Друзі, чесність та відкритість – ті засади, на яких Центр волонтерів People’s Project принципово працює із перших днів. Ми завжди відкрито звітуємо про надходження, витрати та купівлі, завжди розповідаємо (звісно, у межах дозволеного) про новини підрозділів на передовій, завжди ділимося із вами радощами, що сповнюють світлом наші серця і надихають на подальшу волонтерську роботу. Та сьогодні новини у нас погані, і ми не бачимо жодних причин для того, аби приховувати їх від вас.
На початку жовтня з життя пішов Валерій, один з останніх, хто долучився до проекту «Біотех-реабілітація поранених» у якості пацієнта. Чоловік долучився до проекту з наслідками тяжкого поранення, яке він отримав ще 2015 року, коли служив у лавах батальйону «Айдар». Тоді куля розтрощила його гомілку, цей перелом не зростався аж посьогодні, і весь цей час чоловік мучився від постійного болю. Та це його не зламало: Валерія ми пам’ятаємо світлою та життєрадісною людиною. Чоловік практикував східні духовні практики та гімнастики, його обличчя завжди променіло посмішкою. Допомогти з ногою теж не змогли: хоча мова про застосування клітин не йшла взагалі, ногу мали відновити традиційними, але складними хірургічними методами, та остаточно завершити лікування не встигли. Що ж, мужньому та хорошому чоловікові – світла пам’ять!
Геть інша ситуація у добровольця «Правого сектору» Олексія. За його ногу, тяжко скалічену вибухом, ми боролися кілька років. Про це, саме про ці причини, ми і говорили, коли мова йшла про відмову у лікуванні морпіха Дмитра. Курс лікування за допомогою клітинних технологій – довгий та складний процес, що потребує максимальної мобілізації усіх можливих і неможливих сил. Варто схибити один раз, варто самому пацієнтові дати слабину, і кілька років зусиль лікарів йдуть нанівець. На превеликий жаль, саме так у цьому випадку і сталося.
Поза межами клініки дали знати про себе старі інфекції, дещо здав, не встояв перед життєвими спокусами сам Олексій, і от процес загоєння та відновлення стрімко пішов нанівець. За короткий час усе, чого всі ми спільними зусиллями досягли, було згаяно, і ногу, яку ми практично вилікували до кінця, довелося ампутувати. Неймовірно шкода, та ми з вами зробили усе, що тільки могли.
Попри все, ми закликаємо вас не спинятися і не опускати рук. Невдачі та лиха бувають завжди, втім, майже сотня тяжкопоранених бійців, успішно відновлених за допомогою новітніх технологій, – це таки дуже вагомий результат. Дещо згодом ми оновимо кошторис проекту, декому із бійців мусять провести коригувальні операції та процедури, тому й витрати, відповідно, додатково зростуть. Втім, і відмовитися від них ми вже не можемо, адже узялися довести їх до кінця.
