання в грунт. На її роботі будується весь пошуковий процес. Правильний вибір металошукача багато в чому залежить від розуміння того, яка котушка потрібна. Відмінність ведеться за двома параметрами.
Металошукачі можуть працювати на одній робочій частоті, на декількох робочих частотах відразу, або ж у детекторі є можливість перемикати частоту приладу. Від частоти вихідного сигналу залежить робоча глибина і розмір предметів, що виявляються.
Чим нижча частота, тим менший вплив ґрунту і, відповідно, більша глибина виявлення. Але в той самий час чим менше частота, тим гірше прилад визначає дрібні предмети.
Баланс грунту – необхідна функція, що дозволяє визначити ступінь забрудненості ґрунту, його структуру, після чого налаштувати прилад так щоб перешкоди, створювані сторонніми частинками, не впливали результат пошуку.
Багато в чому успіх пошукових робіт залежить від технічної начинки металошукача. Чим сучасніший пристрій і чим більше в ньому налаштувань, тим точніше його можна адаптувати до пошуку конкретного матеріалу. Як вибрати металошукач спираючись на конкретну функціональність?
Наприклад, у багатьох моделей передбачено вибір режимів виявлення монет, ювелірних виробів, реліквій або всіх металів. Конкретний режим програмує прилад під певні цілі та зберігає програму в пам’яті для подальших робіт.
Дискримінатор. Режим який є практично у всіх металошукачів і дозволяє виключити з пошуку небажані матеріали. Детектор не буде реагувати на іржаві цвяхи, чорні метали, фольгу, та інше металеве сміття, а ви не витрачатимете час на викопування того, що не має історичної чи грошової цінності.
Pinpoint (пінпоінт). Опція буде у пригоді для максимально точного визначення та знаходження дрібних предметів: ви зрозумієте, де потрібно копати, щоб не пошкодити цінну знахідку. У багатьох моделей є можливість регулювання чутливості – чим вона вища, тим глибші поклади можна виявляти.
Практично всі металошукачі мають електронний дисплей, на який виводяться дані про результати пошуку. Індикація цілі дозволяє розпізнати, що саме приховано під землею. При виявленні предмета з’являється цифрове позначення, яке відповідає певному типу металу. Щоб розпізнати його, перегляньте таблицю в інструкції. Згодом ви запам’ятаєте цифри та відразу розумітимете, що виявив прилад.
Індикація глибини допомагає визначити, на якій відстані від поверхні грунту знаходиться предмет. Дані також відображаються на дисплеї. Робочий процес супроводжується індикацією – звук, світло або вібрація сповіщають про те, що під землею щось є, і на цьому місці необхідно зупинитися і просканувати його детально.
У деяких моделях режим оповіщення можна вибрати: беззвучний (супроводжується вібрацією) або звуковий (звуком та вібрацією). До речі, звукова індикація може мати кілька тональностей, щоб визначати на слух тип виявленого предмета. Якщо виявлено ювелірні вироби, подається звук середньої тональності, якщо це залізне сміття – низьке.
Для кожного металошукача виробник закладає свої налаштування. Корисним доповненням в конструкції приладу буде роз’єм для навушників, щоб з їх допомогою розпізнавати звукові сигнали.
Як відомо, металошукач здатний виявляти металеві предмети, не контактуючи з ними. Інформування оператора про наявність металу відбувається за допомогою спеціальних сигналів: звуку, переміщення стрілки, зміни показників індикатора і т.д.
Залежно від принципу роботи можна виділити такі види металошукачів:
Принцип роботи такого металошукача ґрунтується на оцінці електронним частотоміром частоти вимірювального генератора, коли сам датчик ще знаходиться далеко від мішені. Отримане значення “запам’ятовується” регістром. Після чого, в процесі пошуку об’єктів, електронний частотомір займається безперервним вимірюванням частоти приймаючого генератора. З даних віднімається показник еталонної частоти, а результат виводиться на екран індикації.
Принцип роботи металошукача на биттях ґрунтується на сукупності різниці частот, що виходять від двох генераторів. Один із цих генераторів має стабільну частоту, а в систему другого входить датчик. Якщо металеві предмети не знаходяться поблизу металошукача, значення частот генераторів у приладі практично збігаються. Наявність металу біля датчика призводить до різкої зміни частоти генератора.
Принцип роботи такого металошукача полягає у реєстрації сигналу, який відбився від металевого предмета. Виникнення відбитого сигналу є наслідком впливу магнітного поля металевої ціли. При цьому в склад приладу входить, як мінімум, дві котушки, одна з яких відповідає за передачу сигналу, а інша – за його приймання. Якщо сторонні металеві предмети відсутні, котушка, що випромінює, наводить нульовий сигнал на систему приймання. Поява металевих предметів поблизу котушок призводить до виникнення спеціального сигналу.
