Вітаю!
18 січня у мене була чергова крапельниця ( третя у другому курсі) авастину, і моєму здивованому роздратуванню просто немає меж!Уявіть, у 21 сторіччі цифрового прогресу загубили мою картку! Що це означає на практиці? Біганину між кабінетами із корпусу в корпус, із перевдяганням бахіл, які вже після другого вжитку перетворюються у брудний непотріб, якого і торкатися гидко. Не дивно, вони ж одноразові ). Зате я взнала нову локацію під назвою «оргметодкабінет», правда, так і не зрозуміла, що тут спільного з висловом «Ваша картка мабуть у комп’ютері…» – бо там така ж кіпа паперових, написаних від руки справ, як і повсюди у Онкодиспансері. Добре, хоч вони не заперечували свою провину і зробили мені дублікат. Може, колись знайдеться і оригінал.
Зате над головами у пацієнтів висять комунікаційні шафи, які шось там блимають. Дійсно, виписки ми отримуємо у роздрукованому вигляді, але який сенс якщо історія хвороби (AKA реєстраційна картка) ведеться вручну?
Що маємо у підсумку? Мінус три години спокійного життя, плюс три години нервів, лайок, біганини і т.п. Дякувати моїй онкологині Олені Сергіївні, у відділенні мене швидко «обслужили»: під крапельницю я лягла через півтори години. Дуже хочеться, щоб діджітал прогрес пошвидше прийшов до наших Онкодиспансерів, і записуватись на крапельницю і визначати місцезнаходження картки можна було за допомогою застосунку. Хоча, може тоді і потреби в ній просто не буде?
P.S Хочу перепросити за плутанинy. Мені лишилося ще три, а не дві крапельниці авастину, що значно погіршує фінансову ситуацію мою і мого Проекту. Усіх, хто бажає допомогти, із вдячністю прошу переводити пожертви на рахунок Проекту, бо препарат ми купляємо за рахунок Фонду.
З повагою і ще раз вдячністю,
Марина Д.
