2023 – Рік волонтерів: Допомагаємо ЗСУ розвивати свої можливості

2023 рік став визначним для українських волонтерів, які неустанно працюють на підтримку ЗСУ. Ми висловлюємо найщирішу подяку кожному з вас за надану допомогу, будь то розповсюдження інформації, грошові внески чи слова підтримки для наших героїв.

Торік спільними зусиллями ми зібрали достатньо коштів, щоб забезпечити військових різноманітним сучасним обладнанням та засобами, які допомагають їм виконувати завдання на передовій. Давайте розглянемо, як саме ви, наші донатори, зробили 2023 рік особливим для захисників нашої країни, та що стало ключовим у наших зусиллях підтримки ЗСУ.

FPV-дрони для 79 бригади

Збір на FPV квадрокоптери для військових 79 бригади, на сьогодні це один з найважливіших зборів. Кожен ваш донат на FPV дрон - це безпосереднє підвищення ефективності військових операцій та захист від ворожої техніки та живої сили. Ваш внесок допоможе створити повітряне пекло для загарбників та забезпечить наших  військових простим інструментом для винищення ворога. Збір ще триває тож ви можете зробити свій внесок в допомогу ЗСУ.

Зробити донат

Портативні системи РЕБ для 79, 29, 36 бригад і Анти-FPV купол

Згідно з умовами цих зборів ми зібрали кошти на придбання комплексів портативних систем радіоелектронної боротьби для 79, 29 і 36 бригад. Ці системи допомагають військовим захищатися від ворожих FPV-Дронів, забезпечуючи ефективний контроль над радіопростором.

Підтримати інші проекти

Грілки для рук і ніг

Наш проект успішно зібрав кошти на 4000 грілок, які стануть невіддільною частиною засобів захисту військових від переохолодження в екстремальних умовах. Кожен донат допомагає зберегти тепло та забезпечити комфорт для наших захисників.

Підтримати інші проекти

Зарядні станції EcoFlow для військових 79, 36 та 28 бригад

Збір коштів на потужні зарядні станції EcoFlow для військових. Станції необхідні для заряджання тепловізорів та інших пристроїв. Ваша підтримка допоможе високотехнологічним військовим виконувати свої завдання. Збір ще триває тож ви можете зробити свій внесок в допомогу ЗСУ.

Зробити донат

Дрони з тепловізійною камерою Mavic3 Т

People’s Project зібрав кошти на три дрони з тепловізійною камерою Mavic3 Т для 79, 29 і 36 бригад. Ці дрони забезпечують високий рівень безпеки та допомагають виявляти потенційні загрози в умовах нічних бойових дій.

Підтримати інші проекти

Тактичне спорядження та інструменти для 79, 28, 36 бригад та 128 підрозділу ТРО

Це ще один успішний збір де ми збирали кошти на тактичне спорядження та інструменти для військових, що активно беруть участь в бойових операціях. Ми закупили необхідні інструменти для будівництва окопів та бліндажів, зміни позицій та інших важливих завдань.

Підтримати інші проекти

Оперативне реагування

Підтримайте наш проект "Оперативне реагування", який надає високотехнологічне спорядження та інші необхідні засоби для різних підрозділів Збройних Сил.

Підтримати інші проекти

Ваша підтримка важлива та допоможе нам продовжувати допомагати нашим військовим в складних умовах. Дякуємо за вашу великодушність та небайдужість!

Антидрон – 9 видів зброї проти дронів

Безпілотні літальні апарати (БПЛА) давно стали популярними у сфері комерційної та розважальної діяльності. На жаль, безпілотні літальні апарати також є високоефективним інструментом війни. Їх використовують як професійні армії, так і терористичні угрупування і цілі терористичні держави. 

Основними завданнями безпілотних літальних апаратів є ведення розвідки, доставка вантажів, а також завдання ударів по об'єктах транспортної та енергетичної інфраструктури. Незначні лінійні розміри безпілотників знижують ефективність їх виявлення та протидії їм. Тому вкрай важливо не лише мати засоби та уміти пілотувати дронами але й засоби протидії для мінімізування шкоди від БПЛА противника.

Далі ми розглянемо основні анти дрон системи, технології знешкодження БПЛА а також кілька найбільш передових і інноваційних технологій боротьби з дронами.

Чому зброя проти дронів важлива

Анти дрон технології стали найважливішими інструментами на сучасному полі бою, а результат конфліктів дедалі більше залежить від переваги цих систем. Останнім часом і Україна, і Ізраїль зіштовхнулися з проблемами на полях битв через ефективне використання дронів своїми супротивниками. Російські безпілотники відіграли значну роль у перешкоджанні українському контрнаступу. Тим часом атака безпілотників ХАМАСа була використана для початку нападу на Ізраїль 7 жовтня. Хоча основна увага приділялася насамперед ефективності дронів, не менш важливими є й обмеження сучасних систем протидії дронам. Україна та Ізраїль мають системи протидії дронам; проте ці системи мають обмеження, якими скористалися їхні противники.

Більшість сучасних збройних сил, включаючи Україну та Ізраїль, вклали значні кошти у технології боротьби з дронами. Справді, сучасні системи ППО, зенітно-ракетні комплекси та великокаліберні кулемети тепер досить ефективні проти більших дронів. Серйозна проблема виникає з меншими дронами, особливо з тими, які літають на малих висотах, і які важко виявити або націлити. Зважаючи на те що ворожа сторона має велику кількість безпілотників, засоби захисту грають на важливу роль у веденні ефективних бойових дій.

Що таке анти дрон? Технологія протидії дронам.

Технологія протидії дронам призначена для виявлення, класифікації та боротьби з дронами та безпілотними літальними апаратами. Це можна розділити на два основні методи: виявлення дронів та перехоплення/знешкодження дронів.

Виявлення дронів

Виявлення дронів складається з технологій, які допомагають ідентифікувати присутність дронів. Деякі технології виявлення включають:

1. Теплобачення. Тепловізійні камери відмінно підходять для виявлення невеликих об'єктів, що швидко рухаються, на малих висотах. Вони можуть виявляти теплові сигнали двигунів та акумуляторів дрону, що дозволяє відстежувати та ідентифікувати БПЛА навіть у складних умовах. Крім того, тепловізійні камери можуть ідентифікувати операторів БПЛА. Це може допомогти знайти оператора дрону.
2. Радіочастотні системи: радіочастотні датчики, що виявляють дрони, працюють у діапазоні частот від 70 МГц до 6 ГГц. Вони збирають таку інформацію, як марка, модель, серійний номер дрона, поточне місцезнаходження та місцезнаходження пілота. Радіочастотна технологія є економічно ефективною, оскільки вона може виявляти дрон і його контролер та відстежувати кілька цілей на великих відстанях. Тим не менш, може виникнути проблема з виявленням дронів, що літають за інерцією, але цю проблему можна вирішити шляхом увімкнення освітлювачів, таких як імпульсні радари.
3. Акустичні методи. Акустичні датчики мають перевагу перед радіочастотними аналізаторами, оскільки вони можуть виявити будь-який дрон у ближньому полі електромагнітного спектру, включаючи автономні дрони, які не покладаються на радіохвилі. Ці датчики витягують і класифікують акустичні характеристики виявлення дронів, оцінюючи швидкість і висоту ротора, навіть якщо дрон перебуває поза увагою.

Перехоплення/знешкодження дронів

У боротьбі з дронами та їх перехопленні основна увага приділяється технологіям, що відбивають або перехоплюють дрони. Ось деякі приклади:

1. Сигнали перешкод. антидрон гармати з кількома частотними діапазонами (GNSS, 2,4G і 5,8G) можуть порушити зв'язок дронів та GPS-навігацію, змусивши дрон приземлитися або змінити свій курс.
2. Системи сіток: це нелетальний спосіб захоплення дронів у повітрі за допомогою сіток.
3. Дрессовані орли та соколи: деякі використовують цих хижих птахів, щоб вивести з ладу або перехопити дрон.
4. Кінетичні контрзаходи: вони відносяться до летальних засобів і включають фізичне пошкодження дрона або його збиття за допомогою зброї.

9 ефективних засобів боротьби з дронами

Розглянемо список з 10 діючих або перспективних систем знешкодження БПЛА.

Анти дрон пушка VAMPIRE (Vehicle-Agnostic Modular Palletized ISR Rocket Equipment)

Зенітний анти дрон комплекс Vehicle Agnostic Modular Palletized Rocket Equipment (VAMPIRE) дозволяє наземним військам націлювати та стріляти по ворожим дронам 70-мм ракетами з лазерним наведенням.

Комплекти VAMPIRE є портативними та можуть бути встановлені на різні транспортні засоби з вантажними платформами для полегшення запуску сучасних систем високоточної зброї ураження (APKWS) та боєприпасів із лазерним наведенням.

Про передачу таких комплексів в Україну стало відомо в серпні 2022 року, з того часу виробником L3Harris проводились роботи з тестування та сертифікації, а вже в січні 2023 року компанія оголосила про отримання контракту на виготовлення 14 комплексів VAMPIRE для боротьби з БПЛА, постачання 4 з яких планується до середини 2023 та решти до кінця того року.

Сили оборони України використовують дані антидрон пушки для боротьби з ворожими БПЛА та крилатими ракетами. (джерело wikipedia)

Оптика Smash 2000L

Система Smash 2000L для стрілецької зброї дозволяє користувачам точно націлюватися на невеликі дрони, використовуючи штучний інтелект, допоміжний зір та передові алгоритми.

Оптика важить близько 700 грамів, що вдвічі менше від ваги попередніх поколінь цієї системи. Прицільний модуль можна встановити на будь-який зразок штурмової гвинтівки, а програмні алгоритми захоплення цілі та наведення дозволяють ефективно знищувати цілі.

Акумулятор прицілу дозволяє йому працювати до 72 годин – у компанії кажуть, що на одному заряді зброя може зробити близько 3600 пострілів. Зі статичними та динамічними наземними цілями він може працювати на відстані до 300 метрів, по цілях у повітрі на відстані до 200 м.

DroneGun - анти дрон рушниця

DroneShield - компанія з Австралії та США, що спеціалізується на технологіях боротьби з дронами. DroneGun Tactical використовується для боротьби з безпілотними авіаційними системами (БПЛА).

DroneGun це антидрон рушниця яка важить 7,3 кг, та дозволяє “придушувати” роботу дронів на відстані до 2 км завдяки створенню перешкод на частотах 433 МГц, 915 МГц, 2,4 ГГц та 5,8 ГГц, які зазвичай використовуються для керування безпілотниками. Окрім того, існує можливість протидіяти сигнали супутникової навігації.

Комплекс Lattice та Sentry від Anduril

Анти дрон системи Anduril працюють на операційній системі Lattice, включають вежу Sentry і невелику безпілотну авіаційну систему Anvil. Крім того, компанія використовує високоякісні датчики та виконавчі пристрої сторонніх виробників для створення комплексної стратегії захисту від загроз, створюваних дронами.

Система Lattice автономно виявляє, класифікує та відстежує цілі на полі бою, попереджаючи оператора про потенційні загрози та пропонуючи рішення для їх усунення. Сторожова вежа складається з радарів та оптичних датчиків, вбудованих у обчислювальні ядра, здатних обробляти дані з використанням алгоритмів машинного навчання для виявлення, ідентифікації та відстеження загроз.

Мйольнір

У 2021 році дослідницька лабораторія ВПС оголосила, що працює над наступником системи ТОР (комплекс попереднього покоління) під назвою “Мйольнір”, названим на честь знаменитого молота Тора у скандинавській міфології. Оновлений комплекс буде включати ту саму технологію, що і THOR, але з поліпшеними можливостями, надійністю і швидкістю виробництва.

Під час тестування Мйольнір продемонстрував ефективність 90%, але виробник очікує, що її подальші коригування підвищать ефективність до 100%. Зброя заздалегідь виявляє дрони, що наближаються, що дозволяє проаналізувати їхню загрозу. Потім він використовує сплески мікрохвильової енергії, щоб вивести з ладу безпілотники, які працюють роями.

Анти дрон систему мйольнір зручно зберігати в одному вантажному контейнері, що дозволяє легко розгортати його на землі або транспортувати вантажними літаками. Його установка займає лише три години за допомогою двох осіб, а робота з ним потребує мінімальної підготовки. Крім того, він може отримувати живлення від звичайної розетки для знищення ворожих БПЛА.

Silent Archer

Анти дрон технологія Silent Archer від SRC складається з радарів TRL 8/9 і систем радіоелектронної боротьби (РЕБ), камери і тривимірного дисплея для ураження одиночних або групи ворожих дронів. У сукупності ці системи забезпечують можливості просторового, частотного та оптичного спостереження для виявлення, відстеження, класифікації та ідентифікації повітряної небезпеки. Як тільки загроза БПЛА визначена, для виведення її з ладу використовуються різні недорогі електронні методи, такі як перешкоди у зв'язку між оператором і дроном.

Радіочастотні датчики Ku-діапазону (KuRFS) та ефектори Coyote

Анти дрон комплекс KuRFS складається з двох типів радарів: радара точного наведення та масштабованого мобільного радара виявлення Ku720. Ці радари можуть виявляти, ідентифікувати та відстежувати повітряні загрози в радіусі до 60 кілометрів.

Ракети KurRFS та Coyote від Raytheon є частиною комплексної системи під назвою LIDS, яка використовується для протидії низьким, повільним та невеликим безпілотникам. Система KuRFS пропонує можливості виявлення загроз на 360 градусів, в той час як антидрон пушка Coyote є економічно ефективними і можуть збивати дрони.

Raytheon стверджує, що їхні ракети Coyote призначені для перехоплення та виведення з ладу ворожих дронів. Вони можуть вражати одиночні дрони та групи дронів різного розміру та маневреності навіть на великих висотах і більших відстанях, ніж аналогічні системи.

Leonidas

Leonidas - це передова система, яка використовує потужну мікрохвильову технологію для відключення або нейтралізації окремих дронів в обмеженому просторі або за наявності численних загроз на великій території. Компанія Epirus розробила новаторський метод напряму мікрохвильової енергії, який забезпечує винятковий антиелектронний ефект, зменшує розмір та вагу системи та дає операторам більше контролю та безпеки.

Система може бути встановлена на підвісі для підвищення маневреності та розгорнута на військових базах або поруч із мобільними підрозділами для швидкого реагування. Він може точно націлитись на одиночний дрон, створити мікрохвильовий бар'єр, щоб зупинити рій, та захистити певні райони від повітряних загроз.

Він також може налаштувати свої параметри, щоб дозволити дружнім дронам працювати, одночасно знищуючи ворожих дронів поблизу. Його легко масштабувати та адаптувати, а також він включає функції безпеки, що дозволяють запобігти заподіянню шкоди людям у певних безпечних зонах.

Titan C-UAS

Системи "Титан" призначені для дій перед розгортанням, мобільної безпеки, захисту стаціонарних об'єктів та проведення піших операцій. Система C-UAS дає можливість операторам менш ніж за 5 хвилин зробити розвідку своєї території та налаштувати її захист.

Titan C-UAS засноване на технологіях штучного інтелекту та машинного навчання та використовує радіочастотну (RF) технологію. Комплекс Titan C-UAS складається з антенного блоку та пульта керування, є малогабаритним (вага складає близько 9 кг), розроблений для стаціонарної, мобільної та пішої експлуатації. Здатен працювати при температурі до -20°С.

Для протидії ворожим БПЛА Пентагон ухвалив контракт на постачання 12 антидронових систем Titan C-UAS виробництва BlueHalo у расках військової допомоги Україні.

Висновок

Дрони нікуди не дінуться, і нам доведеться з ними зіткнутися. Вони являють собою постійно зростаючу багатогранну загрозу громадянській та військовій інфраструктурі, майну та людям і все частіше використовуються для мерзенної терористичної діяльності.

З військової точки зору, зараз ми вступаємо в «другу епоху дронів», коли країни все частіше використовують дрони для таємних операцій та тактичного використання. У більш широкому плані анти дрон системи працюють у тандемі з системами розвідки, спостереження та виявлення цілей (RISTA), а також системами радіоелектронної боротьби для боротьби з загрозою, яка походить від окремих дронів та їх угрупувань.

Поява технологій Інтернету речей (IoT) та 5G відкриває нові можливості для експлуатації дронів. Системи GPS 4-го покоління стають все більш захищеними від перешкод. Long Term Evolution (LTE) - високопродуктивний інтерфейс для систем мобільного зв'язку, що дозволяє збільшити пропускну здатність і швидкість мереж - дозволяє дронам працювати на теоретично необмежених відстанях без радіочастотних зв'язків.

Оскільки дрон летить зі швидкістю 20 метрів за секунду і долає один кілометр менш ніж за хвилину, оператор має лише кілька секунд, щоб зреагувати з моменту виявлення та визначення наміру дрона. У такій динамічній ситуації сучасні системи протидії необхідно розвивати та постійно оновлювати.

Хорошою новиною є те, що анти дрон технології (антидрон пушки, антидрон рушниці та способи виявлення бронів) стають розумнішими, витонченішими та використовують інноваційні підходи, такі як машинне навчання, синтез датчиків, когнітивні та голографічні радари та доповнена реальність. Проте, експерти сходяться на думці, що не існує єдиної «срібної кулі», яка б могла впоратися з загрозою, пов'язаною з дронами.

