За плечима ще тиждень роботи, а це значить, є що і розповісти, і показати. Як і раніше, всі наші ресурси зараз кинуто на «Другий фронт»: проект, де ми намагаємося забезпечити лікарів захсними засобами. Кількасот респіраторів та одиниць захисного одягу. Тисячі масок. Захисні щитки та термометри. Цей тиждень видався справді напруженим та багатим на рутинну роботу. Десь щось забрати, десь щось розвезти, десь щось знайти, закупити, вислухати, розподілити, передумати, перерозподілити, оформити документально, відповісти на тисячі гнівних закликів, вислухати нові прохання та актуалізувати старі. Ви б щиро здивувалися, якби знали яким малим числом рук ми продовжуємо робити всі ці справи. Але попри те.
Одразу скажемо кілька добрих слів про Кременчук: тамтешня ветеранська спілка провадить активну волонтерську роботу. В цей час наші цілі збіглися, і ми, і вони активно опікуються захисними засобами для лікарів. Так вже склалося, що про чіткий поділ на опорні та неопорні лікарні мова уже не іде: через поширення коронавірусу з хворими контактують медики уже практично всіх медичних закладів. Саме тому ми відгукнулися на прохання, закупили та передали спорядження ветеранам, а вже вони особисто розвезли його на дві міські лікарні. До передачі увійшли маски та респіратори, докладніше – у детальному звіті за проектом.
Сам пан Володимир, голова ветеранського об’єднання та офіцер української Армії, не гребує особисто розвозити допомогу. Згадуємо їх уже втретє, і будемо згадувати за кожної можливої нагоди: щиро приємно. коли хороші люди в кризових ситуаціях мобілізуються та ефективно присвячують час та енергію спільній хорошій справі
До Києва прибули захисні костюми, днями доправимо їх лікарям. Крім того, надійшли документи з Луцька: до Волинської обласної інфекційної лікарні саме дісталися безконтактні термометри. Сьогодні ж, вслід термометрам, за їхнім запитом відправили їм ще й хороший запас одноразових медичних халатів.
Ще частину захисних засобів традиційно розподілили Центрами первинної медико-санітарної допомоги у Миколаєві. Просимо вашого розуміння в тому моменті, що більшістю звіт забитий саме тамтешніми передачами: з огляду на логістику, там розходиться велика кількість корисних дрібниць невеличкими партіями. Іншим лікарням по всій Україні дістається справді не менше. Крім того, забезечили ще одну центральну районну лікарню міста значним запасом захисних засобів. Тут ми повторимось: межа між опорними та звичайними лікарнями вже дуже непевна, з інфікованими контактують усі. Тому й допомагаємо уже більшістю всім лікарям, що просять нас про допомогу.
Тепер стосовно нових прохань. Свого часу ми так оперативно розподілили всі 20 захисних масок, виготовлених силами ШВВ, що Костянтин тільки розгублено сплеснув руками услід. Тому ми спільно замовили та оплатили нову партію масок та відповідних перехідників. Частина піде на випробування лікарям Центрального військового шпиталю, ще частину хочемо передати до Хоспісу, там матимуть справу з найтяжчими випадками заражень. Поки що лікарі задоволені і кажуть, що це один з найдоречніших винаходів, який і зручний, і забезпечує достатній захист.
Стосовно Кременчука: колеги-волонтери попросили допомогти і тамтешній Центральній районній лікарні, що розташована у межах міста. Кажуть, у місті за останні дні стався різкий спалах інфекції, і лише там зафіксовано 30 випадків інфікування самих лікарів. Звісно, в масштабах країни цифри може і не вражають, але вибачте нам певний снобізм: для відносно невеликого міста це й справді надзвичайна ситуація. Мусимо закупити кількасот респіраторів та захисний одяг.
Крім того, до прохань долучився іще один столичний опорний пологовий будинок. Там оперативна зміна працівників складає понад 200 самих лікарів та інших, не менш важливих медичних працівників. І всі вони потребують захисту. Звісно ж, ми сподіваємось, що колись ситуація з державним забезпеченням зміниться на краще. Але зараз, поки немає нічого, допомогти можемо тільки ми. От тільки де взяти грошей на всі ці шалені витрати?
Саме тому ми вкотре звертаємося до вашого милосердя та розуміння: ситуація з державним забезпеченням звісно міняється, але не те щоб якось відчутно на краще. За той час, коли результати державних закупівель таки дійдуть до самих лікарів, значна їх частина ризикує й самим стати пацієнтами інфекційних реанімацій. Саме для того, щоб втримати цю лінію оборони, щоб хворих банально було кому лікувати, ми просимо вас про подальшу участь в проекті. Розуміємо: всі ми втомилися у добровільному ув’язненні, всі ми фінансово виснажені, залякані та невпевнені в завтрашнім дні, тому вже й сам вірус видається наче не таким і страшним. Проте рано чи пізно ця чіпка й небезпечна зараза може дістатись до кожного з нас, і погодьтеся: дуже хотілося б, щоб на той момент ще лишилися здорові лікарі і конкретно кожного з нас було кому лікувати. Тому, будь ласка, гуртуймося і робімо що можемо поки можемо. Гривнею, поширенням інформації, кому чим під силу, та всі ми мусимо втримати цей другий фронт.
