Давайте відверто. Жоден із лікарів не давав йому шансів урятувати ноги. Хтось хитав головою, хмурив брови, цокав язиком і мовчки розвертався біля лікарняного ліжка. Хтось прямо казав: ми відріжемо одну, а он вони, – на закордонних лікарів, яких занесло сюди у відрядження, – кажуть, що чимскоріш відпиляти і другу. Далі ж – протези, милиці чи візок. І в цьому є сенс: попри всі негаразди, життя на протезах можливе. Так, це докорінні обмеження, кілька років реабілітації і призвичаєння, підганяти та перелаштовувати їх до кінця днів. Але хоч якийсь шанс стати на дві ноги, хоч вже і не свої.
Та він не здавався. Зціпив зуби і раз по раз лягав на стіл хірурга. Лікарі “Біотеху” різали його кілька років поспіль. Різали, пиляли, вичищали і зрощували раз за разом. Не зросталося. Потім зросталося. Потім ламалося знову. До нашого пекучого сорому, ми вже не раз раділи здавалося б остаточній перемозі. Та ламалося і ламалося знову – шляхом перемоги ставали кілька метрів лікарняними коридорами, коли він підіймався з візка і, кривлячись від болю, робив кілька непевних, але таких переможних кроків.
Обидві ноги Віталія побило близьким вибухом міни. Тоді, 2015 року, бійці 95 ОАЕМБр намагалися деблокувати кіборгів, яких росіяни намертво обклали у приміщеннях Донецького аеропорту. Під лютим артилерійським обстрілом бійці пробивалися до своїх: артилерійська міна жахнула просто під ногами Віталія. Не відірвало зовсім, проте ноги посікло буквально на фарш.
Далі – місяці безнадії, коли лікарі не давали жодних шансів на відновлення. Але ось, вже сьогодні – черговий огляд, на який Віталій приїхав на власних ногах. Ходить ще поки в гіпсі, за допомогою милиць, проте шлях містом долає уже на власних двох. Огляд показав: ліва нога нарешті зрослась. У місці контакту кісток правої ноги є ще слабкі місця, проте зрощення все ж таки йде. З огляду на роки лікування, виснажеинй організм та численні невдачі – це справжній прогрес.
Ми вдячні вам за участь – адже лікування Віталія у рамках “Біотеху” відбувалося виключно коштом пожертв. Вдячні вам за підтримку: навіть у ті моменти, коли руки опускалися вже у всіх, включно і з самим Віталієм. Всі ми пройшли цей страшний тяжкий шлях і дали цьому симпатичному та хорошому чоловікові можливість скористатися другим шансом.
Раніше ми розповідали, як десантнику відновлюють розтрощену пораненням руку: біотехнології в дії.
Та є у проекті бійці, яким все ще потрібна наша із вами допомога – їхні історії та всі прозорі фінансові звіти ви знайдете у благодійному проекті “Біотех-реабілітація поранених“. Деяким бійцям ще потрібна корекція: такі складні травми й поранення складно подолати одним етапом, так, щоб одразу і все гаразд. Когось треба долікувати. Тож і полишити їх на півдорозі було б нечесно і некрасиво. Тому ми й далі закликаємо вас до участі у проекті. Кожна гривня посильної допомоги, кожен внесок – це шанс на відновлення наших тяжкопоранених захисників. Друзі, долучайтесь!
