Шануймо Героїв! Захисники, які віддали життя в боях на Світлодарській дузі

Два останніх дні, 18 та 19 грудня, озвірілий ворог намагався прорвати лінію нашої оборони на Світлодарській дузі. Ціною неймовірних зусиль наступ вдалось зупинити. Більше того: ворога відкинули і змусили ганебно забратися геть. Звісно, ворожі сили понесли тяжкі втрати загиблими та пораненими. На превеликий жаль, не обійшлося без жертв і серед наших бійців. Насьогодні стали відомими імена п‘яти загиблих українських захисників.

Андрешків Володимир Степанович
Позивний «Жара»

Боєць 25 ОМБ «Київська Русь». Уродженець Львівщини, Володимир Степанович загинув у 47. Буремні події пройшов з першого дня — від Майдану, в тому числі і найгарячіші дні штурмів, до визвольної війни на Сході України. На війні з перших днів, пішов добровольцем. Бачив усяке, в тому числі, пройшов і пекло Дебальцева. Нещодавно демобілізувався, та у мирному житті не затримавсь — уклав контракт та повернувся на передову. Полишив дружину та чотирьох дітей.

Степаненко Сергій Євгенович
Позивний «Паштет»

Боєць 25 ОМБ «Київська Русь». Мешканець міста Бориспіль, що у Київській області, Сергій Євгенович загинув у свої 49. Ціною власного життя він стримав ворога, який намагався прорватися у напрямку селища Луганське. У цивільному житті опанував багато різних професій, був простим чесним сином своєї країни. На війну рушив у лютому 2015-го. Нещодавно демобілізувався і повернувся додому, проте невдовзі повернувся на передову у складі свого ж підрозділу. Полишив дружину та сина.

Панасенко Василь Геннадійович
Позивний «Ваха»

Боєць 25 ОМБ «Київська Русь». Прощатися із вірним сином батьківщини будуть у Ірпіні, де здавна жив сам 33-річний Василь. У складі батальйону воював із дня його створення, пройшов усю війну і зокрема пекло Дебальцева. Віддав життя, стримуючи ворога, що пішов на штурм у напрямку села Луганське.

Радивілов Роман Юрійович
Позивний «Гюрза»

Уродженець Харківщини, 32-річний Роман присвятив себе війні з перших днів — як у лавах Збройних сил, так і у цивільному житті. Активний учасник подій Майдану, доброволець «Правого сектора» та ЗСУ, почав з рідної Харківщини — добряче допоміг стримати розповзання терористичної наволочі та створенню т.зв. «хнр», а згодом сам взяв до рук зброю і пішов боронити країну. Був і розвідником, і штурмовиком — пройшов пекло ДАПу, Пісків, Волновахи. Під Волновахою був вдруге контужений, отримав масштабні опіки, але під час лікування продовжив боротьбу — проходив вишколи, брав участь у резонансних громадських акціях. А потім повернувся на передову. Загинув 18 грудня на висоті «Варяг» під час масивного ворожого артилерійського обстрілу. Полишив маму та кохану дівчину.

Клименко Дмитро

Доброволець «Правого сектора», з часом долучився до лав ЗСУ. Воював у складі 1-ї штурмової роти «Вовки Подолянина» 1 батальйону 54 ОМБр. Відомо про нього небагато, адже Дмитро не був публічною людиною – радше професійним військовим та відданим патріотом. Загинув під час бойових дій 18 грудня. Ціною власного життя спинив наступ ворога і оборонив батьківщину від навали.

Героям – Вічна Пам’ять!