First-person view (FPV) дрони

Хоча дрони масово почали з’являтися лише нещодавно, вони поступово стають частиною повсякденної рутини нашого життя. В цій статті я розкажу про те, що таке FPV дрони, чим вони відрізняються від звичайних та які в них переваги і недоліки. Також ви дізнаєтесь в яких сферах FPV дрони знайшли своє найкраще застосування та з яких деталей вони складаються. Можливо ви надихнетесь цим, та створите власний дрон з керуванням від першої особи, а в такому разі вам потрібно знати все що потрібно для польотів.

Що таке режим FPV і як він працює

First-person view (FPV) дрон - буквально, це означає дрон з видом від першої особи. Тобто іншими словами пілот такого дрону бачить все, що бачить камера дрону, так ніби він перебуває в середині цього летючого девайсу.

Конструктивно FPV дрон ні чим не відрізняється від звичайного дрону, яким керують спостерігаючи з землі. До звичайного дрону може чіплятися телефон або він може бути обладнаний відеокамерою.

Відмінністю FPV дрону є камера, яка передає відео картинку у високій якості, із високою швидкістю у режимі реального часу. Затримка кадрів такої камери може варіюватися від 100 до 200 мс, що досить наближено до швидкості передачі відео сучасними екшн камерами.

Однією з важливих характеристик камери дрона є FOV (Field of View), що визначає кут огляду, який бачить пілот дрону. Чим більше кут поля зору, тим реалістичніше візуальне сприйняття, та менша вірогідність зіткнення дрону зі сторонніми об'єктами.

При польоті в режимі FPV, відеопотік передається онлайн на екран пульту керування, або безпосередньо у спеціальні відеоокуляри за допомогою бездротових технологій. Відеоокуляри у свою чергу є особливим пристроєм, в який вбудовані власні мікроекрани, що сприяє досягненню ефекту повного занурення пілота. Чим вища роздільна здатність вбудованих екранів в окулярах, тим вища якість картинки та більше відчуття занурення.

Плюси та мінуси звичайних і FPV дронів

Як і у всього в цьому світі, у FPV дронів є свої переваги та недоліки у порівнянні зі звичайними мультикоптерами. У деяких своїх властивостях дрони від першої особи являються повною протилежністю, наприклад в тому що стосується ваги або швидкості.

Вага пристрою

Як правило звичайні дрони мають більшу вагу, що обумовлено тим, що вони оснащені більшою кількістю датчиків, стабілізаторів та більш місткими акумуляторами. На противагу звичайним, FPV дрони більш легкі, та більш мобільні.

Швидкість пристрою

Оскільки у питанні швидкості все відносно в залежності від виробника та моделі, то наведені нами цифри дещо усереднені. Звичайний дрон у середньому розвиває швидкість біля 50 кілометрів на годину, в той час як сучасний FPV дрон може летіти більш ніж 200 км/год. Цьому сприяє компактний корпус, легкі матеріали та менша загальна вага.

Керування пристроєм

Щодо керування, то звичайні дрони тут виграють у тому сенсі, що завдяки великій кількості датчиків та стабілізаторів, керування ними є більш безпечним та плавним. Тож новачку легко освоїти управління польотом, завдяки тому, що звичайний дрон переміщається тільки у вертикальній та горизонтальній площині. Також через інтеграцію датчиків та програмного забезпечення оператор отримує підказки щодо управління або небезпечного наближення до стороннього предмету.

FPV дрон не має таких обмежень, що робить процес керування більш складним, та збільшує ризик виходу дрона з ладу через його пошкодження викликане невмілим управлінням. Але такий дрон можна повертати у будь якій площині, що робить його незамінним інструментом для зйомки видовищних кадрів, наприклад для кінематографу або екшн шоу.

Час роботи пристрою

Через більші габарити звичайні дрони мають акумулятори з більшою ємністю, що дозволяє їм перебувати у повітрі більше часу. В залежності від дій оператора дрона, такий пристрій може працювати біля години.

FPV дрони для високої швидкості мають легкий корпус, та полегшені акумулятори. Батареї на таких дронах мають меншу ємність.

Ремонт та сервісне обслуговування пристрою

Мінусом звичайних дронів є те, що навіть через невелику несправність їх доведеться відправляти до сервісного центру виробника, щоб не порушувати цілісності конструкції. Cам ремонт можливий тільки при наявності спеціалізованого обладнання. У цьому плані FPV дрони є повною протилежністю, оскільки їх ремонт та обслуговування можливі у домашніх умовах за наявності запасних частин та звичайного набору інструментів.

Сфери використання

FPV дрони розроблялися в першу чергу для досліджень та транспортування. Але не дивлячись на своє початкове призначення, вони знайшли застосування у безлічі різних сфер і галузей завдяки своїй маневровості, ефекту присутності та унікальній перспективі.

Трохи історії

Людство здавна мріяло про механізованих помічників. Одним із перших винахідників, який не тільки запропонував теоретичну модель дистанційно керованого дрона, а й зробив його на практиці, був Нікола Тесла. Коли Тесла запатентував винахід, він назвав його інструментом дослідження, транспортування та війни. Тож на сьогоднішній день, це основні сфери застосування безпілотних дистанційно керованих апаратів.

Застосування дронів у бойових умовах

За використанням дронів у військових або наближених до них діях, дрони можна поділити на розвідувальні та ударні. До ударних так само можна віднести дрони камікадзе.

FPV дрони найбільш запотребувані у розвідці та спостереженні, оскільки за їх допомогою можна виявляти місця розташування ворожої техніки та живої сили. Вони також допомагають у корегуванні ударів артилерії та авіації, роблячи їх удари більш точними та спустошливими. FPV дрони передають в режимі реального часу бойову обстановку, що дозволяє військовому керівництву оперативно та вчасно реагувати на зміни, та адаптовувати військові тактики та стратегії, відповідно до обставин.

Використання FPV дронів у наукових дослідженнях

Використання FPV дронів в наукових дослідженнях дозволяє збирати цінні дані з недоступних місць, забезпечуючи більш точні та інформативні результати досліджень у різних дисциплінах. Забезпечують доступ до віддалених чи небезпечних місць, куди вченим небезпечно чи складно потрапити, наприклад, у пустелі, джунглі, високогір'я та й інше.

В археології такі дрони дозволяють зробити зйомки потенційних місць розкопок з висоти пташиного польоту, щоб виявити ознаки древніх поселень та розробити план розкопок. В тому числі, вони допомагають уточнити карти вже існуючих розкопок та створити нові.

Безцінну роль FPV дрони відіграють у океанографії та при морських дослідженнях, адже через високий тиск води доступ людини до багатьох ділянок під водою обмежений або взагалі неможливий. Вони допомагають вивчати унікальні екосистеми, геологію дна, та навіть знаходити скарби у місцях корабельних трощ.

Так само, як і у підводних дослідження, дрони з камерою від першої особи, незамінні помічники у вулканології. Вони дозволяють дослідникам вивчати вулкани та магматичні процеси, а також аналізувати викиди та зміни у вулканічній активності з близької відстані.

FPV дрони у кінематографії та у сфері розваг

Використання FPV дронів у кінематографі дає можливість робити неймовірні та видовищні кадри з нестандартних ракурсів та динамічні зйомки, які до появи цієї технології були просто неможливі. Такі дрони дають можливість летіти біля об’єктів впритул, що створює ілюзію присутності під час переслідування та пролітати через вузькі прольоти та маленькі перешкоди. Дана технологія надає широке поле для експериментів з незвичайними ракурсами та рухами, що додає новизну та креативність у кінозйомку.

FPV дрони можуть знімати видовища, такі як екстремальні види спорту, водні перегони, гірськолижні спуски та інші активності, які важко знімати із землі. Оскільки дрон може летить більш ніж 200 км/год, це дає змогу наздоганяти високошвидкісні об’єкти та створювати карколомні кадри, що неможливо зробити при використанні звичайних дронів.

Перегони на FPV дронах

Дрони від першої особи не тільки спостерігають, але й самі можуть бути учасниками змагань. Такі перегони проходять на спеціально розроблених трасах, що включають різноманітні перешкоди та елементи, щоб перевірити навички пілотування та реакцію учасників. Траси можуть знаходитись як на відкритих майданчиках так і у закритих приміщення, а у вигляді перешкод можуть бути спеціальні кільця та ворота.

Загалом, використання FPV дронів у кінематографі та сфері розваг потребує досвідчених пілотів та операторів камери, здатних поєднати технічні навички з художнім баченням. Це може значно збагатити візуальний досвід глядачів та дозволити створювати унікальні та захоплюючі сцени.

Комплектація FPV дронів

Як і багато інших пристроїв, FPV дрон має свою структуру та складається з деталей. У наведеному нижче списку перелічена максимально можлива комплектація, оскільки наприклад GPS модуль або додатковий акумулятор не є обов’язковими, але покращують функціонал керованого апарату, збільшуючи його можливості. Далі ми розглянемо окремо деякі частини, їх основні характеристики та показники.

Комплектація дронів від першої особи:

• Корпус/Рама;
• Мотори;
• Пропелери;
• Польотний контролер (FC);
• Регулятор обертів (ESC);
• Приймач (RX);
• Камера;
• Відеопередавач;
• Антена;
• Акумулятор;
• GPS модуль;
• Бузер/додатковий акумулятор;
• Пульт управління;
• Окуляри або дисплей.

Корпус або рама дрона

Якщо ви здійснюєте збірку мильтироторного дрона самотужки, враховуйте що кожна рама розрахована на відповідний максимальний розмір пропелерів. На це впливає відстань між моторами на самому корпусі.

Також варто звернути увагу на розмір отворів для польотного контролеру, регулятора обертів, камери та інших життєво важливих модулів. Сучасні корпуси для коптерів виробляють з композитних матеріалів, що дозволяє суттєво зменшити вагу без втрати міцності.

Мотори

Основними характеристиками мотора є його габарити та кількість обертів на хвилину. Так, наприклад, якщо ви бачите електродвигун з маркованням 2808-1400 KV, це означає що статор цього мотора має діаметр 28 мм, а висота 8 мм. У свою чергу, показник KV - це кількість обертів за хвилину, якщо подати 1 вольт напруги.

В нашому випадку така кількість дорівнює 1400 об/хв. Існує пряма залежність між розмірами дрона та показниками KV. Чим більше дрон тим він видає менше обертів, чим він менший тим кількість KV більша.

Наступною важливою характеристикою цього модуля є його тяга. Тяга вимірюється в грамах або кілограмах ваги, яку мотор здатен підняти у повітря. В свою чергу, ефективність мотора вимірюється у співвідношенні кількості ваги на одиницю електроенергії, тобто 1 Ватт.

Пропелери

Важливими показниками пропелерів є діаметр, кількість лопатей та крок. У сукупності це випливає на загальну тягу яку можуть розвинути електродвигуни коптера, споживання електроенергії та шум. При замовленні пропелерів окремо, важливо перевірити тип кріплення, щоб бути впевненим що вони сумісні з наявними у вас електромоторами.

Польотний контролер (FC)

На даний момент найпоширенішими розмірами польотних контролерів є формат 20х20 та 30.5х30.5 міліметрів. Це необхідно враховувати при підборі рами/корпусу дрона і регулятора обертів.

Мозком польотного контролера є процесор який збирає та аналізує дані акселерометра та гіроскопа для правильної орієнтації апарату у просторі. Комплектуються ПК процесорами F3, F4 та F7. Наразі, F7 є найсучаснішими та найефективнішими процесорами.

Іншим важливим параметром ПК є кількість наявних у ньому портів (UART) та виходів (PWM), які дозволяють підключати додаткове обладнання та модулі. Чим більша кількість портів та виходів, тим вища вартість ПК.

Також уважно перевіряйте кількість виходів на мотори, вона має відповідати конструктивному рішенню вашого дрона. Тобто якщо ви збираєтесь зібрати октокоптер, з вісьмома роторами, то стандартний ПК на чотири мотори вам не підійде.

Польотний контролер комплектується барометром, що дозволяє виморювати висоту дрона. У деяких ПК також наявні Bluetooth/Wi Fi технології для дистанційного програмування та налаштування контролера з комп'ютера або телефону.

Регулятор обертів (ESC)

Регулятор обертів або Electronic Speed Controller, так само як і польотні контролери зустрічаються здебільшого у форматах 20х20 и 30.5х30.5 міліметрів. До РО безпосередньо кріпляться мотори та ПК.

Основними параметрами РО є робоча напруга та максимальний струм. Робоча напруга розраховується в залежності від селекційності акумулятора та вольтажу кожної секції. Максимальний струм, в свою чергу підбирається під мотори, але так щоб був запас амперажу. Брати РО з таким самим амперажем, як і у моторів не рекомендується. Обидва цих показники завжди відображаються на корпусі кожного регулятора обертів.

Окремо варто сказати і про об’єднаний польотний контролер з регулятором обертів (All-in-one/AIO). На ринку наявні інтегровані у одну мікросхему регулятори обертів з польотними контролерами. Це має свої переваги у плані компактності та меншої ваги, але якщо з ладу вийде один з модулів на об’єднаній платі, ви втратите обидва. За ціною, інтегровані рішення коштують приблизно так само, як РО та ПК разом узяті.

Приймач (RX)

Основними характеристиками радіоприймачів для дронів є протоколи зв’язку, зворотній зв’язок та фізичні розміри. Протокол зв'язку це стандарт за яким радіопередавач та приймач обмінюються даними. Сучасними протоколами є ELRS та Crossfire. Протоколи Flysky та FRsky вважаються застарілими та не рекомендуються до використання.

Найпопулярнішими частотами роботи радіоприймачів є 2.4 ГГц та 915/868 МГц. Приймачі з робочою частотою 2.4 ГГц мають маленькі за розмірами антени, але наприклад, частота у 915 МГц краща для дальніх дистанцій та управління дроном крізь сторонні об’єкти.

Приймачі можуть також передавати телеметрію. Наприклад дані щодо напруги акумулятора, координати GPS, швидкість та багато інших необхідних даних.

Камера

Важливими параметром для камери дрона є її роздільна здатність, якщо вона цифрова. У аналогових камерах таким показником виступає TVL (TV Lines), кількість вертикальних ліній. Чим вона вища тим камера краща. Також необхідно враховувати кут огляду камери та світлочутливість (LUX). При низькій світлочутливості, можливі польоти навіть під час сутінок.

Відеопередавач (VTX)

Як і камери, відео передавачі можуть бути як цифрові так і аналогові. Найбільш розповсюджена робоча частота для ВП є 5.8 МГц.

Важливу роль для цього модуля грає його потужність, яка вимірюється або у міліваттах або у ваттах. ВП з великою потужністю більше нагріваються, тому вони комплектуються своїм власним кулером для охолодження. Чим більше потужність тим на більшу відстань передається відео сигнал.

Відеопередавач з’єднується з антеною. Розмір антени також впливає на дальність трансляції відео. Роз’єми антени мають бути сумісними з роз'ємами ВП, в іншому випадку доведеться використовувати перехідник, що впливає на збільшення маси дрона.

Вартість FPV дронів

На сьогоднішній день, ціна для FPV дронів, залежно від опціоналу та комплектації, може коливатися від $100 до декількох $1000. Можна купити як готовий дрон, так і заощадити, та зібрати його самому з різних модулів та комплектуючих, які ми оглянули в даній статті.

Нижче наведено порівняльну табличку з популярними моделями FPV дронів, їх характеристики та ціни. Ціни вказано на час написання статті, тож вони можуть змінюватись в залежності від комплектації на час вашого замовлення. Поради, як правильно вибрати дрон для польотів ви можете подивитись тут.

Що потрібно для FPV польотів

Підготовка пілотів до управління FPV дронами вимагає поєднання технічних навичок, практики та розуміння безпеки. Перш за все, краще почати підготовку на симуляторі для практики віртуального управління дроном. Це допоможе освоїти базові маневри та навички без ризику пошкодження дрону.

Далі тренуйте зльоти та посадки на реальному апараті. Управління в моменти коли дрон близький до поверхні може бути особливо складним. Почніть із простих польотів і поступово додавайте складні маневри, такі як повороти, підйоми, пікірування тощо.

Управління FPV дронами вимагає терпіння та постійної практики. Чим більше часу ви приділяєте практиці та освоєнню навичок, тим досвідченішим і впевненішим стаєте в керуванні дроном.

Фінальне узагальнення

В цій статті ми дослідили плюси та мінуси дронів від першої особи в порівнянні зі звичайними дронами, їх комплектацію та будову. На що треба звернути увагу, якщо збираєш FPV дрон своїми руками та які саме деталі необхідно використовувати для найкращого виконання поставлених цілей. Також, ми дізналися вартість популярних моделей найпоширеніших виробників.

FPV дрони знайшли застосування в різних областях, включаючи розважальні польоти, гонки дронів, відеозйомку, бойові дії, наукові та дослідні цілі. Вони дозволяють пілотам відчувати адреналін польоту та насолодитися захоплюючими видами з висоти, а також здійснювати завдання, які потребують точного керування та огляду місцевості з повітря.

