Друзі, є у нас новина. Вона одночасно і хороша, і погана. Почнемо, з вашого дозволу, із хорошого. Лікування у рамках проекту «Біотех-реабілітація поранених» дає свої позитивні результати: насьогодні можна впевнено говорити, що від ампутації ми Петра таки врятували. За дев’ять місяців, що минули, лікарі проекту провели хлопцеві близько десяти пластичних операцій, тож «Біотех» фактично врятував розірвану на шматки ногу. Хоча з пластиками ще не завершили, у скорому часі Петрові проведуть найскладнішу та найнеприємнішу з операцій, коли його стриножать, аби пересадити шкірний клапоть з однієї ноги на іншу, проте цей етап таки добігає кінця.
Оскільки цей етап майже завершено, масив м’яких тканин практично відновили, отже надалі розпочнуть етап наступний, і працюватимуть вже із кістковими структурами: наростять нову п’яткову кістку, переберуть кістки стопи. Певні, із часом – може, не завтра, не за місяць, але Петро таки ходитиме на власних ногах.
Це перша оглядова операція: лікарі проекту вивчають, що залишилося від усієї ноги
Сам Петро – десантник з лав 90-го батальйону 81 ОМБр. У травні минулого року хлопчина наступив на російську протипіхотну міну, яка причаїлася на узбіччі стежини. Хлопця врятували хороші військові черевики: хоча вибухом і вирвало шмат стопи разом із п’ятковою кітскою, та все ж травми могли бути набагато тяжчими – зазвичай така міна відриває усю ногу, тяжко калічить бійця, а масштабна крововтрата швидко довершує усю чорну справу. Втім, і без того вигляд ноги особливого оптимізму не вселяв: погляьте самі, обережно лише, бо фото і справді шокують.
У військових шпиталях подивилися на той фарш, на який перетворилася нога, похитали головою і призначили дату ампутації. В той же день всі ми, друзі та волонтери, буквально стягнули Петра з операційного столу і вмовили зеленого від болю та страждань хлопця спробувати останній шанс – долучитися до проекту «Біотех-реабілітація поранених», де медичні фахівці бралися відновити йому ногу.
Тепер же до не дуже хорошого боку справи. Відновлення такого масштабу поранення вимагає дуже значних ресурсів. Як ви можете побачити у статусі бійця, People’s Project відкриває збір коштів на наступний етап лікування. Сума потрібна вже значно менша, нині це майже 300 тисяч проти понад 800 тисяч, які ми вже сплатили. Таким чином, загальна сума збору вже складає понад мільйон: насьогодні Петро, схоже, стане одним із найдорожчих бійців проекту.
Фото праворуч не дуже свіже, насьогодні лікарі зробили у рази більше. Проте уже й тут різниця вражає
Але ж і не кинеш хлопця напризволяще: шанси на повне відновлення у нього чудові, тому згаяти їх, лишити юного бідолаху калікою, було б не дуже чемно з нашого боку. Нас, українців, зараз щось із 40 мільйонів, якщо кожен з нас дасть усього по гривні, ми могли б відновити не лише Петра – сорок таких хлопців, тих, на кому державна медицина через складні поранення просто поставила хрест. Більше того, активно збирає гроші і сам Петро: нещодавно вчергове зібрав та передав ще більше 30 тисяч гривень. Сором сороміцький: поранений ветеран, герой АТО мусить збирати гроші на власне лікування.
Друзі, долучайтеся до участі у проекті – бачите ж, все, як у десанті: ніхто крім нас. Гривня, десять, сто – хто скільки може, всі ці кошти мають вкрай важливе значення. І Петро, і інші пацієнти «Біотеху» дістали жахливих поранень заради того, аби війна не постукала у наші із вами двері, аби ми могли і дали жити мирним спокійним життям. Тож допомогти їм тепер, трохи віддячити – справа честі кожної хорошої людини. А інших серед нас і немає, хіба не так?