“Надо поговоріть”: про що варто б поспілкуватися із росіянами

Терористи чи бойовики? Сепаратисти чи ополчєнци? Російські окупанти, кадрові військові та спецслужбовці, всі криваві пси війни, що приїжджають сюди побавитися та потренуватися убивати на українцях, чи повсталі шахтарі, добровольці за покликом серця та видатні антифашисти з Бурятії? Миритися нам із ними на будь-яких умовах, потроху поступатися й капітулювати, чи виборювати перемогу та саме наше існування? Поговорити, зрештою, “прільнуть”, чи згадати тисячі убитих за Україну; тисячі родин, хто змушений був утікати від війни, тисячі осиротілих дітей, тисячі назавжди порваних, поранених та пошматованих, незворотно поламаних, розтоптаних та скалічених “русскім міром”? Будьмо болісно відвертими – не кожен із громадян України відповість на ці питання одностайно та однозначно.

Січень 2015 року. Терористи валять “Градами” по східним околицям мирного Маріуполя. Кілька снарядів зруйнували будинок, де прожила свої перші півроку моя, автора цих рядків, новонароджена дитина

Втім, для нас, волонтерів People’s Project, таких питань не стоїть і не стояло ніколи. Ми завжди були поза політикою і називали війну війною, а вбивць – убивцями. Ми чітко усвідомлюємо власне призначення й поклик, і діємо заради спільної мети – зробити усе, аби у солдатів, що боронять саме існування України, було чим нищити ворога; щоб ветерани, які отримали поранення на війні, не залишалися з бідою сам на сам та мали максимальні шанси на відновлення та лікування; щоб життя в нашій багатостраждальній країні потроху змінювалося на краще, а люди потроху відкривали очі на довкілля і долучалися до спільного вирішення питань та проблем. І будь-хто, кому дорога Україна, хто поділяє ці спрямування, незалежно від того, якою мовою він говорить, яким богам молиться чи з ким ділить ліжко, – нам добрий друг.

Ми провадимо ряд проектів, що мають на меті впровадити певні соціальні зміни. Це допомога іншим волонтерським ініціативам, які мають на меті подальший розвиток громадянського суспільства та розбудову держави – у повному її розумінні, як спільного механізму за активної участі громадян.

Свіже фото: терористи поцілили нашу автівку з комплексу ПТКР. Один боєць загинув

Та попри те, не маємо ми права забувати і про війну. Лише за минулу добу терористи поцілили ракетою машину з військовими. Один наш боєць загинув, а ще троє дістали поранень. Двоє бійців отримали бойові травми. Ворог стріляв – так-так, намагався убити когось з наших, – аж 16 разів. Вже тільки зранку сьогодні стріляли в наш бік 11 разів. Щодня стріляють з мінометів калібру 120 міліметрів, застосування яких чітко заборонено положеннями мирних домовленостей та Мінських угод.

Авдіївка, січень 2017-го. У двір чоловіка прилетіла міна 120-мм. Розмінування та обстеження проводять сапери 72 ОМБр під командою Юджина, капітана ЗСУ Євгена Сарнавського. За кілька місяців Юджин загине під Кам’янкою від російської мінної пастки.

Ви ж добре уявляєте, що таке 120 міліметрів? Це велетенська, товща від руки, залізна гуля, набита вибухівкою. Вона вивергає кубометри землі, розсіює навколо тисячі смертоносних осколків, вона пробиває перекриття бліндажів та укріплень і легко вбиває й калічить людей.

Маленький осколок перекреслив навпіл життя пана Сергія, рештки потрощеної кістки просто згнили. Вже кілька років з поперемінним успіхом ми намагаємося урятувати його ногу від складної високої ампутації, а самого чоловіка – від довічного тяжкого каліцтва

Вчора ж на брифінгу Міноборони згадали і дані від розвідки. Лише за 40 днів літа росіяни завезли на окуповані частини Донбасу понад 600 тон боєприпасів. Це міни великого калібру та гарматні снаряди, ракети для “Градів” та протитанкових ракетних комплексів, щоб терористи та їхні місцеві лакузи і далі убивали наших захисників та мешканців прифронтових територій. Крім того, це десятки цистерн із паливом, аби танки та бронемашини окупантів і далі повзали окупованими територіями, плюндрували нашу землю та готувалися до подальшого наступу.

А це – кілька хвилин з оборони Донецького аеропорту, який намагаються “звільнити” від українців ті наші “добрі друзі”, які зараз так хочуть “пагаваріть”. Герой цього відео Маршал, тобто, даруйте,  Євген Олександрович Жуков, офіцер славетної 79 ОДШБр, нині керує Патрульною поліцією України

Отже, ми і далі – попри все, мріями, снами, надіями, прагнемо до миру та спокою. Так, аби жодної більше смерті, жодного пострілу, жодної гіркої сльози, щоб прокинутися – і ніхто більше не зазіхає на Україну, не лізе вбивати найкращих з наших чоловіків та жінок. Але ж не ціною капітуляції та здачі власної країни!

Активно підтримували, підтримуємо та будемо підтримувати снайперів

Ми уклінно просимо вас не тішитись думкою, що так, вже б і до мирних перемовин, війна вже закінчилася, що мир будь-якою ціною, коли в тебе відхопили шматок твоєї країни, – це нормально, що агресор спинився і відмовився від подальшого наступу. Від ворога не захистить нас ніхто, окрім нашої української Армії. Саме тому укріплювати її, поки є час та можливість, зміцнювати й розвивати, давати бійцям усе необхідне – справа не лише умовної держави, а і кожного з нас. Ми дбаємо про справу заздалегідь, і закликаємо вас посильно підтримати кілька проектів.

Не забуваємо і про інших: People’s Project регулярно екіпірує підрозділи на передовій всім необхідним

Зокрема, це “Оперативне реагування“. В рамках цього проекту ми збираємо кошти та екіпіруємо підрозділи, що стоять на передовій, стримують ворога від подальшого наступу, а в разі чого – приймуть на себе перший удар. Тут і екіпіровка, і обвіси до зброї, і всіляке різне для розвідників та зв’язківців, а інколи навіть буденне те, що допомагає облаштувати нові позиції чи виграти якісь тактичні чи стратегічні переваги над ворогом. Саме зараз ми готуємо чергові передачі для розвідників, снайперів, елітного спецпідрозділу, що нищить ворогів по обидва боки фронту, загалом, усіх тих, хто прагне і вміє “пагаваріть” з окупантом зрозумілою йому мовою, і ваша участь у цих проектах буде дуже доречною.

Це і проект “Я снайпер” – тут ми опікуємося потребами саме влучних стрільців. Хороша оптика, все, аби зробити максимально влучний та точний постріл і знищити ворога – все це тут.

А стосовно того, про що нам варто говорити із росіянами – просто перегляньте це відео. Впевнені, ви зможете одразу ж чітко сформулювати всі теми й питання. Жодних розмов, доки останній із окупантів не забереться з нашої землі.