Конструкція датчика даного приладу включає лише одну котушку, що стежить за частотними змінами. Якщо поблизу металошукача знаходиться ціль, виникає відбитий сигнал. Оператору потрібно лише виділити цей сигнал. Однокотушковий індукційний металошукач поєднує в собі характеристики приладів, що працюють на биттях з апаратами принципу передачі-прийому. Таким чином, однокотушковий металошукач відрізняється високою чутливістю та простотою конструкції.
Імпульсний металошукач характеризується високою чутливістю та може використовуватись для пошуку різних предметів навіть на великій глибині. В основу роботи такого металошукача покладено метод поділу сигналів випромінювання та відображення. Такий метод дуже часто застосовується в ехо- та радіолокації імпульсного типу.
Генератором імпульсів створюються імпульси струму короткочасного діапазону, які згодом надходять у випромінювальну котушку. Тут відбувається їх перетворення на імпульси магнітної індукції. Дані сплески можуть досягати амплітудних показників у десятки, а то й сотень вольт і таким чином помічати металеві об’єкти.
Магнітометри – прилади, які вимірюють показники магнітного поля. При цьому, магнітометри можуть використовуватися і як металошукачі. Це можливо завдяки тому, що магнітне поле Землі може викривлятися різними матеріалами з феромагнітними властивостями, наприклад залізом. Виявлення таких об’єктів відбувається шляхом реєстрації відхилень від даних магнітного поля певної місцевості. В результаті цього можна спостерігати деяку магнітну неоднорідність (аномалії), які й можуть бути викликані предметами з металу.
Такі пристрої використовуються для виявлення великих об’єктів чи цілих конструкцій. Водночас головним недоліком магнітометрів є їхня нездатність виявляти предмети, виготовлені з кольорових металів. До того ж магнітометр може реагувати як на залізо, так і на природні магнітні аномалії (поклади мінералів).
Принцип роботи будь-якого радіолокатора ґрунтується на методі випромінювання електромагнітної енергії, її відбиття та прийом від різних об’єктів, що знаходяться у повітрі, на морі чи землі. Відбитий сигнал приймається для подальшої обробки та аналізу. В результаті, можна безпомилково визначити місцезнаходження розшукуваного об’єкта, його швидкість і траєкторію руху.
Радіолокатори мають цілу низку незаперечних переваг. Так, вони дозволяють працювати з чималими відстанями. Водночас серйозним недоліком радіолокатора є те, що випромінюючи електромагнітні хвилі, він дозволяє виявити своє місцезнаходження.
Більшість розробників, які доклали руку до створення та вдосконалення металошукачів, були цивільними людьми з дуже мирними цілями. І Герхард Фішер і Чарльз Гарретт створювали свої пристрої для таких самих ентузіастів, як і вони – захоплених мисливців за скарбами. Потенціал цих пристроїв дозволив практично одночасно застосовувати їх у військових цілях.
Принцип роботи цивільного металошукача та військового міношукача дуже схожі, можна виділити лише невеликий список відмінностей, враховуючи специфіку використання:
Побутові металошукачі зазвичай легкі та порівняно доступні пристрої, в той самий час армійські зразки мають захищений корпус відповідно до військових стандартів, помітно важчі та часто мають металевий каркас.
Аматорські металошукачі працюють за принципом Plug and Play, тобто включи та користуйся, це звільняє оператора від необхідності вивчення інструкції та тонкої настройки. Армійські міношукачі вимагають від оператора підготовки, знань і досвіду роботи з пристроєм оскільки робота має бути зі специфічними об’єктами, а знахідки становлять смертельну небезпеку.
Цивільні металошукачі дозволяють знаходити металеві предмети середнього та дрібного розміру, такі як монети, невеликі прикраси або частини подібних об’єктів. Військова апаратура призначена для пошуку об’єктів певного розміру, а детекція невеликих уламків створювала б зайвий шум. Також військові міношукачі повинні мати детальне налаштування режимів роботи, оскільки вибухові пристрої можуть бути не тільки металевими, але й керамічними або пластиковими.
Як вибрати металошукач якщо вам потрібен міношукач? Незважаючи на помітні відмінності між звичайним металошукачем і спеціалізованим міношукачем використовувати цивільний устрій у військових цілях все ж таки можна. Для цього детектор повинен відповідати вищезазначеним вимогам, тобто:
Сучасний металошукач – дуже корисний прилад, який можна використовувати і для пошуку скарбів, і для побутових потреб і знешкодження мін. Завдяки великому вибору моделей можна знайти металошукач для будь-яких цілей – пошуку золота, монет, історичних цінностей, військових артефактів чи розмінування.
