Роковини Іловайської трагедії: хронологія подій

Два роки тому навколо Іловайська почала складати загрозлива ситуація. Чотири батальйонно-тактичні групи зайшли під Донецьк з боку Амвросіївки. Активна фаза боїв відбулася 25-26 серпня. В результаті була розбита 4-та рота 2-го батальйону 51-ї ОМБр. Бійці 3 СпН з піхотою і бійцями добровольчих батальйонів намагалися утримати контроль над магістралями, але в решті решт були відтіснені до Многопілля. В оточенні виявився і командувач сектором В генерал Хомчак, який переїхав ближче до Іловайська щоб керувати там штурмом цього населеного пункту.

25 серпня 11 БТрО отримав завдання взяти Федорівку, щоб утримати напрямок для підходу батальйонно-тактичної групи 30 бригади. Група повинна була підійти з боку Дебальцевого та допомогти розблокувати Іловайське угруповання разом із зведеною РТГр 92 ОМБр та ротою 42 БТрО. 30 ОМБр не змогла вийти на даний рубіж. У підсумку до Іловайськ підійшло лише угруповання 92 ОМБр. Угруповання 92 бригади складалося із 276 бійців: чотири танки Т-64, три САУ, півтора десятка БМП і вантажівки з паливом та боєприпасами.

27 серпня прямуючи до населеного пункту Колоски, де повинні були зустрітися з ротою 42 БТрО, угруповання 92 ОМБр потрапило у засідку та вступило у бій із російськими десантниками, після чого по угрупуванню було нанесено вогневе ураження і бійці, покидавши техніку, відійшли назад. Перед цим вогнем артилерії була розбита колона 42 БТрО. В результаті, розблокування Іловайського угрупування провалилось.

Командування ГШ прийняло рішення перенести дату розблокування Іловайського угруповання на 1-2 вересня. Почалися переговори з російською стороною, між генералом Муженко і замначштаба вс рф Богданівським.

28-го серпня були досягнуті домовленості про вихід добровольчих батальйонів з Іловайська, в якому вони на той момент були заблоковані. Росіяни виконали домовленість, випустивши добровольців з Іловайська, де вони об’єдналися з основними силами ЗСУ в районі Многопілля.

Богданівській запропонував «зелений коридор», але у зв’язку з тим, що сторони ніяк не могли досягти розуміння на тему гарантій виходу, Муженко в ніч на 29 серпня зв’язався з Хомчаком та інформував його, що гарантій немає і краще рішення буде виходити проривом. Хомчак інформував що рішення почув, але спробує вирішити питання на своєму рівні. В цей час на нараді командирів пропозиція В’ячеслава Власенко (позивний Філін, заступник командира батальйону Донбас) виходити проривом у бік Моспиного, була колективно проігнорована.

29 серпня до 8 ранку у Многопіллі побудувалися дві колони, що повинні були виходити за двома маршрутами. Попереду кожної колони мав їхати БТР із російським прапором, виводячи колони у бік Старобешевого. Там російській стороні повинні були віддати полонених українською стороною російських десантників.

Маршрути за якими виходили українські підрозділи від Іловайська в Старобешеве.

Близько 8 ранку по колоні почали вести вогонь міномети росіян і Хомчак віддав наказ висуватися. Перший удар по колоні було завдано коли вона проходила біля Червоносільського. Частина бійців, рятуючись від вогню противника, зайшли до населеного пункту Червоносільське та організували там кругову оборону, підбили два танка противника, полонили російських танкістів, а також підбили два БМД та знищили їх екіпажі. Після доби переговорів, з урахуванням того що в даній групі було багато полонених, бійці в решті решт здалися росіянам.

Українські колони при виході потрапляли під шквальний вогонь з двох боків. Техніку постійно підбивали, бійці починали виходити пішки, або пересідали на ту техніку якій пощастило не потрапити під вогняний шквал. Попереду колони почала горіти земля, генерал Хомчак замовив п’ять ракетних ударів Точкою-У по місцях очікуваного скупчення противника. Удари були доповнені 15 залпами ракет РСЗВ «Смерч».

Була викликана ланка штурмовиків СУ-25, які ефективно попрацювали по російським підрозділам. За словами деяких бійців, частина колони змогла вийти тільки завдяки вдалому нальоту штурмовиків СУ-25 на російські позиції. Один штурмовик був збитий, але пілот зміг катапультуватися та евакуюватися із зони бойових дій.
Але всіх цих зусиль було недостатньо. Обидві колони були розбиті. Генерал Хомчак з групою бійців три доби виходили з оточення ночами. Близько 400 бійців потрапило у полон. Приблизно 350 бійців ВСУ і добровольчих батальйонів загинули у цей страшний день.

Російські війська взяли Комсомольськ і почали просуватися далі. По всій лінії фронту загриміла українська артилерія. Командування ГШ відправляло на передову все, що було в наявності. У рейд вирушили підрозділи українських десантників, які тільки недавно вийшли з вже неіснуючого на той момент сектора Д. Кожен день наносилися удари Точками-У, наспіх створений оперативний штаб по роботі і коригуванню артилерії працював цілодобово уражаючи нові цілі.

31.08.2014 року в районі населеного пункту Докучаєвськ було виявлено зосередження особового складу і техніки противника (БТГр ВС РФ). По скупченню техніки та особового складу був завданий груповий ракетний удар (ТР-2), за результатами якого БТГр втратила боєздатність.

В ніч 01-02.09.2014 поблизу населеного пункту Новоазовськ було виявлено зосередження особового складу і техніки противника (БТГр ВС РФ). За рішенням ракетних військ та артилерії штабу АТО було завдано груповий ракетний удар (ТР-3), за результатами якого БТГр втратила боєздатність. Частина особового складу і техніки була знищена.

Просування ВС РФ сповільнилося. В тилу у них діяла рейдова група ЗСУ, їх колони просувалися під постійним ризиком ракетного удару. Українська армія яка вже мала бути деморалізована і розбігатися, кожен день завдавала істотних втрати.
Фронт горів аж до 5 вересня, коли вступили в силу Мінські угоди. Але історія на цьому не закінчилася …

Serg Marco