Дякуємо!
Допоможи нам швидше закрити збір, розкажи друзям та долучай їх
та завантажуй в instagram з посиланням на збір
Разом ми велечезна сила!
Нехай ворог знає - ми будемо воювати за нашу Україну і не дамо їм спокою ні на землі, ні в небі!
У сьогоднішню цифрову епоху надійний та швидкий супутниковий Інтернет необхідний як для особистих, так і професійних цілей. На жаль, ще й досі не всім доступні такі блага цивілізації. У сільських чи віддалених районах, у містах, які з різних причин залишилися без доступу до мережі, широкосмуговий доступ до Інтернету може бути недоступним або може бути непомірно дорогим. У таких обставинах супутниковий інтернет може бути єдиним рішенням. Такий інтернет використовує супутники на геостаціонарній орбіті для забезпечення підключення до мережі на землі. У цій статті ми розповімо про те, що таке супутниковий інтернет заглибимося в принципи його роботи, а також його переваги та недоліки.
Супутниковий інтернет – це спосіб організації доступу до глобальної мережі за допомогою супутникового зв’язку. Для виходу до глобальної мережі використовується супутник, розташований на геостаціонарній орбіті Землі. Завдяки власним двигунам він завжди рухається синхронно з планетою, а тому для спостерігача з її поверхні супутник завжди нерухомий.
Один супутник покриває сигналом величезні площі (теоретично для покриття практично всієї населеної площі планети досить трьох сателітів). Адресна передача інформації (кожному абоненту, а не розташованої на поверхні Землі базової станції) стала можливою після ухвалення стандарту цифрового мовлення DVB.
Поряд з геостаціонарними існують і ланцюжки супутників, що низько летять та «спілкуються» між собою. Їх сигнал можна приймати за допомогою невеликої антени. Для рівномірного розподілу смуги підтримуваних частот можна запустити кілька сателітів. Головний недолік такої технології – для покриття великої площі потрібні десятки та сотні супутників, що низько летять.
Далі будуть детально розглянуті види супутникового інтернету та основні на сьогодні провайдери.
Простежимо дивовижну історію з того моменту, як запуск супутника був світовою подією до дня, коли він почав передавати нам відео з котиками в нашу інстаграм сторінку.
Історія супутникового Інтернету походить від 1960-х років, коли Міністерство оборони США почало вивчати можливість використання супутників для передачі даних між віддаленими точками. У 1962 році було запущено першу систему супутникового зв’язку під назвою Telstar-1, яка дозволяла передавати телевізійні сигнали через Атлантичний океан.
Перший супутник для надання інтернет-послуг був запущений у 1996 році і отримав назву Hughes Network System або HNS-1. Він був запущений Hughes Network Systems, дочірньою компанією Hughes Electronics, яка пізніше була придбана DirecTV. Супутник HNS-1 забезпечував двосторонній високошвидкісний доступ до Інтернету клієнтам у Північній Америці за допомогою невеликих супутникових тарілок, встановлених у них вдома чи офісі.
На початку 2000-х років кілька компаній, у тому числі Teledesic, Iridium та Globalstar, запустили супутники з метою забезпечення глобального широкосмугового доступу до Інтернету. Однак ці підприємства зазнали невдачі з різних причин, таких як технічні труднощі, висока вартість та відсутність попиту.
У 2005 році компанія WildBlue Communications запустила послугу супутникового Інтернету в США. Послуга забезпечувала високошвидкісний доступ до Інтернету у сільських районах, які не обслуговувалися традиційними провайдерами широкосмугового доступу. 2008 року компанія ViaSat придбала WildBlue, яка пізніше запустила супутниковий інтернет-сервіс під брендом Exede.