Що таке маскувальна сітка та як її зробити самостійно

На якийсь час маскувальна сітка перестала бути атрибутом виключно військовим. Її почали використовувати для декору, виготовлення навісів, парканів, ітд. На жаль після початку повномасштабного вторгнення росії на територію України маскувальна сітка стала дуже затребувана за прямим призначенням, ховати від ворога техніку, запаси та будови. У цій статті ви дізнаєтеся, що таке маскувальна сітка, як її можна використовувати, з чого вона виготовляється і як її виготовити самостійно.

Що Таке Маскувальна Сітка

Маскувальна сітка – це спеціалізоване текстильне покриття для маскування об'єктів на території. Цей камуфляжний засіб має широке застосування. Такі сітки використовуються для маскування технічних засобів, зброї, військової техніки та споруд.

Сітка для маскування має вигляд мережевого полотна з візерунковим закріпленням клаптів з тканин, шматків плівки або інших матеріалів. Залежно від необхідності матеріал імітує пісок, зелені насадження та хвою.

Крім використання високотехнологічних матеріалів, здатних забезпечити захист навіть від радіолокації, маскувальна сітка здатна витримати серйозні механічні навантаження.

Сфери Застосування Маскувальних Сіток

Як уже згадувалося раніше, крім військових потреб, маскувальні сітки у мирний час застосовуються набагато частіше.

Маскування на Полюванні

Камуфляжні матеріали потрібні мисливцям. Різноманітність маскувальних сіток для полювання дозволяє використовувати їх у будь-яку пору року та на будь-якій місцевості, потрібно лише підібрати відповідний колір та фактуру. У зібраному вигляді сітка поміщається в торбу, зручно її кріпити за допомогою стійок або просто розкидати на кущі і низькі дерева. Приховати машину від тварин також вдасться.

Маскувальні Сітки для Дачі

Універсальна маскувальна сітка використовується для облаштування дачних ділянок. Вона захистить паркани, альтанки, теплиці від погодних умов та чужих поглядів. Крім того, маскування має декоративні функції.

Декоративне Маскування Паркану

Зварна сітка або рабиця можуть виглядати не дуже привабливо і потребують декору. Маскувальна сітка для паркану дозволить змінити зовнішній вигляд огорожі. Є кілька варіантів:

• Зробити імітацію живого плетіння.
• Придумати оформлення яскравого забарвлення, що контрастує з пейзажем.
• Декорувати огорожу так, щоб по кольоровій гамі вона не відрізнялася від ландшафту.

Як елемент дизайну часто використовується маскувальна фасадна сітка, яка виглядає як суцільне полотно щільного плетіння. Зверху на неї нанесено малюнок.

Декор Для Навісу

Поєднання декоративних та захисних функцій дозволяє використовувати маскувальну сітку для навісу. Вона забезпечить укриття ультрафіолетового випромінювання. Автомобілісти оцінили властивість матеріалу, і на дачах можна побачити машини, захищені від сонця та опадів такими конструкціями.

Покриття Для Теплиць

Відкриті теплиці потребують захисту від сонця, в той же час, посадки не повинні залишитися повністю в тіні. Проблема вирішується просто: достатньо натягнути сітку для маскування зі ступенем затінення близько 60%, щоб отримати оптимальний варіант висвітлення городніх культур.

Оформлення Приміщень

Завдяки різноманітності типів полотна сітку використовують для оформлення приміщень. Маскувальні елементи можна побачити у клубах, тематичних магазинах, ресторанах, на турбазах та пейнтбольних майданчиках, у фотостудіях. Декор використовують не тільки в інтер'єрах, але й для оформлення зовнішніх будівель.

Які Бувають Маскувальні Сітки?

Камуфляжні сітки виготовляються з полімерних стрічок або текстилю зі спеціальним просоченням. Їх основою служить капроновий шнур, до переплетіння якого кріпиться маскувальний матеріал.

Бувають сітки і без каркаса, виготовлені з переплетених стрічок або полотна перфорованої тканини. Вони дешевші, але менш міцні.

Існує три типи маскувальних сіток, що відрізняються за способом виготовлення:

Смуга

Це вид сітки, в якій через отвори сітчастої основи протягнуті смуги маскувальної тканини. Таку сітку досить просто виготовити своїми руками.

Хвиля

Тканина ріжеться хвилями і простягається через сітчасту основу, яка виготовлена у вигляді невеликих квадратів.

Жабо

Найбільш популярний вид маскувальної сітки. Для її виготовлення на текстильному полотні роблять горизонтальні прорізи, саме така сітка дає максимальну тінь і великий рівень міцності.

Забарвлення маскувальної сітки залежить від текстильного або полімерного матеріалу, що кріпиться на основу. Сучасний вибір кольорів маскувального матеріалу представлений досить широко. З найбільш популярних рішень можна зустріти маскувальні сітки категорії «Нато» - це покриття виконане в зеленій гамі кольорів; забарвлення «Ліс» використовує палітру осіннього пейзажу – червоні та коричневі відтінки; вид з назвою «Міський» – використовує сіро-синю кольорову гаму.

Крім того, кольори сітки для маскування враховують не лише колірну гаму місцевості, а й унікальний малюнок та структуру природного пейзажу. Сучасні сітки передають не тільки колір, але й створюють об'ємний вигляд об'єктів, візуально розбиваючи обриси прохованого обьекта, або людини.

За світлопропускною здатністю маскувальні мережі поділяються на три категорії.

• Легкі. Утримують до 45% сонячних променів. Створюють невелику тінь.
• Середні. Здатні поглинати до 75% світла. Добре захищають від спеки.
• Важкі. Ступінь затінення сягає 95%. Здібні вкрити не тільки від сонця, а й від дощу.

Переваги Маскувальної Сітки

Всім якісним маскувальним сіткам притаманні загальні характеристики:

• Не рвуться навіть за сильних поривів вітру.
• При освітленні сонцем не виблискують.
• Завдяки спеціальним просоченням мають стійкість до відкритого вогню.
• Відштовхують вологу, не пліснявіють, не вигоряють від впливу ультрафіолету.
• Не піддаються псуванню шкідниками, оскільки зроблені із синтетичних матеріалів або покриті просоченням.
• Мають невелику вагу, легко транспортуються та монтуються.

Є й інші плюси застосування захисної маскувальної сітки:

• З покриття легко видалити забруднення - достатньо облити його водою під тиском.
• Широкий асортимент дозволяє вибрати полотно з різним ступенем затінення.
• Конструкція дозволяє проводити оперативний демонтаж.

Властивості будь-якої (декоративної та армійської) маскувальної сітки залишаються незмінними навіть при сильних перепадах температур.

До основних недоліків матеріалу належать такі нюанси.

• Сітка може паруситись під вітром, так як у неї немає жорсткого каркаса. Проблема вирішується посиленим натягом полотна.
• Маскувальна сітка великої площі може згодом провисати. Цей момент можна відстрочити, якщо використовувати сітку на капроновій основі.

Як робити маскувальні сітки

Маскувальну сітку досить просто зробити своїми руками. Безліч волонтерських організацій та простих небайдужих українців виготовляли маскувальні сітки у себе вдома, у школах чи на роботі. Небайдужість наших співвітчизників допомогла нашим захисникам в обороні міст і сіл. Далі будуть описані основні принципи самостійного виготовлення маскувальних сіток.

Розміри та будова

Складовими маскувальної сітки є сітчаста основа та тканина:

1. Каркас. Для сітчастої основи використовують поліамідну мотузку діаметром від 2 до 5 мм. Комірчаста структура в залежності від призначення кінцевого продукту теж відрізняється. Розмір стільниці коливається від 40 кв. мм до 30 кв. см. Залежно від структури змінюється і ціна – чим дрібніша сітчаста основа, тим дорожчий виріб.
2. Тканина. Тканинна кріпиться на сітчасту основу за допомогою клею, скоб, але найчастіше пришивається або прив'язується. Забарвлення тканини визначає подальше застосування маскувальної сітки. При виготовленні важливо, щоб тканина міцно кріпилася до основи, не створювала додаткового шуму під час руху і добре утримувала форму.

Каркас

Насамперед слід визначити параметри каркаса (основи): розміри стільниць, ширину та довжину полотна, діаметр шнура. Щоб відповісти на ці питання, необхідно знати для яких цілей застосовуватиметься готовий виріб: для маскування на полюванні, для оформлення огорож, альтанок, навісів, декорування тощо. Якщо сітка призначена виключно для маскування, необхідно визначити об'єкт маскування (для людини буде достатньо 3 х 2,5 метра, для автомобіля – близько 6 х 3 метра).

Далі існує два варіанти:

1. Купити готову сітку: рибальську, загороджувальну або іншу, яка і служитиме каркасом. На ринку продається широкий вибір сіток із необхідними параметрами. Такий варіант є чудовим рішенням.
2. Ще можна зв'язати основу самостійно, що дозволить заощадити гроші, але вимагатиме невиправданих витрат часу.

Таким чином, доцільним варіантом є придбання готової сітки. Рекомендується купувати виріб, виконаний з капронового шнура, який більш довговічний і не плутається.

Матеріали для зовнішнього оформлення

Готуємо матеріал для маскувальних смуг. В ідеалі слід намагатися використовувати тільки синтетику (штучний шовк, нейлонові або капронові нарізані полотна тощо) – оскільки ці матеріали найлегші, а також не вбирають запахи та вологу. Колір бажано підбирати в жовтих, коричневих, сірих, болотно-зелених відтінках - інакше доведеться фарбувати самостійно.

Для зовнішнього оформлення можуть використовуватись різні матеріали:

• клапті маскувальної тканини, вирізані з купленого полотна;
• клоччя;
• мішковина;
• пряжа;
• нитки;
• листя, трава, тонкі гілки, мох.

Крім цього іноді застосовують стрічки брезента. Використання смужок із пластикових пляшок є не найкращим рішенням, тому що таке полотно буде дуже шумним хоч і вологостійким.

Мішковина, пряжа, нитки під дощем намокають, їхня вага збільшується, що також слід враховувати.

Тому найкращим вибором є синтетична тканина: капрон, нейлон і т.д.

Кріплення

Кріплення виконується у різний спосіб. Стрічки обраного матеріалу фіксуються до каркасу шляхом вплетення, тобто клапті прив'язуються до основи і переплітаються між стільницями сітки.

Перший спосіб застосовується у більшості випадків, оскільки він дозволяє заощадити час.

Як правильно Плести

Важливим завданням є правильне плетіння стрічок, ниток чи інших форм матеріалів.

Каркас розтягується і кріпиться, наприклад, до огорожі або розташовується між стовпчиками, битими в землю. Стрічки, розмір яких буває різним, наприклад 5х50 см, надрізаються з одного боку на 1/3 довжини. За ненадрізаний край здійснюється кріплення до каркасу. Можна виконати кілька надрізів по ширині. Таким чином, текстиль набуває натуральної, властивої рослинам, текстури. Розташовувати стрічки слід до тих пір, поки не вийде необхідна щільність.

Окрему увагу слід приділити кріпленню листя і трави, які рекомендується використовувати в комплекті з клоччям або мішковиною, що мають аналогічний колір.

В якості основи необхідно вибирати сітку з невеликим розміром клітинок. Кріплення потрібно проводити в хаотичному чи шаховому порядку. Спочатку вплітаються пучки мішковини, потім трава та гілочки, в останню чергу кріпиться листя.

Що таке супутниковий інтернет та як він працює

У сьогоднішню цифрову епоху надійний та швидкий супутниковий Інтернет необхідний як для особистих, так і професійних цілей. На жаль, ще й досі не всім доступні такі блага цивілізації. У сільських чи віддалених районах, у містах, які з різних причин залишилися без доступу до мережі, широкосмуговий доступ до Інтернету може бути недоступним або може бути непомірно дорогим. У таких обставинах супутниковий інтернет може бути єдиним рішенням. Такий інтернет використовує супутники на геостаціонарній орбіті для забезпечення підключення до мережі на землі. У цій статті ми розповімо про те, що таке супутниковий інтернет заглибимося в принципи його роботи, а також його переваги та недоліки.

Що таке супутниковий інтернет

Супутниковий інтернет – це спосіб організації доступу до глобальної мережі за допомогою супутникового зв'язку. Для виходу до глобальної мережі використовується супутник, розташований на геостаціонарній орбіті Землі. Завдяки власним двигунам він завжди рухається синхронно з планетою, а тому для спостерігача з її поверхні супутник завжди нерухомий.

Один супутник покриває сигналом величезні площі (теоретично для покриття практично всієї населеної площі планети досить трьох сателітів). Адресна передача інформації (кожному абоненту, а не розташованої на поверхні Землі базової станції) стала можливою після ухвалення стандарту цифрового мовлення DVB.

Поряд з геостаціонарними існують і ланцюжки супутників, що низько летять та «спілкуються» між собою. Їх сигнал можна приймати за допомогою невеликої антени. Для рівномірного розподілу смуги підтримуваних частот можна запустити кілька сателітів. Головний недолік такої технології – для покриття великої площі потрібні десятки та сотні супутників, що низько летять.

Далі будуть детально розглянуті види супутникового інтернету та основні на сьогодні провайдери.

Невеликий екскурс в історію супутникового інтернету

Простежимо дивовижну історію з того моменту, як запуск супутника був світовою подією до дня, коли він почав передавати нам відео з котиками в нашу інстаграм сторінку.

Історія супутникового Інтернету походить від 1960-х років, коли Міністерство оборони США почало вивчати можливість використання супутників для передачі даних між віддаленими точками. У 1962 році було запущено першу систему супутникового зв'язку під назвою Telstar-1, яка дозволяла передавати телевізійні сигнали через Атлантичний океан.

Перший супутник для надання інтернет-послуг був запущений у 1996 році і отримав назву Hughes Network System або HNS-1. Він був запущений Hughes Network Systems, дочірньою компанією Hughes Electronics, яка пізніше була придбана DirecTV. Супутник HNS-1 забезпечував двосторонній високошвидкісний доступ до Інтернету клієнтам у Північній Америці за допомогою невеликих супутникових тарілок, встановлених у них вдома чи офісі.

На початку 2000-х років кілька компаній, у тому числі Teledesic, Iridium та Globalstar, запустили супутники з метою забезпечення глобального широкосмугового доступу до Інтернету. Однак ці підприємства зазнали невдачі з різних причин, таких як технічні труднощі, висока вартість та відсутність попиту.

У 2005 році компанія WildBlue Communications запустила послугу супутникового Інтернету в США. Послуга забезпечувала високошвидкісний доступ до Інтернету у сільських районах, які не обслуговувалися традиційними провайдерами широкосмугового доступу. 2008 року компанія ViaSat придбала WildBlue, яка пізніше запустила супутниковий інтернет-сервіс під брендом Exede.

Великий прорив у супутниковому Інтернеті стався у 2015 році, коли компанія SpaceX оголосила про свої плани запустити мережу із тисяч низьконавколоземних орбітальних (LEO) супутників для надання високошвидкісних інтернет-послуг із малою затримкою клієнтам у всьому світі. Компанія почала запускати свої супутники Starlink у 2019 році і зараз має майже 2000 супутників на орбіті. Інші компанії, такі як OneWeb, Amazon Project Kuiper та Telesat, також запускають або планують запустити свої власні угруповання супутників LEO для забезпечення глобального доступу до Інтернету.

Супутниковий Інтернет за останні роки зазнав значних змін. Ця технологія стала більш ефективною, надійною та доступною, дозволивши більшій кількості людей отримати доступ до Інтернету, особливо у сільських чи віддалених районах, де традиційні послуги широкосмугового зв'язку недоступні. Очікується, що з розвитком угруповань супутників ННО супутниковий Інтернет стане ще конкурентоспроможним у порівнянні з традиційними широкосмуговими послугами з точки зору швидкості, затримки та доступності.

Як працює супутниковий інтернет та його види

Супутниковий Інтернет працює з використанням двостороннього зв'язку між наземною станцією або концентратором та геостаціонарним супутником, який зависає на висоті від 300 до 35 000 км над поверхнею Землі. Концентратор зв'язується з супутником, який потім ретранслює сигнал на супутникову тарілку або антену, встановлену в приміщенні клієнта. Потім модем клієнта обробляє сигнал, дозволяючи йому отримати доступ до Інтернету.

Існує два основних типи супутникового Інтернету: геостаціонарний супутниковий Інтернет та супутниковий Інтернет на низькій навколоземній орбіті (ННО).

Геостаціонарний супутниковий інтернет (ГНО)

Традиційна технологія супутникового Інтернету, яка використовується вже багато років. Геостаціонарний супутник залишається у фіксованому положенні щодо поверхні Землі, що дозволяє безперервно охоплювати велику територію. Ця технологія забезпечує високу пропускну здатність і підходить для широкого спектра програм, таких як потокове відео, завантаження великих файлів та онлайн-ігор. Однак, геостаціонарний супутниковий інтернет страждає від високої затримки, що може викликати затримки у зв'язку, особливо в додатках, що працюють у реальному часі.

Супутниковий Інтернет на низькій навколоземній орбіті (ННО)

Нова технологія, яка спрямована на подолання проблем із затримкою геостаціонарного супутникового Інтернету. Супутники ННО розташовані набагато ближче до Землі, зазвичай на висоті 1200 км або менше. Ця безпосередня близькість зменшує затримку, що призводить до швидшого зв'язку між клієнтом та супутником. Супутниковий інтернет ННО також забезпечує більше покриття, ніж геостаціонарний супутниковий інтернет, оскільки він використовує мережу супутників, які можуть переміщатися та охоплювати різні області Землі.

