Палаючі хвилі. Четверті роковини обстрілу катерів захисників Азовського моря

Чотири роки тому бойовики обстріляли катера Маріупольського загону морської охорони «Гриф» і «Калкан», які чергували в трьох морських милях від берега в районі населеного пункту Безіменне Донецької області.

Загиблі Денис Пєтухов (ліворуч) та Богдан Тищенко (праворуч). 

В результаті обстрілу катер «Гриф», яким командував старший лейтенант Дмитро Пєтухов, загорівся і затонув. Морські прикордонники організували рятувальну операцію і витягли з води вісьмох моряків, семеро з яких отримали поранення та опіки. Командир «Грифа» Пєтухов і один з членів його команди – матрос-сигнальник Богдан Тищенко – пропали без вісті. Через рік вони були визнані загиблими, водолазам так і не вдалося знайти решток їх тіл.

Один з членів екіпажу катера «Гриф» Євген Гончаров похвилинно пам’ятає той день:
«Це сталося 31 серпня 2014 року приблизно о четвертій годині дня. Змінившись з сигнальної вахти я спустився в кубрик і ліг відпочивати. Та вже через декілька хвилин сталося перше влучення в катер в районі ходової рубки. Я почув крики своїх товаришів на верхній палубі. Оглянувши трап на ГКП з кубрика, вирішив вибратись через люк на палубу, щоб допомоги своїм товаришам. Але увесь трап було завалено обшивкою катера. Вмить оцінивши пошкодження ходової рубки я прийняв рішення пересуватись по лівому борту катера для допомоги потерпілим.

Зробивши крок я почув дивний свист, який наближався зі сторони берега. Озернувшись на звук я на мить побачив щось на зразок снаряду. Буквально за секунду я зреагував на загрозу та хотів укритись за барбетом, але встиг зробити лише півоберта тіла, як прогреміло друге влучення – в передню частину ходової рубки.

Мене відкинуло на ніс катера. Я спробував підвестись, але в голові паморочилось, а все тіло проймав різкий біль. Найбільше боліла ліва рука. Коли я захотів підняти її та подивитися на пошкодження, то побачив тільки половину руки – інша половина вище локтя була перебита уламком.
Сівши, я пригорнув руку до грудної клітки та вхопився за передпліччя. А іншою рукою провів по лівому боку спини, знайшов декілька глибоких ран осколків.
Зібравшись з силами та ставши на ноги, я зазернув через люк в кубрик, де на підлозі лежав товариш. Я крикнув йому, що треба негайно покинути катер. Ми випригнули за борт і відплили на декілька метрів. Прогриміло третє влучення в катер, після якого решта членів екіпажу покинули судно. Майже одразу прогриміло четверте та п’яте влучення.
Катер зайнявся і почав сильно диміти, почалась детонація деяких боєприпасів. Відпливаючи від катера в сторону берега я відчув, що починаю втрачати свідомість через кровотечу. Щоб уникнути цього я почав час від часу занурюватися під воду. Так і протримався.
В межах години прибув малий катер, нас по черзі почали підіймати на борт та надавати першу медичну допомогу. На жаль, на борту не вистачало двох наших товаришів.»