Ми на порозі фіналу. Ні, справді, майже дішли до кінця. За дні, що минули, ми закупили останні партії спорядження та розвезли його у декілька лікарень. Вже самі лікарі посміхаються і щиро дякують – кажуть, закрили практично всі потреби. На щастя, у потрібний момент мобілізувались усі притомні люди, які розуміли всю небезпеку. То й на справу навалилися всім миром: хтось допомагав лікарям самотужки, хтось гуртувався у свої спільноти, а хтось вчергове довірився уже нам – допоміг акумулювати ресурси та зробити дещо більше, аніж одна людина може зробити сама. В цілому ж, всім, хто не залишився осторонь – наша щира й сердечна подяка.
Та впевнені, ви чекаєте від нас більше конкретики та прозорих звітів. А отже, розповідаємо. Закупили партію водонепроникних костюмів та високих хірургічних бахілів і передали їх до Хоспісу, цебто Відділення паліативної допомоги Столичної клінічної лікарні №10. Там доглядають найтяжчих із хворих на Ковід. Фото звідси традиційно немає: зазвичай такі передачі – жонглювання мішками, коробками та документами, і вірите – тут геть не до фото. Втім, є втішна звістка: медики кажуть, що кількість хворих трохи зменшилася, тож є дуже обережні сподівання, що в якомусь осяжному часі Відділення повернеться до звичного режиму роботи й зможе далі опікуватися усіма, хто потребує допомоги у останні дні життя. Хай би так і було!
Друга партія спорядження дісталася до Пологового будинку №3, що теж у столиці. Тут робота вирує: рятують породіль та вагітних, кожна з яких може виявитись інфікованою на коронавірус. Пологи, тим більше з ускладненнями, штука така, малюку ти не скажеш: даруйте, добродію немовля, лізьте назад, доки ми не зробимо ПЛР-тести на вірус. Тож і доводиться за кожного випадку ставитися із усіма пересторогами. А це, тим більше у шалену літню спеку, – справжнє випробування для оперативних бригад акушерів, хірургів та реаніматологів. Сюди ми привезли такі ж багаторазові костюми й бахіли, а крім того – запас респіраторів найвищого, третього класу захисту.
Кремезний та життєрадісний пан Олександр – керівник хірургічного відділення. Появу зручного захисного спорядження сприйняв з великою радістю.
Важливе усе. Та чому тут зраділи найбільше – це водолазним маскам, переробленим на противірусний захист. Пан головний хірург аж засяяв: каже, не йде в порівняння з жодними традиційними засобами. Щитки-окуляри пітніють, у звичайних масках дихати тяжко, тому пристрій, що поєднує у собі все-в-одному – справжній рятунок. Дяка Костянтинові, світла голова якого додумалася до такого чудового винаходу. Дяка за турботу про колег і пані Ларисі – про неї ми детальніше розповідали в одному з попередніх звітів.
Ще партію спорядження доправили до Інституту нейрохірургії ім. академіка Ромоданова. Сюди привезли півсотні респіраторів найвищого, третього класу захисту. Тутешні хірурги оперують екстрених хворих з гострими порушенями мозкового кровообігу, часто відлік іде на хвилини. Тому захист для лікарів, які можуть зіткнутися з інфікованим пацієнтом, мусить бути на найвищому рівні. Ще частину спорядження ми передали до лікарень Миколаєва. Там великі обсяги різного дріб’язку, тому окремих звітів не буде, а всі витрати ми покажемо нижче.
Тепер же до загального підсумку. Три місяці роботи, двадцять медичних закладів, зо двадцять тисяч одиниць захисного спорядження, більше півмільйона гривень. Все це – у детальному звіті за проектом, доступному за посиланням. Остання з потреб, в якій мусимо допомогти медикам – портативний кардіограф. Його чекають у Кременцуцькій ЦРЛ, де один таки є, але поділити його між “брудними” ковідними відділеннями та умовно “чистими” іншими, досить складно. З урахуванням знижки, він обійдеться нам у 15 тисяч гривень, які ми мусимо сплатити вже у найближчий час. Тож долучайтесь, будь ласка.