Як і обіцяли – чергова розповідь про різні хитрощі, до яких вдаються чиновники, аби лише не дати землю ветеранам АТО. Написано з власного досвіду правника, який вже не перший рік опікується справами ветеранів. Далі – йому слово.
Якось наша група ветеранів дійшла до етапу проходження «Київзему». Якщо коротко, то на цей момент, після подачі клопотання на відведення землі з відповідними додатками, справі присвоюється номер (починається з літери «К» – клопотання, тому в народі їх звуть «К-шки»). Справи з проставленими «К-шками» потрапляють до «Київзему», а конкретніше – до землевпорядника конкретного району. Його завдання – протягом місяця розглянути клопотання, зробити план-схему ділянки, на яку претендує громадянин і надати свій висновок. Звичайно ж, якщо висновок землевпорядника позитивний – це неабияк збільшує шанси на успішне проходження на наступних етапах – при голосуванні земельної комісії при Київраді і, власне, самої Київради. Позитивний висновок зазвичай приблизно такий: «подане клопотання відповідає всім містобудівним нормам». Негативних же може бути безліч варіантів і, як ми зрозуміли, ці варіанти цілком можна надумати та «підлаштувати». Тобто досвідчений землевпорядник може написати негативний висновок за будь-яким клопотанням, навіть якщо воно цілком правильне!
Звичайно, всі наші клопотання тоді отримали негативні висновки. Там були різні претензії, однак у більшості була озвучена одна проблема: межі ділянок «накладаються» на сусідні ділянки. Що ж так? Стали розбиратися. І виявилось наступне. Подаючи клопотання, у додатках до нього громадянин має подати приблизний план розташування ділянки. Фактично, це листок А4 з планом місцевості, де зеленим маркером треба виділити ділянку, на яку претендуєш. Та справа в тому, що на наші запити надати плани району, де розташовувались ділянки, нам видали плани великих «кварталів», малого масштабу, тобто недеталізовані. І точно відмітити ділянку на цих планах було неможливо, оскільки сама ділянка на цьому плані була дуже маленька.
Бачите маленьку червону крапочку на зеленому тлі у правому верхньому кутку? Ось це і є та ділянка, яку ветерани мають позначити на плані.
Завданням землевпорядника – впорядкувати ці плани так, щоб кожна ділянка не порушувала прав сусідів, не накладалась на комунікації, дороги та зелені зони. І от тут землевпорядник вже «постарався»! Виявилося, що майже всі ділянки якимось чином «наклалися» на сусідні. Як так вийшло? Дуже просто: наприклад, конкретна ділянка на яку претендує АТОвець, має площу 9,5 соток. Згідно закону, він може отримати не більше 10 соток – тут начебто все в нормі, ділянка навіть трохи менша. Але на плані, який зробив землевпорядник, раптом виходить, що ділянка «виросла» до 10,5 соток і, звичайно ж, її межі «налізли» на сусідів. Замість розмістити бажані ветеранами ділянки на плані, він буквально скопіював форму фігур, зафарбованих на карті маркером. А далі проста геометрія: не може ділянка розміром 10,5 соток втиснутися в межі 9,5 соток вільної землі! «Нахімічивши» таким чином, землевпорядник одразу ж направив до земельної комісії Київради всі клопотання з негативними висновками.
Коли про це довідалися ветерани, вони були, м’яко кажучи, обурені. Під тиском їхніх справедливих аргументів землевпорядник погодився доопрацювати всі клопотання як і належить: щоб межі не потрапляли на сусідські ділянки. АТОвці написали відповідні заяви до земельної комісії, щоб матеріали повернули на доопрацювання. Але ж – знову бюрократія! Лише «Київзем» має повноваження на відкликання клопотань (як суб’єкт подання). Але про це ми дізналися вже, з відповіді земкомісії. Час було втрачено, тож коли ми «виловили» керівництво (яке то хворіло, то було на нараді, то невідомо де) і таки добились написання листа про відкликання, земельна комісія вже встигла швиденько розглянути всі наші клопотання. Звичайно ж, з негативною резолюцією. Так що відкликати уже було нічого і довелося починати справу з початку.
Сподіваємося, ця розповідь допоможе не наступити на ті самі граблі АТОвцям, які самостійно подаватимуть заяви. Ми ж звертаємося до всіх, хто вболіває за перебіг справи 171 ветерана, яким допомагаємо ми: саме зараз вони намагаються отримати землю, як це гарантовано законодавством. Вони вже набили усі мислимі «гулі», їм завертали документи не один раз і навіть не десять, тому зараз їх супроводжує досвідчений адвокат, крок за кроком долаючи усі кола бюрократичного пекла. Саме для оплати його роботи ми і збираємо кошти в рамках проекту «Право на землю». Друзі, долучайтеся! Можемо спільними зусиллями домогтися корисного прецеденту.
Читайте також інші лайфхаки від юриста:
● «Бермудський трикутник» Київради або феномен кабінету №219
● «Сам собі винен». Як ветерани не можуть отримати землю через описку в бланку