Супутникова мережа ННО складається з великої кількості невеликих супутників, які працюють разом для забезпечення зв'язку. ННО використовують компанії Starlink та Kuiper System, проте ця технологія активно розвивається та покращується.

Де використовується супутниковий інтернет

Інтернет використовується практично у всіх сферах діяльності людини. Але цей тип зв'язку незамінний у деяких із них:

Аварійне реагування та відновлення. У випадку стихійного лиха традиційні мережі зв'язку можуть бути пошкоджені, а супутниковий інтернет може бути швидко розгорнутий для забезпечення зв'язку з районами, що постраждали.

Морська справа та авіація. Використовується у морській та авіаційній галузях для забезпечення зв'язку з кораблями, літаками та іншими суднами, які подорожують у віддалені райони. Ця технологія дозволяє пасажирам та членам екіпажу отримувати доступ до Інтернету та залишатися на зв'язку у дорозі.

Військові та урядові установи. Супутниковий зв'язок використовується військовими та державними установами для забезпечення безпечного та надійного зв'язку у віддалених та ворожих умовах.

Підприємства. Супутниковий інтернет використовується підприємствами, які працюють у віддалених районах або мають філії у різних місцях. Ця технологія дозволяє їм пов'язувати свої офіси та співробітників, обмінюватися даними та файлами та отримувати доступ до хмарних сервісів.

Сільські та віддалені райони. Як вже згадувалося раніше, іноді супутниковий інтернет є єдиним варіантом для людей, що живуть у віддалених, пустельних, гірських районах, де стільникове покриття або кабельний інтернет просто неможливий.

Популярні провайдери супутникового інтернету

На ринку є кілька провайдерів супутникового інтернету, які пропонують інтернет-послуги споживачам. Ось огляд основних постачальників та їх пропозицій:

Starlink

Starlink – це супутниковий інтернет-сервіс, який пропонує компанія SpaceX, заснована Ілоном Маском. Нині він надає інтернет-послуги в деяких регіонах США, Канади та Великобританії. З моменту початку повномасштабної військової агресії Росії в Україні компанія Ілона Маска надала понад 30 000 терміналів Старлінк для доступу в інтернет для ЗСУ та в областях, які залишилися без електроенергії. Сервіс пропонує швидкість завантаження від 50 Мбіт/с до 150 Мбіт/с та середню затримку 20-40 мс. Starlink пропонує послугу на основі передплати з одноразовим платежем у розмірі 599 доларів за обладнання та щомісячною абонентською платою у розмірі 110 доларів.

HughesNet

HughesNet — один із найстаріших та найавторитетніших провайдерів супутникового інтернету на ринку. Він надає інтернет-послуги клієнтам у Сполучених Штатах, пропонуючи швидкість завантаження від 25 Мбіт/с до 50 Мбіт/с та середню затримку 600 мс. HughesNet пропонує кілька планів з різними обмеженнями даних та цінами: від 10 до 50 ГБ даних на місяць за ціною від 59,99 до 149,99 доларів на місяць.

Viasat

Viasat — ще один визнаний провайдер супутникового інтернету, який пропонує інтернет-послуги клієнтам США. Він забезпечує швидкість завантаження від 12 Мбіт/с до 100 Мбіт/с та середню затримку 500-700 мс. Viasat пропонує кілька планів з різними обмеженнями даних та цінами, від 12 ГБ до 300 ГБ даних на місяць, за ціною від 50 до 200 доларів на місяць.

OneWeb

OneWeb - новий учасник ринку супутникового інтернету, який зараз перебуває в процесі запуску своєї супутникової групи. Він спрямований на надання глобальних інтернет-послуг із низькою затримкою та високою швидкістю. Компанія була на межі банкрутства і скасувала частину запусків з космодрому Байконур, оскільки відмовилася співпрацювати з країною агресором і спонсором тероризму. Проте OneWeb планує розпочати перші запуски супутників у 2023 році. Інвесторами проєкту OneWeb виступають такі відомі компанії, як Airbus Group, Qualcomm Inc., The Coca-Cola Company, Virgin Group та ін.

Kuiper Systems від Amazon

Kuiper Systems – проєкт супутникового інтернету, запущений Amazon. Він націлений на надання високошвидкісних інтернет послуг клієнтам по всьому світу. Проєкт все ще знаходиться на ранній стадії, послуги ще не запущені. Планується запустити 3236 супутників у найближче десятиліття.

Буквально кожна велика корпорація або ініціює власну компанію супутникового інтернету або є одним з інвесторів. Великий шанс що в наступні 3-5 років супутниковий зв'язок стане черговою повсякденною технологією, яка доступна всім охочим.

Супутниковий інтернет в Україні

Окрім вже згаданого супутникового інтернету від компанії Starlink в Україні заслуговує на довіру лише один провайдер - Datagroup. Будь-які інші пропозиції які ви можете знайти в інтернеті швидше за все вже не функціонують або є придатками Datagroup.

Datagroup

Датагруп з 2000 року пропонує безліч послуг з підключення як класичного інтернету та телебачення, так і супутникового інтернету. Інтернет від оператора Датагруп забезпечується завдяки супутнику KA-SAT . Цей 6-тонний супутник ввели в експлуатацію у 2010 році і з того часу він забезпечує широкосмуговий доступ в інтернет на більшій частині Європи та частині Близького Сходу. На супутнику та ретрансляторі використовується обладнання вже відомої компанії Viasat.

Супутниковий інтернет від Датагруп працює по всій Україні. Заявлена вартість підключення та налаштування – 6000 грн. Тарифи та швидкість інтернету дуже відрізняються, докладніше можна ознайомитись на сайті компанії.

Плюси та мінуси супутникового інтернету

Супутниковий інтернет пропонує багато переваг у порівнянні з традиційними дротовими або бездротовими інтернет-послугами, але він також має деякі недоліки. Ось деякі плюси та мінуси супутникового інтернету:

Плюси

Покриття. Супутники забезпечують покриття в районах, де традиційні дротові або бездротові послуги Інтернету недоступні або ненадійні. Ця технологія дозволяє людям, які живуть у віддалених чи сільських районах, отримувати доступ до високошвидкісних інтернет-послуг.

Швидкість. Провайдери пропонують високошвидкісні інтернет-послуги зі швидкістю завантаження до 100 Мбіт/с та швидкістю вивантаження до 3 Мбіт/с. Ця технологія ідеально підходить для таких програм, як потокове відео та завантаження великих файлів.

Простота розгортання. Супутниковий інтернет можна швидко розгорнути, що робить його ідеальним для аварійного реагування та аварійного відновлення. Ця технологія може забезпечити підключення до постраждалих районів у разі стихійного лиха, де традиційні мережі зв'язку можуть бути пошкоджені.

Мобільне підключення. Такий інтернет може забезпечити безпосереднє підключення до мобільних пристроїв, таких як смартфони та планшети, що робить його ідеальним для людей, які часто подорожують або мешкають у районах з обмеженим підключенням.

Мінуси

Затримка. Геостаціонарний супутниковий інтернет страждає від високої затримки, що може викликати затримки у зв'язку, особливо у додатках, що працюють у реальному часі. Сигнал повинен проходити велику відстань між супутником та наземною станцією, що може призвести до затримок. Нова технологія ННО практично позбавлена цього недоліку.

Вартість. Попри зростаючу популярність, супутниковий інтернет все ще набагато дорожче, ніж традиційні дротові або бездротові інтернет-послуги. Вартість обладнання, встановлення та щомісячної абонентської плати може бути бар'єром для багатьох людей.

Погодні умови. На якість з'єднання можуть впливати погодні умови, такі як дощ, сніг та хмари. Це може призвести до незначного зниження швидкості інтернету або втрати підключення.

Обмеження кількості даних. Провайдери супутникового інтернету часто накладають обмеження на обсяг даних, які користувачі можуть завантажувати або вивантажувати, щоб уникнути перевантаження мережі. Це може бути істотним недоліком для людей, які використовують Інтернет для потокової передачі або інших програм, що інтенсивно використовують дані.

Забруднення орбіти. Як бачите, супутниковий інтернет все ще має ряд прикрих недоліків які все ж таки можуть бути вирішені в майбутньому. Хоча вартість і знизитися з часом це породить проблему, яка мало хвилює пересічних користувачів, це проблема забруднення орбіти.

Старі або несправні супутники набагато складніше утилізувати, ніж запустити, тому обсяг космічного сміття зростає постійно. Уламки часто літають безконтрольно і з великою швидкістю, тим самим представляючи велику загрозу як для дослідницьких апаратів, так і для нових поколінь супутників. Зіткнення з такими уламками призводить до руйнування супутника, в результаті подвоюючи кількість уламків. Вже зараз розробляються технології зі збору космічного сміття, але оскільки загроза поки не здається серйозною, як і спосіб на цьому заробити, такі розробки залишаються на другому плані.

Висновок

Супутниковий інтернет - дороге задоволення з досить обмеженим трафіком. Попри дороге підключення та тарифи для багатьох жителів віддалених від міст та селищ, це єдиний засіб для комунікації. Як і всі нові технології супутниковий інтернет буде поступово витісняти більш старі та звичні технології такі як мобільний або дротовий інтернет.

Як вибрати рацію

Здається що рації та радіозв'язок це технологія минулого на зміну якої вже давно прийшов мобільний зв'язок та інтернет. Насправді рація це все ще зручний та інколи незамінний інструмент, який з роками не втрачає своєї актуальності. У справі підтримки зв'язку в найскладніших і екстремальних умовах радіозв'язок набагато надійніше звичайної стільникової мережі, і навіть має найголовніше перевага - вона безкоштовна. Тому питання як вибрати рацію завжди буде актуальним.

Рації забезпечують зв'язок там, де не ловить мобільний телефон. Їм не потрібні стільникові вежі, за зв'язок платити не треба. Це робить рації вибором людей певних професій чи захоплень: далекобійників, мисливців, рибалок, екстремалів та туристів. Також рації та радіозв'язок використовують моряки, військові, рятувальники, медичні установи. Рація - надійний спосіб комунікації, коли інші способи недоступні під час стихійних лих, або військових дій. У цій статті ми розберемося які бувають і як правильно вибрати рацію.

Як правильно вибрати рацію

Класичною порадою при виборі будь-якої техніки це визначитися з метою придбання. Поки що все просто, якщо вам необхідно розмовляти із сусідом через стінку, сходити з товаришем на рибалку раз на місяць або підтримувати зв'язок у групі під час лісових підходів – ваш вибір це радіотехніка початкового чи аматорського рівня. Якщо специфіка вашої професії вимагає підтримувати постійного зв'язку на службі, будівництві або великому промисловому об'єкті - техніка професійного класу створена саме для цього.

Вибираємо тип рації

Стаціонарні радіостанції розміщуються у приміщенні або монтується на панель приладів транспортного засобу. Такі рації мають велику потужність, безліч роз'ємів для підключення (наприклад, для підключення на морських суднах або літаках) та налаштувань. Для таких рацій потрібне окреме джерело живлення.

Портативна рація має вбудований акумулятор, обмежену потужність та відносно компактні розміри, які дозволяють носити її з собою. Цей тип рації також може бути вузькоспеціалізованим залежно від призначення.

Призначення рації

Аматорські рації (частоти PMR, UHF, VHF та LPD). У раціях початкового сегмента зазвичай використовується одна з цивільних частот, яка не вимагає сертифікації. Якщо ви думаєте яку рацію вибрати готуючись до походу, полювання чи риболовлі, головне правило - це дізнатися частоту, яка вже використовується в групі. Якщо ваша нова рація працюватиме на якійсь іншій частоті ви просто "не впишитесь в колектив". Аматорські рації не розраховані на важку експлуатацію і мають мінімальний набір можливостей, проте коштують недорого і прості у використанні.

Професійні рації (частоти UHF або VHF) . До пристроїв цього класу вже є низка вимог. Рації які використовують на промислових об'єктах, на морських суднах, поліції чи збройних силах мають власні частоти та певну функціональність.

Дальність зв'язку

На дальність зв'язку портативної рації впливає багато факторів, проте в першу чергу слід орієнтуватися на потужність передавачи та висоту, на яку піднято антену. Марно гнатися за потужністю, тому що дистанція зв'язку переносної рації все одно буде обмежена лінією горизонту. Для людини середнього зросту, яка тримає рацію біля вуха, це 5-6 км. Тому оптимальна потужність рації становить 3-5 Вт.

Прийнято вважати, що одного вата потужності передавача вистачить на півтора кілометри дальності зв'язку в чистому полі, в суху погоду, якщо немає електроперешкод. На відкритій воді дистанція буде вдвічі більша — приблизно 2-3 км на кожен ват потужності, але не далі горизонту.

Дальність зв'язку не можна точно розрахувати, тому що цей параметр впливають рельєф місцевості, висота над рівнем моря, вологість повітря та погода. Це настільки складний фактор, що навіть у листяному та хвойному лісах будуть різні відстані зв'язку.

Частотний діапазон

В Україні в аматорських раціях можна використовувати лише три діапазони: LPD, PMR та CB. Для використання радіостанцій у частотних діапазонах VHF та UHF потрібна ліцензія. Частота LPD становить 433 МГц, а PMR - 446 МГц. Обидва ці діапазони входять до UHF 300-527 МГц. Частота CB дорівнює 27 МГц. Її використовують далекобійники в автомобільних раціях. Для придбання радіостанцій із цими діапазонами не потрібно отримувати дозволи, тому їх називають безліцензійними.

При поїздках Європою слід враховувати, що в багатьох країнах заборонено LPD-діапазон, якщо користуватися ним без дозволу. Можуть оштрафувати та навіть позбавити візи. Рекомендовано перейти на PMR рації.

Щоб дві рації могли зв'язатися одна з одною, вони повинні збігатися в діапазоні робочих частот та частоті конкретного каналу.

Існують багатодіапазонні радіостанції, які можуть поєднувати UHF\VHF, морські та річкові частоти. Вони універсальні, але потребують спеціальних знань та навичок, а ще дають менший радіус зв'язку — бо одна плата передавача не може працювати на повну потужність у всіх діапазонах.

При виборі діапазону частот потрібно дізнатися, чи є інші рації, з якими потрібно збігтися канальною сіткою, там, де ви плануєте використовувати радіозв'язок. Якщо ви хочете придбати конкретну модель, але канали у неї не збігаються з потрібною частотною сіткою, можна перепрошити рацію у сервісі.

Живлення

Зараз поширені акумулятори на нікелевій чи літієвій основі. Перші дозволяють працювати при температурі нижче –10 °C, але вони мають важливий недолік: ефект пам'яті і швидка втрата ресурсу. Потрібно буде суворо дотримуватись схеми заряду та розряду. Літієві швидко розряджаються на холоді, а ще можуть створити проблеми, якщо їх перевозити літаком. Уточніть правила перевезення - у різних авіакомпаній вони різні.

Перед тим як вибрати рацію, подумайте, де і як часто ви плануєте її використовувати, щоб правильно підібрати ємність акумулятора. Використовуйте гарнітури та ховайте рації під одягом, щоб продовжити час їхньої роботи.

Водночас рекомендуємо вивчити правила експлуатації рацій — наприклад, їх не можна ставити включеними до станції зарядки і зберігати там. Це псує акумулятор. Якщо ви прибираєте рацію на зберігання, необхідно зарядити акумулятор на 70% і обов'язково відстебнути від рації, інакше техніка може вийти з ладу.

З більш практичних порад: вибирайте рацію та можливістю швидкої заміни акумулятора та з наявністю розповсюдженого роз'єму для зарядки.

Корисні можливості

Яку купити рацію зважаючи на її додаткові можливості? До питання додаткових "фішок" потрібно підходити серйозно, адже чим менше у вашої радіостанції функцій та кнопок, тим довше і стабільніше вона працюватиме.

Шумозаглушення

Щоб позбавитись шуму під час передачі, рація повинна бути обладнана CTCSS- і DCS-шумоподавлювачами. Ця технологія відфільтровуватиме частину тональних сигналів з ефіру і робитиме роботу з рацією більш комфортною.

Дисплей та клавіатура

Дисплей для рації це скоріше розкіш ніж потреба. Сенс дисплея в раціях це зручніший вибір частот і тонке налаштування. Якщо вам потрібна рація початкового класу з однією частотою, то дисплей вам не знадобиться.

Захищеність

Діапазон захищеності ручної рації може відрізнятися від "витримає напружену розмову" до "витримає наїзд танка". Як правило рації вже із середнього цінового діапазону захищені від пилу та вологи, що є обов'язковим для подібних пристроїв. Спеціалізовані радіостанції вже можуть мати додатковий захист військового класу MIL-STD, що дозволяє прострою витримувати практично все (захист майже за 30 показниками). Якісна рація не повинна пропускати в корпус пил/пісок та працювати при сильному дощі.

Запис

Додаткова функціональність, яка може стати в нагоді в певних умовах. Вбудований диктофон може знадобитися в багатьох випадках: від запису важливих інструкцій або відомостей до фіксації розмови в якості доказу.

