Друзі, просимо вас про допомогу. Сьогодні до клініки, де проходить лікування бійців проекту «Біотех-реабілітація поранених», повернувся Євген. Чоловік не лише кавалер державних нагород та Народний герой України, він – справжня легенда війни, спецпризначенець, який у жорстокому бою з морською піхотою росіян отримав тяжкі рани.
Раніше ми про Євгена зайвого не говорили. Та нині чоловік вже добре знаний, тому дещо ми таки розповімо. Майор Збройних сил України, Євген Сломінський проходив службу в одному із дуже специфічних підрозділів, яке спеціалізується на виконанні бойових задач по обидва боки фронту. Починав ще 2010 року – тоді, після строкової служби, залишився у Армії на контракт. Служив у десанті, лавах славетної 25 ОДШБр, а згодом втрапив у підрозділ спеціального призначення.
Свої поранення Євген отримав під Новозванівкою: хлопці убезпечували щойно відвойовану у ворога позицію. Ворог кинувся контратакувати: вже скаліченою рукою Євген випустив у ворога гранату з підствольника. Хлопців прикрив побратим на ім’я Роман: він кинувся на ворожого кулеметника, і ціною власного життя дав хлопцям можливість відійти та перегрупуватись. Євгена силоміць вивели з поля бою: скалічено обидві руки, ногу, а він все одно рвався далі у бій.
От такими руки Євгена були на початку
До проекту «Біотех-реабілітація поранених» Євген долучився вже після численних операцій у державних шпиталях. На початок курсу лікування ми мали справу з наступним: на лівій руці куля вибила шмат п’ястної кістки, рештки пальця трималися на спиці.
Купа залізяччя, палець ледь тримається, шанси на зцілення примарні – таким Євген долучився до проекту
Праву руку скалічило ще більше – побило зап’ястні кістки, тривали час воно не зросталось. Дісталося і нозі – пошкодило хрестоподібні зв’язки, що, звісно, у порівнянні з іншими травмами наче й дрібниця, але і нормально на такій нозі не походиш.
Оце – у процесі лікування. Ще далеко не кінець
Вже насьогодні стан справ наступний. Головний лікар проекту Володимир Оксимець – він же не лише блискучий хірург-ортопед чи “батько” практичного застосування стовбурових клітин у реконструктивній хірургії. До всього він ще й прекрасний пластичний хірург. Зокрема з цим дуже пощастило Євгену: Володимир Михайлович провів ряд пластичних операцій, – навіть пришивав руку до живота! – і, зрештою, зшив Євгенові чудову кисть руки, де врятований від ампутації палець посів своє почесне місце.
Трохи згодом, коли тканини дещо «відпочинуть» після втручань, лікарі змоделюють недостатній фрагмент п’ястної кістки за допомогою клітинних технологій – зараз ще поки зарано. Крім іншого, клітинні матеріали допомогли зростити скалічені кістки іншої руки – хоча зараз там ще і стоять ортопедичні пластини, втім знімки показують, що місця перелому заростають чудовою молодою кісткою, яка з часом ставатиме тільки міцнішою.
Таким ми проводжали Євгена у травні, на момент останньої на той час операції
Вже зараз, коли можна сказати, що справи впевнено йдуть на краще, і організм Євгена оговтався після тривалого тяжкого лікування і зміцнів, надійшов час приділити увагу й нозі. Найближчими днями Євгенові проведуть одну із перших операцій, у ході якої той же Володимир Михайлович відновить зв’язки та поверне руховий апарат коліна до нормального стану.
Саме зараз Євген очікує на чергову операцію
Тепер же про те, якої допомоги ми гостро потребуємо. На щастя, кошти, необхідні для лікування Євгена, ми вже зібрали – якщо у майбутньому не буде несподіваних понаднормових витрат, то насьогодні усі рахунки чоловіка на суму понад 700 тисяч гривень, People’s Project вже оплатив. Та Євген – далеко не останній пацієнт проекту, який потребує нашої з вами допомоги. Так вже сталося, що держава стоїть осторонь усього копіткого та витратного процесу лікування. Методів, аби ефективно відновити цих бійців у шпиталях, у лікарів просто немає, а новітні технології держава ще поки не фінансує. Саме тому весь фінансовий тягар лягає на наші волонтерські плечі.
Зараз ми мусимо оплатити останню частину рахунків Петра – хлопчини, якому вибухом міни ледь не відірвало всю ногу, а ми стягли його з операційного столу, врятували від ампутації та продовжуємо повною мірою відновлювати скалічену ногу. Це зовсім юний іще Морпіх Дмитро – хлопчину поцілила ворожа розривна куля, фактично відірвало всю руку – будемо вирощувати наново практично увесь суглоб. Це і десантник Сергій – куля вибила шматок суглоба, від чого рука майже не рухається, мусимо наростити нову кістку. Це і Володимир – чоловік закрився рукою від вибуху артилерійської міни, попри інші вкрай тяжкі травми він не має кісток у передпліччі – будемо ростити наново. Саме для того, аби усі ці зранені бійці знову мали надію, аби із часом вони повернулися до нормального життя, ми й просимо допомогти. Хіба ж ці хлопці, що віддали здоров’я за наш із вами спокій, не варті нашої участі? Друзі, долучайтеся – навіть кілька гривень це вагомий внесок у нашій спільній справі порятунку бійців.