Великий прорив у супутниковому Інтернеті стався у 2015 році, коли компанія SpaceX оголосила про свої плани запустити мережу із тисяч низьконавколоземних орбітальних (LEO) супутників для надання високошвидкісних інтернет-послуг із малою затримкою клієнтам у всьому світі. Компанія почала запускати свої супутники Starlink у 2019 році і зараз має майже 2000 супутників на орбіті. Інші компанії, такі як OneWeb, Amazon Project Kuiper та Telesat, також запускають або планують запустити свої власні угруповання супутників LEO для забезпечення глобального доступу до Інтернету.
Супутниковий Інтернет за останні роки зазнав значних змін. Ця технологія стала більш ефективною, надійною та доступною, дозволивши більшій кількості людей отримати доступ до Інтернету, особливо у сільських чи віддалених районах, де традиційні послуги широкосмугового зв’язку недоступні. Очікується, що з розвитком угруповань супутників ННО супутниковий Інтернет стане ще конкурентоспроможним у порівнянні з традиційними широкосмуговими послугами з точки зору швидкості, затримки та доступності.
Супутниковий Інтернет працює з використанням двостороннього зв’язку між наземною станцією або концентратором та геостаціонарним супутником, який зависає на висоті від 300 до 35 000 км над поверхнею Землі. Концентратор зв’язується з супутником, який потім ретранслює сигнал на супутникову тарілку або антену, встановлену в приміщенні клієнта. Потім модем клієнта обробляє сигнал, дозволяючи йому отримати доступ до Інтернету.
Існує два основних типи супутникового Інтернету: геостаціонарний супутниковий Інтернет та супутниковий Інтернет на низькій навколоземній орбіті (ННО).
Традиційна технологія супутникового Інтернету, яка використовується вже багато років. Геостаціонарний супутник залишається у фіксованому положенні щодо поверхні Землі, що дозволяє безперервно охоплювати велику територію. Ця технологія забезпечує високу пропускну здатність і підходить для широкого спектра програм, таких як потокове відео, завантаження великих файлів та онлайн-ігор. Однак, геостаціонарний супутниковий інтернет страждає від високої затримки, що може викликати затримки у зв’язку, особливо в додатках, що працюють у реальному часі.
Нова технологія, яка спрямована на подолання проблем із затримкою геостаціонарного супутникового Інтернету. Супутники ННО розташовані набагато ближче до Землі, зазвичай на висоті 1200 км або менше. Ця безпосередня близькість зменшує затримку, що призводить до швидшого зв’язку між клієнтом та супутником. Супутниковий інтернет ННО також забезпечує більше покриття, ніж геостаціонарний супутниковий інтернет, оскільки він використовує мережу супутників, які можуть переміщатися та охоплювати різні області Землі.
Супутникова мережа ННО складається з великої кількості невеликих супутників, які працюють разом для забезпечення зв’язку. ННО використовують компанії Starlink та Kuiper System, проте ця технологія активно розвивається та покращується.
Інтернет використовується практично у всіх сферах діяльності людини. Але цей тип зв’язку незамінний у деяких із них:
Аварійне реагування та відновлення. У випадку стихійного лиха традиційні мережі зв’язку можуть бути пошкоджені, а супутниковий інтернет може бути швидко розгорнутий для забезпечення зв’язку з районами, що постраждали.
Морська справа та авіація. Використовується у морській та авіаційній галузях для забезпечення зв’язку з кораблями, літаками та іншими суднами, які подорожують у віддалені райони. Ця технологія дозволяє пасажирам та членам екіпажу отримувати доступ до Інтернету та залишатися на зв’язку у дорозі.
Військові та урядові установи. Супутниковий зв’язок використовується військовими та державними установами для забезпечення безпечного та надійного зв’язку у віддалених та ворожих умовах.
Підприємства. Супутниковий інтернет використовується підприємствами, які працюють у віддалених районах або мають філії у різних місцях. Ця технологія дозволяє їм пов’язувати свої офіси та співробітників, обмінюватися даними та файлами та отримувати доступ до хмарних сервісів.
