Зведена команда волонтерів People’s Project та «Армії SOS» доправила на передову партію військового спорядження. Усю техніку та амуніцію було придбано на кошти, зібрані у якості благодійних пожертв від народу в рамках проекту «Оперативне реагування». Передачу, навіть незважаючи на потужні обстріли, особисто привезли на позиції Збройних сил України під Авдіївкою, де тримає оборону 72 ОМБр.
Нижче – трохи фото просто із передових позицій.
З міркувань безпеки ми мусимо маскувати певні деталі на знімках. Певні, ви поставитесь із розумінням
Промка бентежна. Увага ЗМІ до Авдіївки трохи ослабла, а от бойові дії навколо міста тепер тривають цілодобово. Про це говорять військові. Про це говорять місцеві. От щойно, – пару годин тому, – ворог обстріляв житлові райони Авдіївки. Чергове інформаційне зведення Прес-центру штабу АТО містить відео, що чудово ілюструє «тишу», якої дотримуються бойовики. «По наших позиціях в районі Авдіївки другу годину поспіль – танки, 120-міліметрові міномети, гранатомети та стрілецька…» – ось лиш недавно пише у ФБ речник АТО Леонід Матюхін, який працює на місці подій і оприлюднив красномовне відео.
Що ж, ми, волонтери, продовжуємо нашу роботу – збираємо народні пожертви, купуємо необхідне спорядження і веземо його на передову. Нещодавно побували знову: наша волонтерська команда доправила спорядження до лиховісної Промки, де у останні дні вкрай гаряче і де тримають оборону славетні вояки 72 ОМБр.
Розвантажуємось. Хоча місце вибрали і найспокійніше, втім снаряди розриваються геть недалеко.
Саме тому частина спорядження на фото поки не втрапила, його згодом відзнімуть самі бійці
На позиції привезли багато всього: кілька метеостанцій, тепловізори, оптику, бензопилку, далекомір, активні навушники, різноманітні планшети для артилерії та інших військових фахівців, генератори, карти пам’яті, перископи. Повний перелік усього обладнання ви можете знайти у кінці цього тексту та у звіті за проектом «Оперативне реагування».
До речі, це авто ми теж залишили бійцям. Купівлю «Віри», – а саме так назвали автівку, – оплатив наш старий друг, чудовий чоловік Андрій, який і раніше неодноразово допомагав нам у різних проектах.
Завдяки щедрій пожертві спонсора, в 72 ОМБр з’явився чудовий новий БПЛА «Лелека»
Якщо вже мова зайшла про танки, варто згадати і 17 Танкову бригаду: по дорозі ми завезли хлопцям кілька модернових металошукачі. Хлопці періодично займаються розмінуванням, тож сучасні і потужні металодетектори неабияк стануть їм у пригоді і, зрештою, врятують не одне людське життя.
Техніки бригади щиро радіють передачі. Дещо зі спорядження призначене саме для них
Далі – невелика подорожня оповідь, трохи особистих вражень від Сергія Сергійовича, який лише нещодавно повернувся з передової, де був військовим розвідником, а нині гасає по лінії фронту вже у якості волонтера.
Ми продовжуємо допомагати “Чорній Бригаді”, яка міцно міцно тримає рубежі в Авдіївці. За останні місяці кількість та сила обстрілів і атак на позиції “Сімдесятдвійки” збільшилися в рази. Ми були тут всього місяць тому, та в деяких місцях ландшафт змінився до невпізнання.
Промка як вона є: усі дерева й кущі викошено кулями і осколками
Порізані артою стовбури дерев, ліс стабілізаторів мін, що не розірвалися і тепер стирчать із землі, зруйновані вщент будівлі. А ще – обличчя тих хлопців, які ще стоять у пам’яті, та яких ми вже ніколи не зустрінемо знову.
Від терористів потерпають не лише військові. Отримує свою порцію «даруночків» від «руського міру» і мирне населення. Все місто побите кулями та осколками, порване мінами, скалічене вирвами. Деякі місця, де ти був ось лише нещодавно, вже не впізнати – тут уся навколишня реальність геть перекроєна постійними обстрілами. А от люди тут усе ті ж. Може, трішки брудніші, може, більш втомлені, ніж зазвичай, але все ті ж злі “чорні піхотинці” з дещо пекельним блиском в очах. Вони знають, чого і заради чого вони тут, і розуміють відповідальність перед тими, хто у них вірить.
Без деталей. Оце – одна із позицій на самому передку
На питання бійці відповідають неохоче, коротко і по-військовому. “Та нормально” – універсальна відповідь на більшість питань… Іншого годі й чекати) Вони так само несуть службу. Так само сидять під обстрілами. Так само сміються і лаються. Так само готують ту ж їжу, що часто смачніша від найвишуканіших страв. А ще вони платять за український прапор над Промкою власною кров’ю й життями. Це дорога ціна, та будьте певні: всі рахунки буде оплачено стократно.
Тут живуть. Тут радіють. Тут сумують. Інколи звідси виходять і більше ніколи сюди не повертаються
Насправді більш за все тут чекають, коли ж дозволять воювати у повну силу. І от коли цей момент настане, – а це станеться неодмінно, навіть не сумнівайтесь, – от тоді окупант сповна заплатить кров’ю за всі втрати бригади і скавчатиме у ефірі, благаючи про милосердя. Таке вже траплялось, тож годі і сумніватись.
Від 72 ОМБр пощади ворог більше не дочекається – занадто багато всі ми стримувались і підставляли «мишебратьям» іншу щоку. Це видно по очах, настрою та рішучості і бійців, і командирів. Нам же із вами лишається тільки одне: допомагати нашим захисникам.