Друзі, як ми нещодавно писали, у рамках проекту «Біотех-реабілітація поранених» відбулася своєрідна ротація. Один з пацієнтів, лікування якого вже оплатили благодійники, не зміг своєчасно розпочати курс лікування, тож після певних роздумів Микита відмовився від участі у проекті на користь інших бійців. Двоє з них уже долучилися до активної участі в проекті і навіть пройшли перші із медичних процедур. Розкажемо дещо докладніше.
Першим з новачків став хлопчина Петро з лав 80 ОДШБр. Йому 25, і він страждає від наслідків тяжкого поранення лівої ноги. Ворожа куля поцілила його у Пісках рік тому, вже півроку, як у державному шпиталі завершили лікування, але гомілка так і не зрослася. Більше того: стопу сильно викрутило, а сама нога вкоротилася на три сантиметри.
В рамках «Біотеху» Петрові вже провели першу із операцій. Фахівці проекту мають намір зростити кістку природнім шляхом, без застосування клітин. Для цього виконали остеотомію — наново розсікли рештки кістки, аби вивести їх у вірне положення, «освіжити» та вирівняти поверхні, які мусять зростися, саму ж ногу вбрали у апарат Ілізарова.
Паралельно зрощенню кістку потроху витягуватимуть, аж поки вона не сягне фізіологічної довжини. За певний час, це чотири чи п’ять місяців, лікарі проведуть ревізію стану кістки і імовірно знімуть апарат. Хороший та симпатичний юнак матиме змогу ходити на власних двох та жити нормальним життям.
Другим же став пан Валерій: йому 52 і він воював у лавах батальйону «Айдар». Ворожа куля поцілила його 2015 року, коли ВОП, де саме був Валерій, несподівано обстріляли зі стрілецької зброї. Куля розбила гомілку, пройшло більше двох років, а кістка так і не зрослася. Більше того: у місці перелому утворився несправжній суглоб, а сама нога вкоротилася на 2,5 сантиметри.
В рамках проекту пану Валерію провели першу з операцій. Втручання було тривалим та складним — не лише через ускладнення, а й через загальний обсяг робіт. Спершу видалили інтрамедуллярний штифт, на якому трималися рештки кістки. Тут і були основні складності: гвинти, які утримували цей штифт, вже давно зламалися, і їх довелося буквально видлубувати із кістки. Далі ж вчинили, як і з Петром: розсікли кістку, аби підтягнути її у довжину, змонтували апарат ілізарова, і понад те — здавили з його допомогою ділянку несправжнього суглоба, аби таки пошвидше зрослося.
Тепер же про прагматичний бік справи. Лікування Петра оплатили повністю, а лікування Валерія наполовину. Це стало можливим завдяки допомозі наших друзів, Благодійного фонду «Допомагати просто!». Та це геть не значить, що допомоги не потребують інші бійці, які проходять курс лікування в проекті. Друзі, почитайте опис проекту, наші фінансові звіти, і долучайтеся до участі у проекті — навіть кілька гривень пожертв дуже важливі і часто мають вирішальне значення. Адже крім нас із вами цим бійцям не допоможе уже ніхто.