Фактично здоровий! Один із перших учасників проекту «Біотех-реабілітація поранених» Андрій пройшов контрольний огляд через рік після завершення лікування. І лікувальний курс, і сам огляд проводив лікар ортопед-травматолог Володимир Оксимець. За результатами обстежень лікар вдоволено констатував: на такі чудові темпи і обсяги відновлення ніхто і не сподівався.
Сам Андрій каже: насьогодні вповні повернувся до нормального життя, і про травму навіть не згадує. А згадувати є що! Адже за допомогою клітинних технологій хлопцеві відновили аж вісім сантиметрів потрощеної гомілкової кістки!
Поранення Андрій отримав восени 2014-го під Слов’яносербськом, коли ворог обстріляв наші позиції з «Градів». До проекту Андрій долучився у кінці 2014-го року, стан був досить тяжким: тоді ніхто не знав, чи стане він взагалі на власні ноги. Хлопчині вичистили рештки потрощеної кістки, вивели ногу у правильне положення і зафіксували її апаратом Ілізарова.
От так кістка виглядала до початку лікування
За якийсь час у місце масштабного дефекту імплантували 8-сантиметровий кістковий матрикс, виготовлений із власних тканин пацієнта. Сам матрикс оточили клітинними матеріалами – їх, до речі, теж виготовили із власних біологічних матеріалів Андрія. У скорому часі ці матеріали обростили матрикс і перетворилися на нову кістку фактично монолітної міцності.
Дірка в нозі, мінус 8 сантиметрів кістки та загроза ампутації. Результати лікування очевидні
Трохи згодом Андрієві провели ще дві коригуючі операції і, зрештою, відправили на домашнє відновлення. Воно, як ми бачимо, завершилося вкрай успішно. Півроку після завершення лікування, і Андрій вже знайшов чим здивувати: не лежав колодою, а рушив у столицю і долучився до благодійного Пробігу під каштанами.
Співзасновник проекту «Біотех-реабілітація поранених» Олексій Шершньов жваво цікавиться, як змінилося життя Андрія
Лікування Андрія оплатили коштом народних пожертв волонтери «People’s Project». Цей випадок обійшовся нам у 290 тисяч гривень, а от держава вчергове просто лишилася осторонь. На превеликий жаль, ситуація склалася таким чином, що лікувати тяжкопоранених хлопців ми можемо лише за рахунок вашої допомоги. Доки держава не витрачає на відновлення своїх поранених солдатів ані копійки, розраховувати вони можуть лише на вашу щедрість та милосердя. Ми ж не заберемо у хлопців останній шанс?
