Його звуть Василь, йому лише 42 — ще жити та й жити. Василь — звичайна мирна людина. Не казковий герой, не відомий політик чи популярний актор — звичайний хороший чоловік, якими так славиться Україна. Василь уродженець Житомирщини, там нині живе його родина — дружина та двоє чудових дітей. До війни чоловік працював на фабриці, а вільний час присвячував дивовижному хобі: Василь не цурається пензля, тож вправно малює власні картини.
Пасторалі провінційного життя. Василь родом із Малина, невеликого міста на Житомирщині
Особливо любить пейзажі й портрети. Вірніше, любив колись – нині і хобі, й життя Василя перекреслило тяжке каліцтво. Із перших днів війни Василя призвали до війська. Вірний батьківщині, Василь пройшов короткий, але насичений бойовий шлях. За чотири місяці служби чоловік послужив у найгарячіших точках Донеччини, його військовий шлях скінчився в боях за Савур-могилу. Ворожий осколок тяжко поранив плече. І тут почалося пекло.
Два роки Василь тинявся шпиталями. Лікарі доклали усіх зусиль, та сил, аби відновитися і подолати травму, організмові так і не вистачило. Тяжкий перелом намагалися двічі скріпити пластинами, та все марно – кістка так і не зрослася. До того ж, перебитий нерв так і не відновився — тож нині руку скрутило, і робити нею хоч щось неможливо. Зламана кістка продовжує руйнуватись, тож рука вже вкоротилася на п‘ять сантиметрів. Ще трохи, і надію на одужання буде втрачено остаточно.
Два роки марних надій та зусиль. Кістка так і не зростається
Допомогти Василеві можуть клітинні технології. Відучора Василь долучився до проекту «Біотех-реабілітація поранених». Фахівці клініки планують підготувати місце перелому до імплантації, виростити із власних тканин Василя новий шматок кістки та заповнити місце ураження власними стовбуровими клітинами чоловіка. З часом імплант зростеться із кісткою у моноліт, і Василь зможе знову рухати власною рукою. Технологія досить нова, та її вже успішно застосували для більш ніж сімдесяти тяжкопоранених пацієнтів проекту. От тільки фінансувати це лікування вчергове будуть лише благодійники.
Представник компанії «Wiedemann Україна» (ліворуч) в гостях у Сергія – адже він теж родом із Малина!
Втім, світ не без добрих людей. Щойно долучився до проекту, та благодійники вже допомогли. Сімдесят тисяч гривень на лікування Василя надало підприємство «Wiedemann Україна», де чоловік працював до війни, ще майже сімдесят тисяч зібрав благодійний фонд «Овес». Ці кошти вже надійшли на рахунок, відповідну позицію ви вже можете бачити у звіті. Поки ще тривають обстеження, та з лікуванням баритись не будуть основні етапи розпочнуть вже наступного тижня.
Василя консультує «батько» методу лікування за допомогою клітин – сам Володимир Оксимець
Наша ж задача — зібрати решту коштів на лікування, а це ще понад триста тисяч гривень. Держава таке лікування не фінансує, тож оплачувати дороговартісні операції ми, волонтери «People’s Project», можемо лише коштом народних пожертв. Лікарі йдуть нам назустріч, і лікують пацієнтів фактично за собівартістю медичних матеріалів. Та й це — занадто великі суми для більшості українських родин. Тому ми вчергове звертаємось до вас по допомогу — лише ваші пожертви в рамках проекту «Біотех-реабілітація поранених» дають хлопцям надію повернутися до нормального життя.