Антена

Можливість замінити антену відкриває низку можливостей. По-перше, ви можете замінити пошкоджену антену без необхідності ремонтувати весь пристрій. По-друге, у вас є можливість збільшити потужність рації, встановивши довшу антену при необхідності.

Підключення зовнішніх пристроїв

Яку рацію вибрати водіям? Можливість звільнити руки під час використання рації дуже корисна можливість. Ведете ви автомобіль, тримаєте вудку чи зброю, використання навушника завжди буде плюсом до зручності. Моделі рацій середньої ціни можуть мати стандартний 3,5 мм роз'єм під навушники, новіші і дорожчі моделі можуть похвалитися Bluetooth підключенням.

Шифрування

Шифрування або скремблер дозволяє вести розмову не боячись прослуховування. Перед передачею, сигнал з однієї рації шифрується і перетворюється на зрозумілу мову вже на іншому кінці. Слухач, шо випадково потрапив на зайняту вами частоту, почує тільки набір незрозумілих звуків. Якщо ви шукаєте яку рацію вибрати для таємних розмов, зверніть увагу що у деяких країнах для такого пристрою потрібна ліцензія.

VOX

Голосова активація або вокс автоматично перемикає рацію в режим передачі, як тільки ви почнете говорити. В режимі тиші рація працює на прийом сигналу. У парі з гарнітурою вокс дозволяє повністю звільнити руки.

Додаткова функціональність

Як вибрати рацію якщо бюджет дозволяє? При виборі рації за ціну вище середньої, вам може зустрічатися ряд менш важливих функцій, які також можуть бути корисними:

• Регулювання гучності. Для випадків, коли потрібно уникнути демаскування.
• Автоматичне сканування каналів. Рація сканує весь доступний діапазон в пошуку активного каналу.
• Сигнал Roger-Beep. Автоматичний сигнал при завершенні розмови і перемиканні на прийом позбавляє вас необхідності говорити цей "прийом".
• Режим економії. Рація перемикається в режим заощадження батареї через певний час бездіяльності або вручну.
• Вібровиклик.
• Блокування клавіатури.
• Увімк./вимк. звуку кнопок.
• GPS модуль. Для відстеження положення рації на мапі.
• Підставка. Як для зарядки самої рації, так і додаткових батарей.
• Вбудований ліхтарик.

Що потрібно врахувати перед тим як вибрати рацію

Найважливіше про вибір рації якщо немає часу читати.

1. Якщо потрібний безкоштовний зв'язок з одним абонентом або групою абонентів — беріть портативні радіостанції. Вони ж стануть у нагоді, коли поблизу не виявиться стільникових вишок і цивілізації.

2. Неможливо заздалегідь передбачити, наскільки далеко може працювати рація. Оптимальний спосіб – протестувати на місці.

3. Вибирайте такий самий діапазон частот, як і в тих, з ким належить зв'язуватися по рації.

4. У Європі краще скористатися PMR-каналами.

5. Не купуйте моделі професійного діапазону або мультидіапазонні, якщо не впевнені, що вони вам потрібні. Якщо використовувати професійні частоти без ліцензії, можете отримати штраф.

6. Вивчіть інструкцію радіостанції та рекомендації щодо використання акумулятора. Зменшуйте потужність передавача, коли не потрібна максимальна дальність зв'язку. Заряджайте рацію правильно.

7. Якщо ви не дуже акуратні з технікою і плануєте користуватися рацією в лісі або на риболовлі, вибирайте моделі з простим набором функцій, використовуйте гарнітури та чохли. Так рації прослужать довше.

Чому важливо вибрати правильну рацію

Даний гайд допоможе вам зрозуміти як вибрати рацію, яка б знадобилася в роботі і не підвела за складних умов. Незалежно від ваших цілей та специфіки роботи важливо вибрати пристрій, який ви будете використовувати на 100% і не переплачувати за зайву функціональність.

Військове спорядження ЗСУ – тактичне обладнання та форма

Військове спорядження - це сукупність засобів та інструментів, які застосовуються збройними силами для виконання покладених на них завдань. В тому числі, використовується, щоб допомогти солдатам виконувати свої задачі ефективніше та безпечніше, будь то захист своєї країни, виконання миротворчих місій чи участь у бойових діях.

Оскільки військове спорядження являє собою дуже широке поняття, то в даній статті ми розглянемо ті його види, які направлені на захист життя та здоров’я військовослужбовців, полегшення виконання бойових задач та покращення побутових умов. Наведений нами перелік, ні в якому разі, не є вичерпним та не включає в себе зброю (окрім ножів та мультитулів), боєприпаси та військову техніку.

Тактичні засоби індивідуального захисту

Тактичні засоби індивідуального захисту — це обладнання та спорядження, яке може використовуватися для захисту тіла та органів чуття, в потенційно небезпечних або загрозливих ситуаціях. Це можуть бути такі предмети, як бронежилети, балістичні шоломи, тактичні рукавички, засоби захисту очей і слуху, тощо.

Шоломи

Важливим видом тактичного спорядження індивідуального захисту є балістичні шоломи. Вони призначені для захисту від травм голови, від ударів тупим предметом, вибухових хвиль і балістичних загроз. Тактичні шоломи можуть бути пристосовані до носіння із захисними навушниками та щитками для обличчя. Також конструктивно можуть бути передбачені точки кріплення для аксесуарів, таких як, окуляри нічного бачення або систем зв’язку.

На даний час, сучасні куленепробивні шоломи виробляються із неметалевих композитних матеріалів, таких як кевлар та арамід та перевершують за своїми характеристиками попередників - металеві каски. За американськими стандартами National Institute of Justice (NIJ) - Standard 0101.06, Ballistic Resistance of Body Armor, Standard 0108.01, Ballistic Resistant Protective Materials, найвищим ступенем захисту для шолома є NIJ LEVEL IIIA.

Рівень захисту IIIA відповідно до стандарту 0108.01 в ідеалі означає, що шолом перевірено на захист від таких загроз:

• кулі 240 гран калібру 44 Magnum пістолетного патрону з номінальною швидкістю 426.7 м/с;
• кулі 124 гран 9-міліметрова пістолетного патрону (FMJ) з номінальною швидкістю 426.7 м/с.

Окрім проти-кульових випробувань, шолом має пройти тест V50 на захист від мілких уламків та осколків, що є золотим стандартом у цьому відношенні. Даний тест є уніфікованим та передбаченим стандартами США, Великобританії та НАТО.

Отже, як вбачається з вище переліченого, поняття куленепробивного шолома дуже відносне і абсолютно безпечних шоломів не існує. Навіть з найвищим класом захисту він може вберегти свого власника тільки від кулі пістолетного патрону, що вже тут казати про кулі калібру 5,45 мм. та 7,62 мм., якими споряджаються сучасні автомати та кулемети. Окрім цього великого значення має відстань пострілу, кут влучення та інші фактори.

Бронежилети

Бронежилети є одним з найпоширеніших видів тактичних засобів індивідуального захисту. Він має оберігати від різних типів балістичних загроз, у тому числі пістолетних і гвинтівкових куль. Бронежилети, як правило, виготовляються з таких матеріалів, як метал, кевлар або кераміка і можуть мати різні стилі та рівні захисту.

За тим же стандартами США, існує п'ять класифікацій рівня захисту броні NIJ — IIA, II, IIIA, III і IV. Буква «A» на деяких рівнях означає, що жилет забезпечує більший захист, ніж попередній рівень, але не відповідає стандартам наступного рівня, тому, як правило, це півкроку вище. Хоча існує перший рівень броні, він морально застарів і більше не використовується через низький рівень опору.

В умовах реальних бойових дій з використанням автоматів та снайперських гвинтівок, бронежилети мають бути не нижче NIJ LEVEL III, а ще краще NIJ LEVEL IV, оскільки вони здатні зупиняти кулі починаючи з калібру 5,45х39 мм., якими стріляє АК-74 та його модифікації.

За українськими вимогами “Стандарту класифікації класів балістичного захисту - ДСТУ 8782:2018”, NIJ LEVEL III та NIJ LEVEL IV приблизно прирівнюються до 3-4, та 5-6 класу відповідно. Найвищий 6 клас захисту за цим ДСТУ має витримувати постріл бронебійно-запального патрону калібру 7,62 х 54 мм. з відстані 10 метрів.

Дуже важливо визначити заздалегідь за яким саме стандартом протестований той чи інший бронежилет, щоб уникнути плутанини щодо класів відповідності. Адже ціною помилки може бути життя або здоров’я захисника.

Комплексний захист рук та ніг

Ще одним важливим аспектом тактичних індивідуальних засобів солдата є комплексний захист рук та ніг, що включає в себе налокітники, наколінники та тактичні рукавиці. Вони підвищують мобільність та витривалість бійців, особливо в умовах міського бою, коли скрізь все засипано битим склом, мілким каміння та іншими уламками. Також щитки на ліктях та колінах можуть вберегти суглоби від легких осколкових поранень, та інших травм.

Щодо тактичних рукавичок, то вони не тільки забезпечують захист рук і пальців, а можуть містити й інші функції, як посилені накладками кулаки, стійкість до порізів та сумісність із сенсорним екраном.

Тактичні окуляри

Небезпека для очей існує в різних формах як у бойових умовах, так і в умовах навчання. Вона варіюються від осколкових боєприпасів, частинок ґрунту, сміття до невидимих небезпек, таких як ультрафіолетове випромінювання.

Якщо солдат не захищений, його зір може бути коротко або довгостроково виведений з ладу, що може поставити під загрозу виконання бойового завдання. Тому тактичні окуляри допомагають зберегти продуктивність як у бою, так і в навчанні, зменшуючи ризики, пов’язані з впливом таких небезпек.

Окуляри можна вважати тактичними, якщо вони забезпечують захист очей від ураження фрагментами, що рухаються зі швидкістю 275 м/с. Також даний вид захисту може попередити шкоду від яскравого спалаху та високих температур під час вибуху.

Маски-окуляри

Більшість масок мають регульовані ремінці та м’який контакт для щільного та зручного прилягання. Вони можуть бути прозорими або тонованими, щоб зменшити відблиски та підвищити оптичну чіткість і контрастність.

Маски-окуляри найбільш затребувані у водіїв бронемашин, водіїв автомобілів, що рухаються без вітрового скла та військовослужбовців, що пересуваються відкрито на броні. Це обумовлено тим, що захисне скло вберігає очі від впливу вітру, потрапляння в них дорожнього пилу та дрібних фрагментів.

Активні навушники

На відміну від пасивних засобів захисту слуху, таких як звичайні беруші, активні навушники — це навушники, які використовують технологію активного шумозаглушення для зменшення або усунення зовнішнього шуму. Ці навушники зазвичай мають вбудовані мікрофони, які вловлюють зовнішні шуми, а потім генерують інвертовану звукову хвилю, щоб подавити шум, перш ніж він досягне вуха слухача.

Крім шумопоглинання, активні навушники також можуть містити вбудовані мікрофони для радіозв’язку і елементи керування для регулювання гучності. Вони попереджають виникнення баротравм, та особливо корисні для екіпажів бронемашин, артилерійських та мінометних розрахунків.

Tactical personal protective equipment

Від того скільки амуніції може взяти з собою окремий військовослужбовець, залежать шанси його виживання та підрозділу у бою. Відповідальними за це є розвантажувальні системи, які дозволяють розподілити навантаження та забезпечують максимально ефективне перенесення ваги.

Розвантажувальні жилети

Сучасні види особистої автоматичної зброї військовослужбовців мають високу скорострільність, що обумовлює високу швидкість використання боєприпасів, через що солдатам доводиться споряджати себе великою кількістю патронів та магазинів.

Так звані “розгрузки” дозволяють переносити достатню кількість боєприпасів без обмеження в рухливості та бувають у вигляді жилетів та ремінно-плечових систем. Головною відмінністю розвантажувальних жилетів від РПС є те що, вони вдягаються на броню, в той час як РПС може бути під бронежилетом чи ззовні.

Розвантажувальні ремені

Розвантажувальні ремені або тактичні пояси виконують ту ж саму задачу, що і РПС. Але через відсутність плечових лямок, вони дозволяють взяти меншу кількість речей, оскільки збільшена вага може призвести до сповзання поясу до низу. Їх перевагою є функція швидкого скидання, що корисно для підвищення мобільності, або полегшення транспортування поранених.

Збройові тактичні ремені

Тактичні ремені класифікуються за точками кріплення до зброї, та мають наступні види:

• Одноточкові ремені - кріпляться до зброї одним карабіном та мають форму петлі, що дозволяє швидко привести зброю до бої. Головним недоліком такого компонування є незакріпленість зброї при швидкому пересуванні.
• Двоточкові ремені - кріпляться в районі ствола та прикладу. Такий вид дозволяє перенесення зброї за спиною та в положенні через плече, але сповільнює приведення зброї у готовність до пострілу.
• Трьоточкові ремені - дозволяє приведення зброї до бою, не змінюючи її похідного положення. На даний час, є найзручнішим видом тактичного збройового ременю. Деякі типи таких ременів можуть змінюватись у дво- та одноточкові за бажанням.

Розвантажувальні модулі/підсумки (система MOLLE)

Система MOLLE або Modular Lightweight Load-carrying Equipment — це модульне полегшене розвантажувальне спорядження. Вона була вперше розроблена наприкінці 1990-х років армією Сполучених Штатів і з тих пір була прийнята багатьма іншими збройними силами в усьому світі.

Система заснована на модульній конструкції, яка дозволяє солдатам налаштовувати своє спорядження відповідно до своїх індивідуальних потреб і задач. Система складається з серії стрічкових петель і ремінців, які можна використовувати для кріплення різних типів модулів, таких як підсумки для боєприпасів, системи гідратації, медичні набори та пристрої зв’язку.

Однією з ключових переваг системи MOLLE є її універсальність. Солдати можуть легко додавати або знімати підсумки та інше спорядження за потреби, що дозволяє їм адаптуватися до конкретних вимог бойових завдань чи умов навколишнього середовища. Крім того, система розроблена так, щоб бути легкою та зручною, зменшуючи втому та дозволяючи солдатам діяти більш ефективно в польових умовах.

Тактичні рюкзаки

Тактичні рюкзаки виготовлені з урахуванням військової користі. Вони оснащені такими функціями, що виникли у збройних силах, як-от сумісність із гідратаційним пакетом, смугами MOLLE і підсумками для боєприпасів.

За нижньою планкою рюкзаки зазвичай починаються від 5 літрів, та доходять до 65 літрів і більше. Нижче наведено загальні рекомендації щодо вибору розміру вашого рюкзака.

Повсякденні тактичні рюкзаки — це невеликі тактичні рюкзаки, призначені для зберігання лише необхідних речей, які вам потрібно брати з собою щодня. Іноді їх ще називають сумками на 12 годин. Ці рюкзаки різняться за розміром від 5 до 35 літрів.

Якщо ви плануєте довгий похід, буде розумно взяти з собою триденний рюкзак. Ці рюкзаки можуть вмістити все, що вам може знадобитися протягом кількох днів, і мають багато корисних функцій. Рюкзаки цього типу дуже великі, зазвичай об’ємом від 40 до 65 літрів.

Медичне військове спорядження

Тактичне медичне обладнання – це спеціалізоване медичне обладнання, призначене для використання в умовах стресу, швидкоплинних і часто небезпечних ситуацій під час бойових дій. Воно призначене для забезпечення інструментами, необхідними для надання негайної та ефективної допомоги, рятуючи життя та здоров’я.

Аптечка першої допомоги

ІНАП ЗСУ - індивідуальна аптечка першої допомоги, створена за зразком IFAK (Individual First Aid Kit) на базі стандарту НАТО. Розрахована для надання першої невідкладної допомоги для попередження тяжких наслідків поранення. Тактичні аптечки розроблені за системою MOLLE, та можуть кріпитися як на бронежилетах та РПС, так і на тактичних рюкзаках.

Тактична аптечка містить:

• джгути-турнікети;
• бандаж;
• кровоспинні засоби;
• стерильні бинти;
• пластирі;
• пристрої для проходження повітря у дихальні шляхи;
• медичні рукавички;
• ножиці;
• незмивний маркер.

Ці предмети спеціально розроблені для надання негайної допомоги особам, які отримали травматичні ушкодження або потребують екстреної медичної допомоги.

Хоча за стандартом у військовій аптечці наявні два турнікети, у бійця мають бути чотири - два турнікети для рук та два для ніг, оскільки при дрібних осколкових поранення можуть бути травмовані всі члени руху. Джгути-турнікети мають бути розпаковані, та бути легкодоступними. Краще всього їх закріпити на бронежилет чи РПС, для швидкого використання, в разі необхідності.

Щодо кровоспинних засобів, не рекомендується використовувати препарат CELOX, та його аналоги, оскільки хоч він і зупиняє кровотечу, в подальшому викликає некроз тканин, в області застосування. Безпечніше за все, зробити тампонаду поранення звичайним стерильним бинтом.

Медичні ноші

Медичні ноші відіграють важливу роль у транспортуванні та догляді за пацієнтами, забезпечуючи безпечне та комфортне пересування постраждалих під час екстрених ситуацій. Конструкція та особливості медичних нош можуть відрізнятися залежно від конкретних потреб пацієнта та транспортного середовища, але в даній статті ми розглянемо два види - жорсткі та м’які медичні ноші.

