Як ми вже писали, ми намагаємося слідкувти за “випускниками” проекту. Всі хлопці, що пройшли лікування в “Біотесі” стають нам рідними. Адже ми не просто за них вболіваємо, а й постійно контролюємо процес лікування, доповідаємо вам про їхні успіхи, уважно роздивляємося кожен новий рентген (так що скоро почнемо розбиратися майже як лікарі 🙂 ), кожен наш ранок починається з інформації по “Біотеху” та кожного вечора ми ще раз все переглядаємо. Ми пам’ятаємо всіх хлопців, а надто перших, хто долучився до тоді ще нікому невідомого проекту у 2014.
Можливо ті хто давно слідкує за проектом “Біотех-реабілітація пораненних” пам’ятає одного з наших перших паієнтів. Михайло не просто один з перших долучився до проекту, ще у 2014 році, а й один з перших кого лікарі “Біотеху” врятували від інвалідності. Йому обіцяли другу групу та довічне значне обмеження у рухах – близько 5 сантиметрів ключиці були фактично відсутні. Такий дефект не відновлюється за допомогою традиційних методів лікування, а відсутнісь значного фрагменту ключиці позбавляє руку елементарних функцій – у правій руці він не міг навіть втримати чашку.
Так виглядала ключиця Михайла до лікування на проекті.
На той час Михайлу було всього 21, він не хотів миритися із таким становищем та намагався використати всі шанси. Крім того, він дуже хотів повернутися до війська і пов’язував своє найближче майбутнє саме із службою. Так, за порадою свого командира, Михайло потрапив до “Биотеху”.
Далі все по стандартній вже схемі. Ми звернулися до вас по допомогу, а ви відгукнулися і зібрали всі необхідні для лікування Михайла гроші за півтора тиждня. Лікарі зібрали біоматеріали, у лабораторії заселили кістковий матрикс власними клітинами Михайла, а коли все було готово зробили трансплантацію. Після всіх процедур Михайла відправили додому набиратися сил. Вже через три місяці хлопець почав досить активно навантажувати руку, чим добряче налякав лікарів. На щастя, він правильно відчув в собі сили – кістка зросталась досить швидко і вправи нічім не нашкодили хлопцю. Він навіть став легендою “Біотеху”, інші хлопців надихають його успіхи.
Сьогодні Михайло живе повноцінним житям. Він працює та займається різними видами спорту. От наприклад, 20 травня, він взяв участь в одному з наймасовіших марафонів країни, організованному – Run Ukraine Running League. Цей захід проходив у Дніпрі. Незважаючи на дощ,цього дня Михайло встановив особистий рекорд – пробіг відстань 21,0975 км за 1 годину 37 хвилин та 8 секунд. Та він звісно ж не збирається зупинятися і вже 10 червня планує бігти у цьому ж напівмарафоні. Цього разу вже у Львові. Михайло має на меті покращити свій результат.
Є гарні новини і в особистому життя Михайла. Хлопець створив сім’ю, а майже місяць тому в нього з’явився маленький син – Ярослав. Щодо ж до служби, то після одужання Михайло повернувся до війська і от тільки нещодавно звільнився. Зараз знаходиться у пошуці нової роботи. Ми впевнені, що з таким характером та завзятістю у Михайла попереду багато успіхів і він перевершить очікування.
Ми ще раз дякуємо всім, хто допоміг у лікуванні. А Михайлу бажаємо нових вражаючих успіхів у житті. А ще – нехай швидше насупить Перемога та Михайло зможе знову завітати у свій рідний Луганськ, за яким він дуже сумує.
Зараз на проекті лікуються хлопці, які як і Михайло колись, сріють плвернутися до життя без обмежень. Вони не можуть обійтися без нашої з вами допомоги. Всі поранення та травми вони отримали захищаючи наше мирне життя. Ми впевненні, що не маємо права залишити їх у біді. Долучайтесь.