Друзі, коротке, але важливе повідомлення стосовно проекту, який викликає такий живий емоційний відклик та співчуття сотень небайдужих людей. Мова про Вадима: ветерана АТО та молодого ще хлопчину, якому всі ми спільними силами допомагаємо відновитися після тяжких нейротравм. Нещодавно, на другому етапі проекту “Врятувати Вадима”, ми збирали необхідну суму, аби купити для Вадима необхідні тренажери та допомогти в обладнанні спортзалу, де він міг би займатися необхідними вправами незалежно від будь-яких зовнішніх чинників.
Як ви могли помітити, збір коштів досягнув своєї мети, проте закупівель ми й досі не провели. Тому є резонні причини за узгодженням дій з опікунами Вадима. Свого часу Вадим мусив полишити основний лікувальний заклад, де він проходив курс інтенсивної реабілітації. Карантин ускладнив всі процеси, і саме тому мова й зайшла про обладнання домашнього реабілітаційного центру. Та дивом, Вадима погодився узяти на відновлення інший нейрореабілітаційний центр, вже державного утримання. Там домовилися про річний термін перебування Вадима у центрі, де він отримує повний перелік необхідних можливостей для відновлення та ще й фахові догляд та допомогу. А отже, актуальність обладнання домашнього реабілітаційного центру на даний момент дещо відкладається у часі.
Зібрані гроші ми жодним чином не залучаємо на інші потреби: зібрані для допомоги Вадиму, всі до копійки вони дочекаються того часу, коли хлопчина повернеться додому. Зважаючи на наслідки тяжкого ураження, Вадимові ще доведеться поборотися за власне відновлення, а отже, всі тренажери ще знадобляться в майбутньому.
Ми тепло дякуємо всім, хто долучився, допоміг і не полишає хлопчину наодинці з бідою. Дякуємо матері, пані Наталі, і будь-які інші слова будуть тут просто зайві. Дякуємо пану Євгену: про такого друга та захисника міг би тільки мріяти кожен із нас. Дякуємо пану Костянтину, щедрість якого свого часу дуже полегшила долю Вадима. Дякуємо лікарям, побратимам та сотням не знайомих з Вадимом, але небайдужих людей, ціною зусиль яких стали можливі маленькі, але справжні дива. І, головним чином, ми дякуємо самому Вадиму: попри всі випробування, хлопчина не зламався, він сповнений рішучості стати на ноги та відновитися максимально можливо, інколи, може, всупереч усьому. То ж хай воно так і буде.