Жорсткі медичні ноші

Жорсткі медичні ножі, можуть бути як з жорстким каркасом, так і виконані повністю з твердих матеріалів. Обов’язкові до використання для транспортування хворих з підозрою на травму хребта або при множинних переломах.

М'які безкаркасні ноші

Виконані з м’яких матеріалів. Головною перевагою є їх компактність та легкість. Заборонені для використання при травмах хребта або переломах тазу.

Тактична оптика

Мабуть найголовнішими в умовах бойових дій, після зброї, боєприпасів, та індивідуального захисту є засоби спостереження. Тактична оптика включає в себе ряд пристроїв, таких як приціли, коліматори, біноклі, зорові труби, прилади нічного баченні та тепловізори. Ми розглянемо оптику, яка не пов’язана з прицілюванням та зброєю.

Біноклі та моноклі

Оптичні прилади, що використовуються для збільшення віддалених предметів або деталей. Маркировка на тактичних біноклях та моноклях, наприклад 7х30, говорить про кратність збільшення зображення, в даному випадку у сім разів, та про діаметр лінзи виражений у міліметрах. Чим більший діаметр лінзи має прилад тим більша його світлосила. Важливими характеристиками для такої тактичної оптики є її вологостійкість, наявність далекомірної сітки та компасу.

Прилади нічного бачення

Прилади нічного бачення, або PVS (Portable Visual Search) оснащені технологією, яка дозволяє їм виявляти та підсилювати доступні джерела світла для забезпечення покращеної видимості в умовах слабкого освітлення. ПНБ можуть кріпитися до шолома бійця, що дозволяє вести нічний бій або активну розвідку.

Технологія нічного бачення збирає невелику кількість навколишнього світла, доступного в темному середовищі, наприклад, місячного або зоряного світла, а потім посилює його, щоб зробити його видимим для користувача. Зібране світло обробляється через електронно-оптичний перетворювач, який перетворює фотони світла в електрони. Потім ці електрони посилюються та перетворюються назад у видиме світло, яке потім відображається на екрані або переглядається через окуляр. Існує кілька типів технологій нічного бачення, включаючи підсилювачі світла та пристрої, що працюють на базі інфрачервоного випромінювання.

Рекомендується перевіряти вимкнення таких приладів, якщо вони не використовуються, оскільки це не тільки скорочує життя батареї, або акумулятора, а також впливає на обмежений ресурс використання, що виражається в годинах. В залежності від покоління, такі пристрої мають ресурс від 1000 до 10 000 годин роботи.

Тепловізори

Тепловізори працюють шляхом виявлення та вимірювання інфрачервоного випромінювання (тепла) від об’єктів, а потім перетворюють його у зображення. Усі об’єкти випромінюють інфрачервоне випромінювання пропорційно своїй температурі, а тепловізори виявляють це випромінювання за допомогою спеціального датчика, який називається мікроболометром.

Мікроболометр складається з низки крихітних термочутливих елементів, які виявляють інфрачервоне випромінювання, що випромінюється об’єктами в полі зору. Зображення зазвичай відображається в градієнті кольорів, при цьому більш теплі об’єкти відображаються як яскравіші кольори, наприклад червоний або жовтий, а холодніші об’єкти відображаються як темніші кольори, наприклад синій або фіолетовий.

Військовий тепловізор є життєво необхідним пристроєм в польових умовах, оскільки допомагає виявляти засідки та попереджає наближення противника до позицій. Сучасні тепловізори дозволяють робити фото та відео фіксацію, для подальшого аналізу.

Похідне військове спорядження

Військове похідне спорядження розроблено або модифіковано для військового застосування на основі існуючих комерційних або цивільних технологій. Використовується у військових операціях, щоб підвищити здатність військових виконувати бойові задачі та підтримувати тактичну перевагу над супротивниками.

Спальники та ковдри

Спальні мішки та ковдри покликані забезпечити комфортні умови сну та відпочинку у похідних умовах. За сезонністю спальники поділяються на зимові, літні та багатосезонні. Також існують спальники-трансформери, що лего перетворюються у покривало,сумку або подушку.

Каремати, матраци та сидіння

Похідні каремати (килимки) та похідні матраци мають невелику вагу та добре виконують термоізолюючу функцію. Під час військових дій як правило використовують пінні каремати не яскравого забарвлення, або складні, камуфльовані каремати.

З пінних карематів також можна зробити вставки до колін та ліктів, та помістити їх у спеціальні кишені, які передбачені сучасною українською формою. Так само, з них легко виготовити п’ятиточкові сидіння, щоб запобігти переохолодженню в суворих польових умовах.

Мотузки та карабіни

Важко переоцінити значення мотузок та карабінів у військовій справі, оскільки вони мають множинне значення. Починаючи з простого перев’язуванням речей та закінчуючи альпінізмом. Досить поширеною стала практика евакуація поранених з під обстрілу за допомогою карабінів та мотузок, під час якої рятівник знаходиться в укритті.

Намети

Військові намети — це портативні укриття, які використовуються військовослужбовцями для різних цілей, включаючи тимчасове житло, командні пункти, медичні установи та сховища. Вони розроблені таким чином, щоб бути легкими, міцними та простими в установці та демонтажі, що робить їх ідеальними для використання в польових умовах. Як правило мають однотонне чи камуфльоване забарвлення.

Плащі-намети

Плащ-намети є індивідуальним верхнім одягом, щоб уберегти від дощу та вологи. Може бути трансформованим у намет або тент. Також армійські плащі-намети, у разі крайньої необхідності, можуть виконувати функцію м’яких нош для евакуації поранених.

Пальники та газові балони

Вміння розвести багаття, завжди було одним із найцінніших для людства. Але в бойових умовах вогнище та дим можуть демаскувати та видати положення ворогові. Тому, в цьому випадку, пальник з газовим балоном є найкращою альтернативою. За їх допомогою солдат може не тільки забезпечити себе гарячою кавою чи чаєм, а й приготувати їжу. Особливо, коли в наявності є сублімовані сухі пайки, що потребують додавання гарячої води.

Фляги та казанки

Оскільки вода є критичним ресурсом для виживання, варто приділити особливу увагу матеріалам з яких виготовлена фляга. Рекомендується вибирати фляги з якісного пластику або нержавіючої сталі. Старі армійські фляги радянського зразка виготовлялися з алюмінію, за рахунок чого вода в них набувала металевий присмак і була умовно питною.

Що стосується похідних казанків, то головною вимогу під час їх вибору є найменша вага та найбільший обсяг. Мінімальним ємність казанка на одну людину складає півлітру рідини.

Гідросистеми

Під час довготривалого виконання бойового завдання може не вистачати води, а можливість її поповнення часто обмежена. Тактичні гідратаційні системи забезпечують значний запас питної води на декілька днів. Їх можна носити в стилі рюкзака, вставляти в рюкзак або прикріплювати за допомогою системи MOLLE.

Ліхтарики та павербанки

Тактичний ліхтар - це міцний, високоефективний ліхтар, призначений для використання в надзвичайних ситуаціях. Тактичні ліхтарики, як правило, менші та легші, ніж традиційні.

Тактичні ліхтарики часто мають більший світловий потік, ніж традиційні ліхтарики, що робить їх яскравішими та потужнішими. Вони також можуть мати кілька режимів роботи, а також режими стробоскопа або SOS.

Також вони можуть мати додаткові функції, призначені для покращення їхньої функціональності в польових умовах, наприклад посилену конструкцію, водонепроникність і стійкість до ударів. Деякі тактичні ліхтарики також можуть бути оснащені головкою, призначеною для удару або самозахисту, а також фіксатором для зручності перенесення.

З розвитком технологій, все більше пристроїв починають використовувати багатозарядні акумулятори, які приходять на заміну звичайним батарейкам. Тому наявність павербанків є критично важливою у польових умовах, адже за їх допомогою можна зарядити ліхтарик, телефон, тактичний планшет і навіть дрон. Краще всього обирати павербанки з якомога найбільшою ємністю у міцному корпусі.

Маскувальне військове спорядження

Маскування використовується військовослужбовцями, щоб злитися з навколишнім середовищем і уникнути виявлення ворожими силами. Камуфляж може приймати багато різних форм, включаючи візерунки, кольори та текстури.

Маскувальна сітка

Маскувальна сітка зазвичай виготовляється з міцних і легких матеріалів, таких як нейлон або поліестер, і доступна в різних візерунках і кольорах, щоб відповідати навколишньому середовищу.

Тактичні камуфляжні сітки розроблені таким чином, щоб зливатися з природним оточенням, що ускладнює ворогам виявлення присутності військ або техніки. Їх часто використовують для прикриття транспортних засобів, зброї та іншого обладнання, а також для створення тимчасових притулків або схованок.

Сітка, як правило, розроблена таким чином, щоб її можна було легко розгортати та знімати, і часто обробляється покриттям проти відблисків, щоб мінімізувати відображення та покращити маскування. Загалом, тактична камуфляжна сітка є важливим інструментом для військовослужбовців та інших груп, яким необхідно залишатися прихованими та захищеними в різних середовищах і ситуаціях.

Маскувальна стрічка

Зазвичай використовується для камуфлювання зброї або іншої військової амуніції. В тому числі може застосовуватись для теплоізоляції, та захищає від відблисків. Маскувальну стрічку або бинт треба дуже обережно застосовувати до зброї, щоб не заблокувати рухливість механізмів, та не порушити її функціональність.

Маскувальні крем-фарби

Використовуються для нанесення на відкриті ділянки тіла - обличчя, рук, тощо. Маскувальна крем-фарба накладається широкими непаралельними діагоналями, завдяки чому стають непомітними горизонтальні лінії очей та рота, і вертикальна лінія носа.

Військовий грим виробляють у трьох формах:

• крем-фарба;
• паста;
• спрей.

Похідне військове спорядження та інструменти

Похідні інструменти мають важливе значення для забезпечення готовності та ефективності збройних сил. Це дозволяє військовослужбовцям виконувати свої місії як у мирний час, так і під час конфлікту, надаючи їм необхідні ресурси та забезпечуючи необхідний рівень комфорту.

Ножі та мультитули

Тактичні ножі виробляються з високоякісної сталі, та розроблені як для нанесення максимальної шкоди противнику так і для побутових потреб. В окремих випадках ніж може бути пристосований до вогнепальної зброї у вигляді багнета.

Мультитули — це універсальні портативні інструменти, які поєднують кілька функцій в одному пристрої. Зазвичай вони включають ряд різних інструментів, таких як плоскогубці, ножі, викрутки, пилки, ножиці та консервні ножі та багато інших. Це робить їх корисними для різноманітних завдань як у приміщенні, так і у польових умовах.

Сокира та мачете

Військові використовують сокиру для різноманітних завдань, таких як валяння дерев, розколювання колод і рубання дров. Завдяки деревині можливе швидке обладнання інженерних споруд або оснащення траншей бортами, що попереджає обвалення ґрунту

З іншого боку, мачете — це великий важкий ніж із широким лезом, який зазвичай використовується для розрізання густої рослинності, такої як висока трава, густі чагарники та невеликі гілки. Це в свою чергу підвищує прохідність та маневровість військових підрозділів у лісистій місцевості.

Саперні лопати та кайла

Саперна лопата, також відома як окопний інструмент, є різновидом лопати, яка призначена для військового використання. Це компактний портативний інвентар, який можна використовувати для риття ям, окопів, та інших оборонних позицій, а також для розчищення перешкод, таких як колючий дріт і міни.

Саперні лопати, як правило, мають складану або розбірну ручку та лезо, що полегшує їх перенесення та зберігання. Лезо, як правило, виготовляється зі сталі, і його можна використовувати для копання, різання та рубання. Деякі моделі також мають зубчасті краї для розпилювання коренів та інших твердих матеріалів.

Кайло ж використовується для риття траншей у твердих ґрунтах, наприклад, таких як “білозерка”, та розколювання каменю. Є незамінним інструментом, оскільки дозволяє проникати у ґрунт глибше, а також допомагає в розчищенні землі від коренів та інших перешкод.

Військове спорядження - підводимо підсумки

Отже, як ми бачимо з переліченого вище, військове спорядження не тільки забезпечує певний рівень комфорту військовослужбовців, але й може вберегти життя та здоров’я. Окрім цього, деякі його види можуть забезпечити тактичну перевагу над ворогом та успішне виконання бойового завдання. До вибору необхідно військового спорядження, треба підходити з урахуванням його тактико-технічних характеристик та доцільності використання в тій чи іншій ситуації.

Що таке металошукач та чим він відрізняється від міношукача?

Металошукач - дуже корисний прилад у багатьох відношеннях. Аматорська модель здатна допомогти відшукати, наприклад, старовинні монети або втрачену обручку на пляжі. Професійні моделі здатні здійснювати точний пошук певних металів, показувати розміри та глибину залягання об'єкта в ґрунті. Це лише два яскраві приклади використання металодетекторів. Майже відразу після появи цих пристроїв з'явилася ще третя сфера застосування, охоронні структури та армія. Без металошукачів складно швидко здійснити пошук забороненої зброї або пошук та знешкодження вибухових пристроїв. У цій статті ви дізнаєтеся, що таке металошукач, які вони бувають, як працюють і чи може металошукач замінити міношукач.

Історія Металошукачів

Електронний металошукач був винайдений у 1924 році у США. Спочатку прилад розроблявся для запобігання крадіжкам металевих деталей з заводів і був запатентований як «Міст Чілсона» на ім'я винахідника. Металошукач використовував схему, що базується на принципах радіопередачі сигналу. Згодом користь металошукачів була помічена і в інших галузях, як промислових, так і військових. Вже в 1927 році прилад успіхом використовувався шукачами скарбів для пошуку металів, що знаходяться під землею. За конструкцією даний апарат являв собою індукційний двокотушковий детектор що діяв за принципом прийом-передача.

Початок Бренду FISHER

В 1929 іммігрант з Німеччини, інженер Герхард Фішер, який проживав в Голлівуді, представив пристрій, названий «металоскоп». Це була досить важка конструкція (10 кг), оснащена батареями, електронними лампами, навушниками, а також передавачем та приймачем, які з'єднувалися між собою дерев'яними ручками.

Примітно, що для роботи з подібним пристроєм від оператора не потрібно жодних спеціальних навичок і знань. Електронні збурення, спричинені металом, реєструє ламповий вольтметр. Цей прилад користувався величезною популярністю у служб міського господарства для пошуку трубопроводів, рейок, проводки, кабелів та інших металевих об'єктів та конструкцій, закопаних у землю. Пізніше Фішер розробив спрощений варіант і почав продавати набори креслень та інструкцій разом зі стандартними радіодеталями. Пристрій, названий «М-Скоп» (M-Scope) мав середню, але вже регульовану чутливість, а як індикатор застосовувався той самий ламповий вольтметр.

Герхард Фішер відійшов від справ у 1967. Компанія Fisher продовжила успішну роботу на ринку і на сьогодні має велику лінійку пристроїв та заслужену популярність.

Бомбошукач NASA

У 1930 році фізик Теодор Теодорсен заявив, що в лабораторії Ленглі був створений детектор для виявлення скинутих з літаків бомб що не розірвалися. Металошукач, названий NASA «бомбошукачем», був простою конструкцією з трьох котушок, намотаних на дерев'яний каркас діаметром близько метра і висотою 30 сантиметрів. Для живлення застосовувалися 110-вольтові батареї, розміщені в окремій скриньці. Для його експлуатації потрібно було дві людини. Зі своїм прямим завданням бомбошукач впорався більш ніж блискуче: було виявлено велику кількість бомб, що не розірвалися, у тому числі й досить великі 7-ми кілограмові бомби на глибині близько 60 сантиметрів під землею.

Металошукач на Службі Армії

Польський лейтенант Юзеф Косацький розпочав розробку металошукача ще до початку Другої світової війни, завершив розробку 1941 року у Великій Британії, куди евакуювали весь Польський генеральний штаб. Прилад мав дві котушки, одну з яких було під'єднано до генератора, який генерував коливальний струм акустичної частоти. Інша котушка була підключена до підсилювача та навушників. Коли котушки наближалися до металевого об'єкта, баланс між котушками порушувався і навушники передавали сигнал. Обладнання важило трохи менше 14 кг і складалося з: платформи виявлення, двохелементної ручки з противагою, чохла, прикріпленого до ручки, підсилювача та акумулятора в рюкзаку, навушників. Прилад комплектувався двома видами головок (платформи виявлення) – маленькою та великою.

Міношукач був переданий британській армії як подарунок. У перший рік було випущено 500 одиниць, які значною мірою сприяли просуванню 8-ї британської армії у Північній Африці. Крім цього, міношукачі Косацьки використовувалися під час вторгнення союзних військ до Сицилії, Італії та Нормандії. Під час війни було вироблено понад 100 тисяч одиниць цього типу, а також кілька сотень тисяч нових розробок міношукача (Mk. II, Mk. III та Mk IV). Металошукач Косацький із незначними удосконаленнями використовувався у британській армії аж до 1995 року. Настільки вдалою була його конструкція, яка, до того ж трималася в секреті протягом усього періоду свого існування.

