Ми дуже хотіли б сказати, що ситуація змінилася на краще, і ми можемо розповісти вам хороші новини. Проте, якщо бути чесними до кінця, це не так. Власне, мова про той самий випадок, коли застосування спеціального медичного апарату – ультразвукового кавітатора, – могло б радикально змінити перебіг подій. Зекономити життєво важливий час, ресурси пацієнта та лікарів. Знищити осередки небезпечної інфекції ще на ранніх стадіях і не допускати страшного. Врятувати молодого хлопця від років болю, страждань та зневіри.
Мова про ситуацію, про яку ми розповідали вам дещо раніше. У стінах Інституту травматології та ортопедії проходив лікування молодий хлопчина – це дуже особиста історія, тому імені ми називати не можемо. Ще кілька років тому він отримав тяжке поранення на війні. Ворожі кулі та осколки тяжко порвали тіло і засіли у глибині: та так, що деякі з них лікарі так і не наважилися виймати, щоб зайве не травмувати організм та не ушкодити життєво важливим функціям. Медики врятували хлопця від певної смерті, стабілізували його стан та узялися потроху відновлювати його після страшних поранень.
У певний момент молодого ветерана доправили на лікування до Німеччини. Там, крім іншого, йому імплантували сучасний протез кульшового суглоба – замість того, який зруйнувало ворожими кулями. Із часом це дало б йому шанс повноцінно користуватися ногою та повернутися до нормального життя.
Та щойно хлопець повернувся додому, до України, як справи пішли за найгіршим сценарієм. Із собою він привіз тяжку інфекцію, що за лічені дні вигноїла протез та призвела до тяжкого зараження організму. Пораненого одразу ж доправили до профільного закладу, Відділення кістково-гнійної хірургії Інституту травматології та ортопедії, та єдине, що залишалося якнайшвидше зробити лікарям – це одразу ж видалити той протез, що вже практично вигнив і сам, та чимдуж активніше долати інфекцію.
Весь цей час, майже досьогодні, все, що могли робити лікарі – змагалися з такою простою, але такою стійкою інфекцією, що вперто брала своє та заживо нищила тіло хлопця. Стійкий до антибіотиків штам бактерій найче сміявся над усіма зусиллями: адже можливості до того, щоб винищити ці осередки хірургічно, вирізати, випатрати хлопця зсередини, теж надзвичайно обмежені. Щойно воно зажило після страшних бойових ран, у спайках та рубцях, лізти туди скальпелем знову – це чудова нагода напевне прикінчити хлопця чи принаймні довіку зробити його калікою з благими намірами врятувати його від інфекцій.
Та зрештою, маленька, але перемога. У динаміці розвитку інфекційного зараження, лікарям Відділення вдалося визначити основний осередок інфекції. Виною всьому – крихітний осколок, що застряг недалеко від нижнього відділу хребта, поруч із кишківником. Природним током речовин, раневими каналами інфекція, що засіла у осередку біля осколка, розповсюджується організмом, щедро всіваючи заразою і зону колишнього кульшового суглоба.
Після тривалих консультацій із закордонними колегами, – адже німецькі лікарі, що певний час лікували пацієнта, теж розводили руками в безсиллі, – медикам таки вдалося досягнути спільного рішення. Кілька днів тому хлопчину знову транспортували до Німеччини. Тамтешні лікарі мають намір хірургічно витягнути осколок, вичистити рану та винищити усі заражені і змертвілі тканини. Як піде далі, чи допоможе це за поточного стану хлопця – покаже вже хіба час. Та це – хоч невеликий, але таки шанс врятувати хлопчину.
І мова не про безсилля наших лікарів чи української медицини в цілому: ми маємо справу із фахівцями найвищої кваліфікації, які часто роблять дива усупереч усьому. Мова про те, що одним лише залізом, добрими намірами та щирими молитвами повноцінно лікувати пацієнтів просто неможливо. Сучасні виклики вимагають і сучасного устаткування, а от із цим якраз велика біда.
Спільними з вами зусиллями в рамках проекту “Відділення останньої надії” ми вже зібрали значну суму коштів, та навіть перетнули певну психологічну межу: зібрати лишилося менше мільйона гривень. За всю цю суму ми плануємо придбати той самий кавітатор, сучасний апарат для ультразвукового впливу на рани та осередки інфекцій. Він дозволяє фізично нищити осередки бактерій у товщі тканин, руйнувати захисні бар’єри та доносити антибіотики до потрібного місця, уникаючи зайвих хірургічних втручань та мордувань пацієнтів.
І ми знову просимо вашої допомоги. Не будемо оглядатися на державу: це той випадок, коли в цьому немає жодного сенсу. З урахуванням фінансування структур, які відповідають за діяльність профільних інститутів, це як просити хворого про здоров’я. Можна роками чекати, доки щось зрушить із мертвого місця, а можна взятися і спільними силами – посильними внесками, по гривні, десять, хто скільки може, – швидко та ефективно вирішити цю нагальну проблему, ціна якої – людські страждання та, зрештою, цілі долі таких же простих українців, як і ми з вами. Хіба ж ми не допоможемо своїм?
Друзі, будь ласка. Це критично важливо. Долучайтеся!
