Ще одна чудова новина в історії пана Василя. Ні, мова поки не про повне одужання. Проте ми з вами зробили усе, аби чоловік вповні використав свій другий шанс. Пан Василь долучився до проекту «Біотех-реабілітація поранених» вже тоді, коли практично втратив надію на зцілення. Сам чоловік живе у невеликому місті на Житомирщині, крім домашнього господарства знається і на мистецтві – змальовував красу рідного краю на власних картинах. Та всі плани на подальше життя перекреслила війна.
Пан Василь пішов до війська за призовом. Спочатку обіцяли відпустити за десять днів. Потім за місяць. Потім повернення додому відклалося на невизначений термін. Втім, чоловік не ремствував, совісно служив у якості танкіста. Пан Василь пройшов гарячі точки Донеччини, пізнав весь біль, розчарування та горе перших днів війни. Він боронив нашу Україну, аж поки у бою під Савур-могилою його не поцілив осколок.
Таку залізяку чоловік мусить носити, аж поки не звикнуть м’які тканини.
Потім же – поки не зростеться нова кістка.
Сильно поранило руку. Тяжко потрощену плечову кістку лікували два роки. В державних шпиталях провели кілька операцій, накладали пластини. От тільки кістка так і не зрослася, більше того, рука вкоротилася аж на чотири сантиметри. На момент, коли пан Василь долучився до «Біотеху», зранена та викручена рука ледь рухалась – вже й ні малювати, ні зробити щось корисне. Рука наче й є, а фактично її і немає. Лікарі ж тільки знизували плечима – а що ти хочеш, мовляв, дехто ходить і взагалі без рук.
Фахівці ж «Біотеху» свою справу знають чудово: лікарі одразу ж вивели рештки кістки у фізіологічне положення, витягнули усю кістку апаратом зовнішньої фіксації, місце дефекту вичистили та підготували до подальшого лікування. Вже зовсім скоро у місце ураження встановлять кістковий матрикс, насичений власними клітинами пацієнта – завдяки цьому трансплантат мусить прижитися якнайшвидше. Це дозволить руці повернути більшу частину фізіологічної рухливості та функцій. А це – практично нормальне життя.
Тепер же про головне: ми з вами зібрали усю необхідну суму та оплатили рахунки за дороговартісне лікування чоловіка, тож далі справа лиш за лікарями. Повна вартість курсу склала майже півмільйона гривень, усі ці гроші ми, волонтери People’s Project, зібрали завдяки вашим щедрості та милосердю, а також допомозі окремих благодійників. Та пан Василь – далеко не останній пацієнт «Біотеху». Наразі нашої з вами допомоги гостро потребує юний хлопчина Ігор: його нога у вкрай тяжкому стані, за лікування бійця ми мусимо сплатити ще півтори сотні тисяч гривень. І їх ми можемо зібрати лише за вашої допомоги, коштом пожертв у рамках проекту «Біотех-реабілітація поранених». Не спиняйтесь, будь ласка, – ваші пожертви і справді творять дива!