Удосконалення Металошукачів

Післявоєнні металошукачі працювали на вакуумних лампах, були громіздкими та споживали багато енергії. Лише в 1950 році в Англії почали створювати пристрої, які стали зручними для звичайного користувача. Два розробники Олів і Кен Вайтси засновники компанії White's почали випускати порівняно компактні металодетектори, які показували хороші результати в пошуку монет і коштовностей. Бренд White's відомий і зараз.

У 1959 році Американський інженер Чарльз Л. Гарретт і за сумісництвом пристрасний мисливець за скарбами розробив власний металошукач, який став дуже затребуваним. Нині компанія Гарретта вважається найпопулярнішою в цій галузі, а бренд Garrett став практично синонімом металошукача.

Як Вибрати Металошукач Та Які Вони Бувають?

За час існування такої пошукової апаратури як металодетектори споживчий ринок та конкуренція сприяли розвитку різноманітності. Нижче ви знайдете кілька важливих параметрів, за якими можна розділити сучасні металошукачі та як вибрати якісний металошукач.

За Вартістю

• Початковий рівень. Відносно недорогі пристрої, які найбільш підходять для розшуку невеликих виробів. Вартість їх невелика, функціональність обмежена. Якщо є бажання регулярно використовувати прилад, краще не витрачати на подібні моделі ні гроші, ні час.
• Середній рівень. Мають хороші характеристики. З їх допомогою можна знайти як невелику втрачену річ, так і що знаходиться в землі.
• Професійні. Мають серйозні функціональні можливості незалежно від типу роботи та виду ґрунту. Технічні характеристики дозволяють працювати у різних режимах. Використовуються професійними пошуковими системами.

За Сферою Застосування

• Грунтовий металошукач. Це найширша категорія таких пристроїв. Такі металошукачі використовують для пошуку підземних кабелів, проводок, археологічних артефактів, монет, коштовностей та втрачених предметів. Залежно від класу пристрою можна знайти навіть дрібні прикраси або крихти золота.
• Підводний металошукач. Пристрої у водонепроникному корпусі використовуються для пошуку металевих об'єктів під водою. Перед покупкою уважно ознайомтеся з описом, оскільки деякі моделі водозахищені лише нижче ручки, для пошуку втрачених речей недалеко від берега.
• Глибинний металошукач. Рамковий, дорогий детектор, який використовують дайвери, рятувальники, будівельники та археологи для пошуку об'єктів на великій глибині. Купівля має сенс якщо ви можете розкопати та підняти те, що шукаєте на великій глибині.
• Промисловий металошукач. Такі металошукачі встановлюють на виробництвах, щоб не допустити попадання дрібних деталей та уламків туди, де вони не передбачені.
• Військовий металошукач. Спеціальне обладнання, що використовується для пошуку та деактивації мін. Як правило, мають специфічні параметри та знайти дрібні прикраси з таким металодетектором просто не вийде. В одному з блоків нижче буде розкрито відмінність цивільних та армійських пристроїв.
• Охоронний металошукач. Усім знайомі «рамки», які встановлюють в аеропортах, деяких фабриках та режимних об'єктах. Оглядові металодетектори можуть бути налаштовані на впізнання великих об'єктів таких як зброя або дрібних як титановий болтик, який ви випадково поклали в кишеню в кінці робочої зміни.
• Портативний металошукач. Пристрій потрібний в охоронній сфері. За допомогою такого детектора оператор сканує одяг та особисті речі.

За Глибиною Детекції

Отже, ви готові придбати металошукач: як вибрати відповідний - друге питання на шляху до покупки. Виходити потрібно з того, що ви шукатимете. Одна справа – монети, прикраси та іншу дрібницю, інша – військове спорядження минулих років. Чим глибше залягають дрібні предмети, тим складніше їх знайти. Один і той же прилад здатний розпізнати монети на глибині до 40 см, а, наприклад, військову каску – до 100 см. Глибинні металошукачі можуть виявляти предмети на глибині до 200 – 300 см. Але підходять вони для пошуків великих елементів, завбільшки хоча б із консервну банку. Монети та прикраси на такій глибині виявити проблематично.

Яку Котушку Вибрати?

Котушка – робоча частина пошукового приладу, ковзає по землі та посилає магнітне випромінювання в грунт. На її роботі будується весь пошуковий процес. Правильний вибір металошукача багато в чому залежить від розуміння того, яка котушка потрібна. Відмінність ведеться за двома параметрами.

Тип Котушки

• Котушки Mono сканують ґрунт, спрямовуючи магнітне випромінювання у формі конуса. Підходять для пошуку монет, невеликих прикрас та предметів побуту. Відмінно виявляють дрібні цілі навіть на засмічених ділянках і серед коріння рослин.
• Котушки DD посилають випромінювання у вигляді рівного променя. Допомагають швидко просканувати великі ділянки, здатні розпізнати дорогоцінні метали у високомінералізованому ґрунті. Менш чутливі за периметром, тому складніше визначити точне місцезнаходження предметів.

Розмір Котушки

• Маленькі котушки діаметром 6 дюймів (15,24 см) підходять для точкового сканування на засмічених ділянках і пляжах. Коли постає питання, який металошукач вибрати для роботи на колишніх полях битв або в місцях, де крім старожитностей зустрічаються непотрібні залізяки, перевагу віддають моделям з невеликою котушкою, хоча глибина виявлення у них невелика.
• Найбільш універсальні котушки середнього розміру діаметром 9 (22,86 см) і 10,5 (26,67 см) дюймів - підходять для робіт практично на будь-яких ґрунтах.
• Великі, до 12 дюймів (30,48 см) в діаметрі, служать для виявлення великих предметів, швидкого обстеження значної території та для робіт на очищеній від сміття ділянці.

Частота Сигналу

Металошукачі можуть працювати на одній робочій частоті, на декількох робочих частотах відразу, або ж у детекторі є можливість перемикати частоту приладу. Від частоти вихідного сигналу залежить робоча глибина і розмір предметів, що виявляються.

Чим нижча частота, тим менший вплив ґрунту і, відповідно, більша глибина виявлення. Але в той самий час чим менше частота, тим гірше прилад визначає дрібні предмети.

• Середня частота (6-8 кГц) найбільш універсальна для пошуку різних об'єктів: монет, пошуків археології чи пошук предметів воєнного періоду.
• Низька частота (3-5 кГц) добре підходять для пошуку досить великих металевих деталей на середній та великій глибині, але водночас дрібні цілі та монети прилад на такій частоті може не виявити. Для пошуку скарбів або мін.
• Висока частота (14-20 кГц) забезпечують високу чутливість та добре підходять для пошуку дрібних металевих предметів на невеликих глибинах. Для пошуку дрібних монет або уламків.
• Надвисокі частоти (20 кГц і вище) - призначені для пошуку більш  дрібних деталей, зокрема для пошуку дрібних самородків.

Баланс грунту - необхідна функція, що дозволяє визначити ступінь забрудненості ґрунту, його структуру, після чого налаштувати прилад так щоб перешкоди, створювані сторонніми частинками, не впливали результат пошуку.

Як Вибрати Якісний Металошукач? Додаткова Функціональність

Багато в чому успіх пошукових робіт залежить від технічної начинки металошукача. Чим сучасніший пристрій і чим більше в ньому налаштувань, тим точніше його можна адаптувати до пошуку конкретного матеріалу. Як вибрати металошукач спираючись на конкретну функціональність?

Наприклад, у багатьох моделей передбачено вибір режимів виявлення монет, ювелірних виробів, реліквій або всіх металів. Конкретний режим програмує прилад під певні цілі та зберігає програму в пам'яті для подальших робіт.

Дискримінатор. Режим який є практично у всіх металошукачів і дозволяє виключити з пошуку небажані матеріали. Детектор не буде реагувати на іржаві цвяхи, чорні метали, фольгу, та інше металеве сміття, а ви не витрачатимете час на викопування того, що не має історичної чи грошової цінності.

Pinpoint (пінпоінт). Опція буде у пригоді для максимально точного визначення та знаходження дрібних предметів: ви зрозумієте, де потрібно копати, щоб не пошкодити цінну знахідку. У багатьох моделей є можливість регулювання чутливості – чим вона вища, тим глибші поклади можна виявляти.

Тип Детекції Металошукачів

Практично всі металошукачі мають електронний дисплей, на який виводяться дані про результати пошуку. Індикація цілі дозволяє розпізнати, що саме приховано під землею. При виявленні предмета з'являється цифрове позначення, яке відповідає певному типу металу. Щоб розпізнати його, перегляньте таблицю в інструкції. Згодом ви запам'ятаєте цифри та відразу розумітимете, що виявив прилад.

Індикація глибини допомагає визначити, на якій відстані від поверхні грунту знаходиться предмет. Дані також відображаються на дисплеї. Робочий процес супроводжується індикацією - звук, світло або вібрація сповіщають про те, що під землею  щось є, і на цьому місці необхідно зупинитися і просканувати його детально.

У деяких моделях режим оповіщення можна вибрати: беззвучний (супроводжується вібрацією) або звуковий (звуком та вібрацією). До речі, звукова індикація може мати кілька тональностей, щоб визначати на слух тип виявленого предмета. Якщо виявлено ювелірні вироби, подається звук середньої тональності, якщо це залізне сміття – низьке.

Для кожного металошукача виробник закладає свої налаштування. Корисним доповненням в конструкції приладу буде роз'єм для навушників, щоб з їх допомогою розпізнавати звукові сигнали.

Як Працює Металошукач? Принцип роботи

Як відомо, металошукач здатний виявляти металеві предмети, не контактуючи з ними. Інформування оператора про наявність металу відбувається за допомогою спеціальних сигналів: звуку, переміщення стрілки, зміни показників індикатора і т.д.

Залежно від принципу роботи можна виділити такі види металошукачів:

Металошукач з електронним частотоміром

Принцип роботи такого металошукача ґрунтується на оцінці електронним частотоміром частоти вимірювального генератора, коли сам датчик ще знаходиться далеко від мішені. Отримане значення "запам'ятовується" регістром. Після чого, в процесі пошуку об'єктів, електронний частотомір займається безперервним вимірюванням частоти приймаючого генератора. З даних віднімається показник еталонної частоти, а результат виводиться на екран індикації.

Металошукач на биттях

Принцип роботи металошукача на биттях ґрунтується на сукупності різниці частот, що виходять від двох генераторів. Один із цих генераторів має стабільну частоту, а в систему другого входить датчик. Якщо металеві предмети не знаходяться поблизу металошукача, значення частот генераторів у приладі практично збігаються. Наявність металу біля датчика призводить до різкої зміни частоти генератора.

Металошукачі з принципом роботи «передача-прийом»

Принцип роботи такого металошукача полягає у реєстрації сигналу, який відбився від металевого предмета. Виникнення відбитого сигналу є наслідком впливу магнітного поля металевої ціли. При цьому в склад приладу входить, як мінімум, дві котушки, одна з яких відповідає за передачу сигналу, а інша - за його приймання. Якщо сторонні металеві предмети відсутні, котушка, що випромінює, наводить нульовий сигнал на систему приймання. Поява металевих предметів поблизу котушок призводить до виникнення спеціального сигналу.

Однокотушковий індукційний металошукач

Конструкція датчика даного приладу включає лише одну котушку, що стежить за частотними змінами. Якщо поблизу металошукача знаходиться ціль, виникає відбитий сигнал. Оператору потрібно лише виділити цей сигнал. Однокотушковий індукційний металошукач поєднує в собі характеристики приладів, що працюють на биттях з апаратами принципу передачі-прийому. Таким чином, однокотушковий металошукач відрізняється високою чутливістю та простотою конструкції.

Імпульсний металошукач

Імпульсний металошукач характеризується високою чутливістю та може використовуватись для пошуку різних предметів навіть на великій глибині. В основу роботи такого металошукача покладено метод поділу сигналів випромінювання та відображення. Такий метод дуже часто застосовується в ехо- та радіолокації імпульсного типу.

Генератором імпульсів створюються імпульси струму короткочасного діапазону, які згодом надходять у випромінювальну котушку. Тут відбувається їх перетворення на імпульси магнітної індукції. Дані сплески можуть досягати амплітудних показників у десятки, а то й сотень вольт і таким чином помічати металеві об'єкти.

Магнітометри

Магнітометри – прилади, які вимірюють показники магнітного поля. При цьому, магнітометри можуть використовуватися і як металошукачі. Це можливо завдяки тому, що магнітне поле Землі може викривлятися різними матеріалами з феромагнітними властивостями, наприклад залізом. Виявлення таких об'єктів відбувається шляхом реєстрації відхилень від даних магнітного поля певної місцевості. В результаті цього можна спостерігати деяку магнітну неоднорідність (аномалії), які й можуть бути викликані предметами з металу.

Такі пристрої використовуються для виявлення великих об'єктів чи цілих конструкцій. Водночас головним недоліком магнітометрів є їхня нездатність виявляти предмети, виготовлені з кольорових металів. До того ж магнітометр може реагувати як на залізо, так і на природні магнітні аномалії (поклади мінералів).

Радіолокатори

Принцип роботи будь-якого радіолокатора ґрунтується на методі випромінювання електромагнітної енергії, її відбиття та прийом від різних об'єктів, що знаходяться у повітрі, на морі чи землі. Відбитий сигнал приймається для подальшої обробки та аналізу. В результаті, можна безпомилково визначити місцезнаходження розшукуваного об'єкта, його швидкість і траєкторію руху.

Радіолокатори мають цілу низку незаперечних переваг. Так, вони дозволяють працювати з чималими відстанями. Водночас серйозним недоліком радіолокатора є те, що випромінюючи електромагнітні хвилі, він дозволяє виявити своє місцезнаходження.

Чи Може Металошукач Замінити Міношукач?

Більшість розробників, які доклали руку до створення та вдосконалення металошукачів, були цивільними людьми з дуже мирними цілями. І Герхард Фішер і Чарльз Гарретт створювали свої пристрої для таких самих ентузіастів, як і вони - захоплених мисливців за скарбами. Потенціал цих пристроїв дозволив практично одночасно застосовувати їх у військових цілях.

Принцип роботи цивільного металошукача та військового міношукача дуже схожі, можна виділити лише невеликий список відмінностей, враховуючи специфіку використання:

Конструкція

Побутові металошукачі зазвичай легкі та порівняно доступні пристрої, в той самий час армійські зразки мають захищений корпус відповідно до військових стандартів, помітно важчі та часто мають металевий каркас.

Налаштування

Аматорські металошукачі працюють за принципом Plug and Play, тобто включи та користуйся, це звільняє оператора від необхідності вивчення інструкції та тонкої настройки. Армійські міношукачі вимагають від оператора підготовки, знань і досвіду роботи з пристроєм оскільки робота має бути зі специфічними об'єктами, а знахідки становлять смертельну небезпеку.

Режими роботи

Цивільні металошукачі дозволяють знаходити металеві предмети середнього та дрібного розміру, такі як монети, невеликі прикраси або частини подібних об'єктів. Військова апаратура призначена для пошуку об'єктів певного розміру, а детекція невеликих уламків створювала б зайвий шум. Також військові міношукачі повинні мати детальне налаштування режимів роботи, оскільки вибухові пристрої можуть бути не тільки металевими, але й керамічними або пластиковими. 

Як вибрати металошукач якщо вам потрібен міношукач? Незважаючи на помітні відмінності між звичайним металошукачем і спеціалізованим міношукачем використовувати цивільний устрій у військових цілях все ж таки можна. Для цього детектор повинен відповідати вищезазначеним вимогам, тобто:

• Мати стійкий до зовнішніх впливів корпус та можливість легкого транспортування. В ідеалі металошукач має бути вологозахищений, це гарантує його роботу практично за будь-яких умов.
• Мати детальне налаштування чутливості для дискримінації “зайвих” об'єктів, осколків, гільз, дрібних деталей тощо. Також пристрій повинен працювати в декількох режимах детекції для пошуку неметалічних об'єктів.
• Мати просунуту програмну частину для точного аналізу типу об'єкта, провідності металу, розташування та глибину. Ці дані є вкрай важливими для подальшого знешкодження мін.

Сучасний металошукач - дуже корисний прилад, який можна використовувати і для пошуку скарбів, і для побутових потреб і знешкодження мін. Завдяки великому вибору моделей можна знайти металошукач для будь-яких цілей – пошуку золота, монет, історичних цінностей, військових артефактів чи розмінування.

Який генератор краще вибрати: для дому, дачі, військових, підприємств

Задача вибору генератора колись здавалася дуже специфічною та для конкретних ситуацій: систематичні перебої з енергопостачанням, проживання у віддалених від ліній електропередач місцях, специфіка роботи тощо. На жаль під час війни про цю проблему доводиться замислюватися навіть мешканцям великих міст, які навіть свічки не звикли тримати “про запас”. У цій статті ви знайдете вичерпну відповідь на питання як вибрати генератор в залежності від об'єму споживання електроенергії в побуті, а також розберемося з тим які бувають генератори.

Основні критерії вибору генератора

Підібрати генератор правильного типу, розміру та потужності вкрай важливо, тому що легко купити дуже шумний надлишковий або недостатньо потужний апарат. Деякі генератори розраховані працювати з певними типами приладів, деякі досить складні в обслуговуванні.