Сільські та віддалені райони. Як вже згадувалося раніше, іноді супутниковий інтернет є єдиним варіантом для людей, що живуть у віддалених, пустельних, гірських районах, де стільникове покриття або кабельний інтернет просто неможливий.
На ринку є кілька провайдерів супутникового інтернету, які пропонують інтернет-послуги споживачам. Ось огляд основних постачальників та їх пропозицій:
Starlink – це супутниковий інтернет-сервіс, який пропонує компанія SpaceX, заснована Ілоном Маском. Нині він надає інтернет-послуги в деяких регіонах США, Канади та Великобританії. З моменту початку повномасштабної військової агресії Росії в Україні компанія Ілона Маска надала понад 30 000 терміналів Старлінк для доступу в інтернет для ЗСУ та в областях, які залишилися без електроенергії. Сервіс пропонує швидкість завантаження від 50 Мбіт/с до 150 Мбіт/с та середню затримку 20-40 мс. Starlink пропонує послугу на основі передплати з одноразовим платежем у розмірі 599 доларів за обладнання та щомісячною абонентською платою у розмірі 110 доларів.
HughesNet — один із найстаріших та найавторитетніших провайдерів супутникового інтернету на ринку. Він надає інтернет-послуги клієнтам у Сполучених Штатах, пропонуючи швидкість завантаження від 25 Мбіт/с до 50 Мбіт/с та середню затримку 600 мс. HughesNet пропонує кілька планів з різними обмеженнями даних та цінами: від 10 до 50 ГБ даних на місяць за ціною від 59,99 до 149,99 доларів на місяць.
Viasat — ще один визнаний провайдер супутникового інтернету, який пропонує інтернет-послуги клієнтам США. Він забезпечує швидкість завантаження від 12 Мбіт/с до 100 Мбіт/с та середню затримку 500-700 мс. Viasat пропонує кілька планів з різними обмеженнями даних та цінами, від 12 ГБ до 300 ГБ даних на місяць, за ціною від 50 до 200 доларів на місяць.
OneWeb – новий учасник ринку супутникового інтернету, який зараз перебуває в процесі запуску своєї супутникової групи. Він спрямований на надання глобальних інтернет-послуг із низькою затримкою та високою швидкістю. Компанія була на межі банкрутства і скасувала частину запусків з космодрому Байконур, оскільки відмовилася співпрацювати з країною агресором і спонсором тероризму. Проте OneWeb планує розпочати перші запуски супутників у 2023 році. Інвесторами проєкту OneWeb виступають такі відомі компанії, як Airbus Group, Qualcomm Inc., The Coca-Cola Company, Virgin Group та ін.
Kuiper Systems – проєкт супутникового інтернету, запущений Amazon. Він націлений на надання високошвидкісних інтернет послуг клієнтам по всьому світу. Проєкт все ще знаходиться на ранній стадії, послуги ще не запущені. Планується запустити 3236 супутників у найближче десятиліття.
Буквально кожна велика корпорація або ініціює власну компанію супутникового інтернету або є одним з інвесторів. Великий шанс що в наступні 3-5 років супутниковий зв’язок стане черговою повсякденною технологією, яка доступна всім охочим.
Окрім вже згаданого супутникового інтернету від компанії Starlink в Україні заслуговує на довіру лише один провайдер – Datagroup. Будь-які інші пропозиції які ви можете знайти в інтернеті швидше за все вже не функціонують або є придатками Datagroup.
Датагруп з 2000 року пропонує безліч послуг з підключення як класичного інтернету та телебачення, так і супутникового інтернету. Інтернет від оператора Датагруп забезпечується завдяки супутнику KA-SAT . Цей 6-тонний супутник ввели в експлуатацію у 2010 році і з того часу він забезпечує широкосмуговий доступ в інтернет на більшій частині Європи та частині Близького Сходу. На супутнику та ретрансляторі використовується обладнання вже відомої компанії Viasat.
