Вітаю,
Отримавши у Клініці Спіженко у цілому позитивний результат та рекомендацію продовжити курс ще на 6 крапельниць авастину та робити періодично антинабрякову терапію ми повернулися додому у Миколаїв. Дякую вам, любі, за ту несамовиту підтримку, яку я від вас отримала. Просто шквал емоцій, підтримки і донатів)
Якщо чесно, я дуже ніяковію перед камерою і навряд би змогла «вичавити» з себе прохання про допомогу, але, дякувати вам, такої гострої потреби в мене ще не виникало, і , сподіваюся, не виникне. Коштів на проекті вистачило на покупку авастину на ще дві крапельниці, що ми оперативно зробили аби не переривати курс.
Тому 22 грудня у Миколаївському Онкодиспансері я проходила чергову, вже сьому, крапельницю. Відверто кажучи, мої вени дуже побиті крапельницями, аналізами, і їх останнім часом дуже важко знайти, навіть вправним медсестрам, тим більш у них потрапити . Тому, якщо цей пост читає лікар-флеболог, буду вдячна за пораду що в такому випадку робити .
Онкодиспансер вчергове не здивував. Відчуваєш себе нібито персонажем ігри «Маріо» коли заходиш у приймальний покій, тобі кричать чому не зачинила двері (замість подякувати за ковток свіжого повітря у приміщення де сидять і шморгають – кашляють осіб так 20) проходиш далі у кабінет, де не знаходять твоєї картки, кричать чому не в бахілах (які ти не бічиш сенсу одягати аби через 30 секунд знімати на вулиці), ідеш у реєстратуру де довжелезна черга, потім на всякий у 22 кабінет, де іноді медсестра виходить-допомагає і сама шукає у реєстратурі.
Бінго, картку знайдено, переходимо на другий рівень!
Щасливий Маріо біжить знову надвір у приймальний покій, одягає на вході бахіли, подає картку і аналізи, і смиренно чекає переходу на рівень 3 (допуск на койку у палаті хіміотерапії).
У самій хіміотерапії мене вже знають, тому особливих проблем і бійок за койку. Головна проблема – аби з першого разу потрапили голкою у вену. Але потрапляють із четвертого.
Доречі, цікавий і незрозумілий факт… Для зновприбулих у першу добу харчування не передбачене (фото додаю). Я беру із собою чай і їжу, але тим, хто із іншого міста чи населеного пункту, потрапляє у відділення вперше, і ще «не в темі» відверто не заздрю.
У іншому усе нормально, відділення прикрашене у Різдвяно-новорічному стилі, відчувається наближення свят.
Всіх із прийдешнім Новим Роком,
Ваша,
Марина Д
