Подарунок мимоволі: так вже склалося, що один із пацієнтів проекту «Біотех-реабілітація поранених», боєць 128 ОМБр Дмитро, нині відзначив 26-й День народження. Схоже на жарти долі, та саме до цього дня приурочено й іншу приємну подію: волонтери «People’s Project» нарешті зібрали та повністю оплатили повну суму на лікування хлопця. Відсьогодні ж Дмитро перебуває у стінах клініки ilaya: тут він відзначив своє свято, і саме сьогодні прибув сюди для подальшого лікування.
Дмитро, координатор проекту «Біотех-реабілітація поранених» Станіслав Кушнаров та Олександр
Дмитро страждає від тяжкого ураження шкіри у підколінній ямці. Ушкодження він отримав на Новоріччя: 1 січня 2015-го хлопчина транспортував поранених неподалік від Дебальцева, там же група хлопця потрапила у ворожу засідку. Наших хлопців обстріляли із РПГ, один із бійців загинув, а Дмитро отримав тяжкі поранення ніг. Артемівськ, Харків, Львів — Дмитро добряче попоневірявся військовими шпиталями, де із тіла витягнули кількадесят уламків. Попри усю майстерність лікарів, одна із ран не загоюється і по сьогодні: під час ходьби шкіра під коліном постійно розривається, і ніяк не може остаточно зростися. Звісно ж, із діркою під коліном багато не походиш, та і болить постійно. Саме тому пластика шкіри із застосуванням клітинних технологій стала останньою надією для бійця.
Не загоюється, хоч ти плач: рану на нозі можуть вилікувати лише клітинні технології
Ми ж, своєю чергою, вітаємо хлопця: Дмитре, ми щиро сподіваємось, що у скорому часі ти забудеш про усі жахи та лікарні, одужаєш та повернешся до родини. З такою хорошою і відкритою усмішкою, певні, тебе чекає лише щасливе і хороше подальше життя.
На превеликий жаль, Дмитро — геть не останній тяжкопоранений боєць, який потребує застосування клітинних технологій. Оскільки держава таке лікування поки не фінансує, оплатити це лікування ми можемо лише за рахунок народних пожертв. Надію на нормальне життя цим хлопцям дарують хіба ваші внески у рамках проекту «Біотех-реабілітація поранених». Кожна ваша гривня — це ще один шанс на те, що ці хлопці знов самостійно стануть на ноги, зможуть повернутися до нормального життя, своїми руками обіймуть дитину, дружину чи батьків. То невже ж ми залишимо їх напризволяще?
