Вже четвертий рік ми відвойовуємо нашу справжню Незалежність у підлій неоголошеній з боку Росії війні. Без бою волі не буває. Саме завдяки самопожертві багатьох хороших хлопців та дівчат ми живемо у вільній та незалежній країні. Сьогодні, у День Незалежності України, буде доречним розповісти про одного з Героїв, який постраждав заради того, аби наші із вами діти жили у мирі та безпеці. Ми, волонтери People’s Project, пишаємося тим, що мали честь допомогти чоловікові.
Олександр Кондрашин – сьогодні ми відкрито називаємо його хороше ім’я. Свого часу чоловік пішов на війну добровольцем, воював у лавах батальйону «Азов». Куля ворога поцілила його 9 травня 2014 року – в той самий день, коли сили батальйону звільняли Маріуполь та штурмували будівлю Управління внутрішніх справ, де засіли сепаратисти. Олександра підстрелили ще на підходах: метрів за триста до будівлі УВС групу бійців обстріляли професійні військові ворога. Сам Олександр каже: вже потім намагалися відновити хід подій, вирахувати, хто ж саме зробив той постріл. Із побратимами та фахівцями дійшли до висновку, що стріляв не місцевий бойовик з тих, хто ховався серед провокаторів, а професійний снайпер – про це говорить і дистанція пострілу, і точність влучання, і навіть характер рани.
Куля тяжко потрощила кістку, десь вісім сантиметрів гомілки фактично перетворилося на кашу. Хлопця якнайшвидше доставили до Дніпра. Лікарі розвели руками – як могли обробили рану, стабілізували стан хлопця і стали думати, що ж робити далі. Дивом та мудрістю лікарів ногу з такою страшною травмою не ампутували одразу.
Допомогу оперативно запропонували медики військового шпиталю в Німеччині: тамтешні хірурги мали намір ризикнути і спробувати відновити кістку за допомогою цілого комплексу традиційних заходів. Лікування оплатив місцевий меценат із Дніпра, на лікування Сашка він переказав 50 тисяч євро.
Та справи на краще так і не пішли.
Лікування в Німеччині результату не дало: після повернення Олександр жалівся на біль у нозі, в повній мірі кістка так і не зрослася, а від тривалого застосування апарату зовнішньої фіксації м’які тканини охопило запалення. На той час чоловікові зробили уже понад двадцять хірургічних операцій. Знову гостро постало питання повної ампутації ноги. Останньою надією на відновлення став проект «Біотех-реабілітація поранених».
Первинне обстеження вже в рамках проекту показало: кістковий регенерат, який утворився на місці дефекту, не зможе відновитися у повноцінну кістку. Більше того, у зоні поранення вирує тяжка інфекція. Якщо негайно не взятися до відновлення, нога і справді під великою загрозою. Лікарі клініки ilaya одразу ж почали активне лікування: відібрали клітинні матеріали, тривалий час долали інфекцію, підготували місце ураження до застосування клітинних матеріалів, які на той час вже дозріли у лабораторії і, зрештою, відновили гомілку. По завершенню основного курсу лікування кістку знову розітнули, аби вирівняти і вісь нової ноги.
Погляньте, як чудово зрослася великогомілкова кістка після страшного дефекту. На малогомілкову кістку уваги не звертайте: опорної функції вона не виконує, зрощувати її ідеально рівно потреби нема.
Насьогодні, півтора роки після завершення лікування, Сашко повернувся до нормального життя. Звісно, нога інколи трохи турбує – та це не диво, з огляду на масштаби та стан первинної травми. Зараз Олександр намагається приділяти якнайбільше уваги своїм чудовим доньці та дружині.
Він багато ходить, розробляє ногу, намагається постійно тримати її у тонусі, кажуть, нещодавно навіть ризикнув трохи пограти в футбол. Щиро сподіваємося, що у майбутньому чоловік зрештою забуде про поранення і не знатиме жодних обмежень у активному русі та повноцінному людському житті. Сам же Сашко каже: навіть не сподівався, що після марного лікування у найкращому військовому шпиталі Німеччини допомогти йому зможуть на батьківщині.
Тепер же, як і завжди, про прагматичний бік справи. Свого часу повний курс лікування Олександра обійшовся нам, волонтерам People’s Project, у майже 200 тисяч гривень. Значну частину цієї суми ми потроху зібрали у якості народних пожертв, значну частину переказав окремий благодійник. Проект «Біотех-реабілітація поранених» успішно продовжує роботу і посьогодні: адже війна не скінчилася, і багато поранених хлопців все так же потребують нашої з вами допомоги. Саме тому нам постійно потрібні кошти. Держава подібні методи лікування не фінансує, навіть попри успішну практику їхнього застосування. Саме тому ми можемо працювати виключно коштом пожертв.
Саме зараз лікування у рамках проекту проходить Володимир – чоловікові практично повністю вирощують обидві кістки передпліччя, і вартує це огого. Ось Сергій, вирощуємо чоловікові шматок плечового суглоба. Трохи лишилося доплатити за Петрика, той скоро починає другий етап лікування – хлопчина наступив на міну, ногу перетворило на фарш, тож лише технології проекту «Біотех-реабілітація поранених» можуть повернути його до нормального життя. Тож хочемо ми сказати одне: ми щиро вдячні Олександру. Ми щиро вдячні кожному з хлопців та дівчат, які не побоялися і пішли захищати свою Батьківщину. І от найкращим виявом подяки, певно, буде трішки підтримати їх у скруті – закликаємо вас долучатися до участі у проекті! Ваші пожертви дають їм хороший шанс уникнути тяжкого каліцтва та повернутися до нормального життя.