Супутниковий інтернет від Датагруп працює по всій Україні. Заявлена вартість підключення та налаштування – 6000 грн. Тарифи та швидкість інтернету дуже відрізняються, докладніше можна ознайомитись на сайті компанії.
Супутниковий інтернет пропонує багато переваг у порівнянні з традиційними дротовими або бездротовими інтернет-послугами, але він також має деякі недоліки. Ось деякі плюси та мінуси супутникового інтернету:
Покриття. Супутники забезпечують покриття в районах, де традиційні дротові або бездротові послуги Інтернету недоступні або ненадійні. Ця технологія дозволяє людям, які живуть у віддалених чи сільських районах, отримувати доступ до високошвидкісних інтернет-послуг.
Швидкість. Провайдери пропонують високошвидкісні інтернет-послуги зі швидкістю завантаження до 100 Мбіт/с та швидкістю вивантаження до 3 Мбіт/с. Ця технологія ідеально підходить для таких програм, як потокове відео та завантаження великих файлів.
Простота розгортання. Супутниковий інтернет можна швидко розгорнути, що робить його ідеальним для аварійного реагування та аварійного відновлення. Ця технологія може забезпечити підключення до постраждалих районів у разі стихійного лиха, де традиційні мережі зв’язку можуть бути пошкоджені.
Мобільне підключення. Такий інтернет може забезпечити безпосереднє підключення до мобільних пристроїв, таких як смартфони та планшети, що робить його ідеальним для людей, які часто подорожують або мешкають у районах з обмеженим підключенням.
Затримка. Геостаціонарний супутниковий інтернет страждає від високої затримки, що може викликати затримки у зв’язку, особливо у додатках, що працюють у реальному часі. Сигнал повинен проходити велику відстань між супутником та наземною станцією, що може призвести до затримок. Нова технологія ННО практично позбавлена цього недоліку.
Вартість. Попри зростаючу популярність, супутниковий інтернет все ще набагато дорожче, ніж традиційні дротові або бездротові інтернет-послуги. Вартість обладнання, встановлення та щомісячної абонентської плати може бути бар’єром для багатьох людей.
Погодні умови. На якість з’єднання можуть впливати погодні умови, такі як дощ, сніг та хмари. Це може призвести до незначного зниження швидкості інтернету або втрати підключення.
Обмеження кількості даних. Провайдери супутникового інтернету часто накладають обмеження на обсяг даних, які користувачі можуть завантажувати або вивантажувати, щоб уникнути перевантаження мережі. Це може бути істотним недоліком для людей, які використовують Інтернет для потокової передачі або інших програм, що інтенсивно використовують дані.
Забруднення орбіти. Як бачите, супутниковий інтернет все ще має ряд прикрих недоліків які все ж таки можуть бути вирішені в майбутньому. Хоча вартість і знизитися з часом це породить проблему, яка мало хвилює пересічних користувачів, це проблема забруднення орбіти.
Старі або несправні супутники набагато складніше утилізувати, ніж запустити, тому обсяг космічного сміття зростає постійно. Уламки часто літають безконтрольно і з великою швидкістю, тим самим представляючи велику загрозу як для дослідницьких апаратів, так і для нових поколінь супутників. Зіткнення з такими уламками призводить до руйнування супутника, в результаті подвоюючи кількість уламків. Вже зараз розробляються технології зі збору космічного сміття, але оскільки загроза поки не здається серйозною, як і спосіб на цьому заробити, такі розробки залишаються на другому плані.
Супутниковий інтернет – дороге задоволення з досить обмеженим трафіком. Попри дороге підключення та тарифи для багатьох жителів віддалених від міст та селищ, це єдиний засіб для комунікації. Як і всі нові технології супутниковий інтернет буде поступово витісняти більш старі та звичні технології такі як мобільний або дротовий інтернет.