Та ж історія з кількістю техніки, яку треба під'єднати. Комусь достатньо придбати генератор для підзарядки гаджетів та роботи за ноутбуком, що вкрай актуально в час повальної дистанційки. Можливо, ви хотіли б зовсім не помічати зникнення світла і користуватися всіма звичними приладами у звичайному режимі. В окремих випадках генератори повинні підтримувати роботу ремонтних робіт, виробництво або функціонування установ та закладів.

Для кожного випадку необхідно знати споживану потужність. Спочатку ми розглянемо загальну інформацію про типи генератори. Далі дізнаємося як розрахувати обсяг споживаної електроенергії та на основі цієї інформації виберемо генератор залежно від потужності.

Які споживачі будуть підключені до генератора?

Насамперед необхідно зрозуміти, які споживачі будуть підключені до електростанції. Це потрібно знати для подальшого розрахунку потужності генератора.

Види споживачів для електростанції

Вибираючи генератор необхідно спочатку розуміти, які джерела споживання будуть підключені до станції.

Усі джерела споживання поділяються на:

Активні – перетворюють електроенергію на світло чи тепло. Не створюють пускові струми, які набагато більші за номінальні. Приклад: лампи розжарювання, електричні плитки, побутові прилади, дрібна побутова техніка (праски, фени, чайники), електронні прилади (телевізор, комп'ютер, оргтехніка).

Реактивні – мають у конструкції електромотори, які на момент запуску споживають енергії у кілька разів більше, ніж під час основної роботи. Приклад: малонавантажені споживачі (лобзики, дрилі, шліфувальні машини), садова техніка, навантажені споживачі (насоси, повітряні компресори, зварювальне обладнання). У реактивних споживачів частина енергії витрачається на утворення електромагнітного поля, або накачування конденсаторів.

Деякі генератори спеціалізовані до роботи з конкретними джерелами споживання.

Який генератор краще вибрати: бензиновий дизельний чи газовий?

Цікавлячись питанням який генератор вибрати, в першу чергу дізнаєтеся що вони бувають трьох основних видів: бензиновий, дизельний чи газовий. Якщо порівнювати їх за ціною, то при рівній потужності дизельні електростанції дорожчі за бензинові. Однак ресурс вони мають удвічі більше.

Бензинові генератори

Бензинові генератори можна вибрати, якщо необхідно резервне, сезонне чи аварійне енергозабезпечення. Бензинові електростанції мають менший ресурс, проте зручніші у використанні за рахунок ваги, розмірів та рівня шуму в порівнянні з дизельними генераторами. У бензогенераторів менш трудомістке та просте обслуговування.

Переваги бензинового генератора:

• Порівняно низька ціна (якісні моделі продаються від 6000 – 7000 грн.) внаслідок відсутності додаткових підсистем та відкритої конструкції корпусу.
• Невелика вага та зручність транспортування. На більш дорогих генераторах (від 10 000 грн.) зазвичай встановлюються коліщатка.
• Менша вартість обслуговування.
• Менша ціна при однакових витратах палива порівняно з газовими та дизельними агрегатами.

Дизельні генератори

Дизельні генератори обирають, якщо потрібна тривала робота (від 8 годин щодня) або якщо потрібна потужність від 10 кВт. Дизельні електростанції характеризуються довговічністю та великим моторесурсом.

Переваги дизельного генератора:

• Дизельні пристрої вважаються надійнішими, проте необхідність наявності системи передпускового підігріву для роботи в зимовий час і більш висока ціна роблять їх значно менш популярними.
• АВР (автоматичне включення резерву) вже встановлено на більшості моделей, проте їхня мінімальна ціна істотно вища, ніж у бензинових і становить близько 15 000 грн.
• Наявність чи можливість опціональної установки захисного кожуха дозволяють використовувати генератор у будь-яку погоду протягом усього року.
• Захисний корпус значно знижує рівень шуму. Середні показники для таких моделей – близько 70 дБ, як спокійна розмова.

Газові генератори

За потреби постійного використання найбільш економічним буде газовий генератор, але для нерегулярних та короткочасних включень його ціна (від 40000 грн.) невиправдано висока. Основний мінус - обслуговування та ремонт. Їхня вартість суттєво вища, ніж у бензинових та газових пристроїв.

Переваги газового генератора:

• Деякі моделі дозволяють підключатися безпосередньо до магістралі, тобто не вимагають заміни балонів. Але для цього потрібен відповідний дозвіл.
• Газові моделі не виділяють шкідливих вихлопних газів під час роботи і менше шумлять.
• Існують «гібридні» моделі, що працюють від зрідженого газу чи бензину.

Яку фазу обрати для генератора?

Наступним кроком буде вибір генератора залежно від фази. Генератор може бути однофазним (220В) чи трифазним (380В).

До однофазних електростанцій можна підключати лише однофазні споживачі (холодильник, свч-печі, лампочки, телевізор), головне – правильно розрахувати потрібну потужність.

Трифазні електростанції на 380В застосовуються за необхідності підключення трифазних споживачів (деякі прилади, електродвигуни, електромагніти). Також вони можуть забезпечувати резервною електрикою котеджі з трифазним розведенням мережі.

При підключенні до трифазних електростанцій однофазних споживачів необхідно рівномірно розподілити навантаження між фазами. Різниця потужностей на різних фазах має перевищувати 20-25%. В іншому випадку виникає перекіс фаз, що викликає пошкодження генератора.

Як вибрати генератор в залежності від потужності

Визначивши споживачі, які планується використовувати, необхідно скласти потужність усіх запланованих одночасно до підключення приладів. Потужність кожного з приладів краще подивитися в технічному паспорті або таблиці потужностей приладів.

Важливо правильно класифікувати електроприлади та враховувати при розрахунку їх пускові потужності.

Всю різноманітність моделей генераторів, представлену на сучасному ринку, можна досить чітко розділити на 5 груп, що відрізняються напрямом використання.

1. Мобільні інверторні генератори для особистих потреб потужністю до 3 кВт.
2. Джерела аварійного живлення для дачі або будмайданчика з невеликою кількістю споживачів потужністю від 2 до 6 кВт.
3. Джерела аварійного живлення для приватного будинку із середньою або великою кількістю техніки та потужністю від 6 до 12 кВт.
4. Професійні стаціонарні генератори для будмайданчиків та комерційних об'єктів потужністю від 100 кВт.
5. Агрегати для зварювальних робіт.

Розглянемо докладніше кожну групу і приблизно розрахуємо оптимальний показник потужності.

Вибір мобільного генератора до 3 кВт

Найбільш компактні пристрої передбачають виключно побутове використання, наприклад, зарядка різної портативної електроніки або освітлення. Більш потужні інвертори можуть використовуватися для організації виїзних заходів із підключенням музичного обладнання та яскравого освітлення. Ще одна альтернатива – приватне будівництво із використанням невеликої кількості електроінструменту.

Найважливіші параметри:

• Зручність транспортування – слід звернути увагу на наявність ручок для перенесення чи коліс для транспортування. Бажано відразу оцінити, чи зможе людина транспортувати пристрій поодинці.
• Вага та габарити – чим вони менші (а вага генераторів у цій групі може змінюватись в межах 8-30 кг), тим зручніше агрегат брати з собою.
• Наявність додаткових розеток 12В – Може стати в пригоді для використання додаткового обладнання. Вологозахист усіх розеток буде додатковим плюсом.
• Наявність шумоізолюючого кожуха для тихішої роботи.
• Вбудований стабілізатор напруги є в переважній більшості інверторів, що дозволяє використовувати їх для живлення обладнання, чутливого до перепадів напруги.
• Комплектний кабель із клемами для заряджання автомобільного акумулятора – за потреби.
• Вбудований захист від перевантажень є у більшості пристроїв.
• Чотиритактний двигун – від двотактного відрізняється менш шумною роботою та меншою витратою палива. Додатково можна звернути увагу на виробника двигуна – далеко не завжди інвертор та мотор виготовлені одним брендом.

Приблизний розрахунок потужності:

Для недовгих (максимум 1-2 діб) поїздок на природу достатньо генератора потужністю близько 3 кВт. Цього має вистачити для зарядки смартфонів, ноутбука, освітлення території парою лампочок і навіть установки портативного холодильника.

Для розрахунку необхідної потужності мало визначити суму потужностей споживачів. Важливо враховувати, що багато пристроїв у момент запуску споживають у рази більше струму. Якщо цього не врахувати, інвертор буде перевантаженим і вимкнеться.

Вибір генератора для дачі до 6 кВт

Як джерело живлення на дачі для підключення мінімально необхідної техніки. Для нетривалого живлення електроінструменту на будівництві. Використання в аварійних ситуаціях (аварійна, пожежна служба, МНС).

Найважливіші параметри:

• Однофазні або трифазні розетки – якщо трифазне обладнання не використовуватиметься, сенсу переплачувати за можливість його живлення немає.
• Габарити - навіть серед найпотужніших моделей цієї групи можна знайти досить компактні, такі, які зручно перевозити в багажнику або зберігати в гаражі.
• Вага – чим вона менша, тим зручніше готувати пристрій до використання.
• Рівень шуму – окремі моделі можна використовувати навіть уночі, при цьому не заважаючи оточуючим.
• Ціна – при рівних показниках потужності бензинові агрегати коштують дешевше за газові та дизельні.

Приблизний розрахунок потужності:

Зазвичай на дачі є холодильник і телевізор, а в режимі економії освітлюватися будинок буде двома лампочками. Ну а як максимум можна передбачити необхідність включення пилососа.

Таким чином, на випадок непередбаченого і довгого відключення електрики на дачі слід мати бензиновий генератор потужністю 3-4 кВт.

Як вибрати генератор для дому до 12 кВт

Генератори потужністю до 12 кВт призначені для роботи в приватному будинку або котеджі як основне джерело (за відсутності електричної лінії). Для резервного живлення при тривалих відключеннях.

Найважливіші параметри:

• Як і в попередньому випадку, придивлятися до трифазних моделей слід лише за наявності відповідного обладнання, інакше переплата буде просто безглуздою.
• Для використання як стаціонарного резервного джерела бажано, щоб генератор був обладнаний пристроєм автоматичного введення резерву (АВР) - підсистемою, що включає агрегат, як тільки зникає напруга в основній мережі та вимикає при його появі.
• Багато моделей не мають АВР, але допускають його додаткову установку, відповідно, якщо в цій функції немає екстреної необхідності, при покупці їй можна знехтувати.
• Приблизно та сама ситуація і з кожухом від шуму – в одних моделей він іде в комплекті, для інших – купується окремо.

Приблизний розрахунок потужності:

Генератори такого класу вже дають вам звичний рівень комфорту, який ви очікуєте. Якщо генератор буде оснащений АВР, то можливо ви навіть не помітите відсутність світла в мережі й при цьому буде користуватися всією необхідною технікою. Для приватного будинку 10 кВт буде достатньо.

Як підібрати стаціонарний генератор від 100 кВт

Як правило стаціонарні генератори використовують у промисловості та на великих будмайданчиках. Як аварійні джерела в лікарнях та інших громадських місцях. За великим рахунком, подібні генератори є повноцінними стаціонарними підстанціями, здатними забезпечувати електропостачання безлічі приладів на регулярній основі.

Найважливіші параметри:

• При виборі конкретної моделі необхідно враховувати кількість пристроїв, що одночасно підключаються, їх потужність, безпека самої конструкції і якість шумоізоляції, оскільки прилад буде працювати постійно.
• Перед покупкою бажано одразу проконсультуватися з фахівцем, щоб визначитися з можливостями монтажу та питаннями гарантійного обслуговування.
• Всі моделі мають безпечне підключення та захист від перевантажень.
• Найголовніший недолік – дуже висока ціна. Вона розпочинається від 80 000 грн.

Як підібрати зварювальний генератор

Як вибрати генератор для зварювальних робіт? Зварювальні генератори завжди виділяють в окрему категорію. Такі апарати мають конструктивні особливості порівняно зі звичайними генераторами. Зварювальний генератор обладнаний спеціальним модулем, який перетворює механічну енергію, виділяє струм і напругу на рівні, достатньому для підпалу зварювальної дуги.

Типи агрегатів:

• Змінного струму — використовують спеціальні електроди. Відрізняються доступністю та простотою використання.
• Постійного струму — працюють з електродами та оснащені випрямлячем напруги, що позначається на вартості обладнання. Через випрямлення струму утворюється невелика втрата потужності, але в результаті зварювання виходить якіснішим.
• Інверторні — найбільш популярні серед покупців. Можуть застосовуватись як джерело резервного живлення за рахунок стійкості до перепадів напруги.
• Напівавтоматичні - найбільш високотехнологічні та дорогі генератори. При зварюванні з котушки автоматично подається дріт, для чого необхідний блок керування. Моделі можуть працювати з газом та без нього.

Найважливіші параметри:

• Сила струму — зазвичай є можливість регулювання в межах 10-250А. Чим більше значення, тим товстіший електрод можна буде застосувати.
• Діаметр і тип електродів — для нескладних побутових завдань підійдуть 2-3 мм електроди. Також вони відрізняються покриттям.
• Габарити та вага — як і в попередніх випадках, чим менше розміри та вага пристрою, тим зручніше його використовувати.

Додаткові критерії вибору генератора

Вивчивши всі технічні деталі питання щодо вибору генератора, варто звернути увагу на простіші, але не менш важливі питанням зручності. Є функції та можливості, які обов'язково потрібно враховувати при виборі електростанції для будинку, дачі чи ділянки:

1. Рівень шуму. Нормальне значення становить не більше 74 дБ для бензинових пристроїв та 82 дБ для дизельних. При цьому якщо електростанція захищена кожухом, рівень шуму повинен становити не більше 70 дБ.
2. Наявність захисного кожуха та глушника шуму. Деякі виробники постачають у комплекті додаткові засоби шумоізоляції. Добре, якщо й у вибраній вами моделі такі будуть.
3. Об'єм паливного бака. Тут все просто, чим більше вибрати бак, тим довше пропрацює генератор до наступної заправки, але відповідно і габарити/вага збільшаться.
4. Наявність захисту від перенапруги та короткого замикання. При виборі обов'язково звертайте увагу на те, щоб ваша електростанція мала додаткові захисні пристрої, які продовжать термін служби.
5. Система охолодження: повітряна чи рідинна. Другий варіант найчастіше зустрічається на дорогих стаціонарних моделях, т.к. рідинне охолодження є ефективнішим.
6. Тип запуску: ручний, електричний стартер чи автозапуск. Для дачі можна вибрати недорогий варіант - зі шнуром, який просто потрібно смикнути для включення.

Якщо ви хочете підібрати генератор для автономного електропостачання приватного будинку, краще зупинитись на моделі з автозапуском. До того ж система автоматичного введення резерву (АВР) дозволяє виводити інформацію про те, на скільки годин вистачить роботи електростанції.

Як правильно вибрати генератор

Вибір генератора не дуже складне завдання, але придбання правильного обладнання здатне убезпечити вас, дати вам можливість жити та працювати у звичному темпі. Керуючись представленою вище інформацією, ви зможете підібрати потрібний генератор точно під свої потреби та не переплачуючи за зайву потужність і функціональність.

Військова форма ЗСУ – форма Української армії для чоловіків та жінок

Бойовий костюм Українського солдата чи військова форма це не тільки те, що відрізняє військового від цивільного, але й те, що покликане захищати бійця на полі бою, а також давати низку тактичних переваг. У цій статті ви дізнаєтеся про те, з чого складається нова військова форма ЗСУ, а також її особливості та історію.

Історія Військової Форми ЗСУ

Історія спорядження солдатів ЗСУ – це історія звільнення від радянської спадщини та пережитків минулого. Починаючи з пострадянського періоду безперервна еволюція військової форми ЗСУ набула всіх рис амуніції прийнятої на озброєнні НАТО. Зараз нова форма ЗСУ навіть набула кількох інноваційних деталей. Далі ми простежимо шлях здобуття незалежності військової форми Української армії.

Дубок або Бутан

Майже з моменту утворення України як суверенної держави армія була одягнена в камуфляжне спорядження забарвлення Дубок, яке часто плутають з камуфляжем ВДВ СРСР Бутан. Ці два камуфляжі й справді мають невеликі подібності.

Військову форму Дубок розробили на початку 1980-х та прийняли на озброєння у 1984 році. В Українській армії камуфляж Дубок застосовувався до початку війни на сході України. Дубок погано маскував і морально застарів як бойова форма ще в нульових роках, не кажучи десятих.

Гелетейка

На початку 2014 року на зміну дубку прийшла гелетейка. Так її прозвали на честь колишнього міністра оборони Валерія Гелетея, при якому цю форму прийняли на озброєння.

Гелетейка була набагато сучаснішою зручнішою та за рахунок нового піксельного камуфляжу ММ14 забезпечувала гарне маскування в умовах Українських пейзажів, але все виявилося не так райдужно.

Розробка гелетейки має свою не просту історію. У 2012 році представники Норвезької компанії NFM привезли кілька зразків форми GARM, збиралися побудувати підприємство та налагодити виробництво військової форми, заснованої на моделі GARM. На жаль у той час стан фінансування на військову промисловість була не в кращому стані, тому норвежці вирішили що подальша співпраця безперспективна. Зразки привезеної форми були взяті Міністерством Оборони як зразок та запущено виробництво сумнозвісної гелетейки.

Копіювання закордонних зразків зіграло злий жарт як з виробником, так і з простим солдатом. Гелетейка успадкувала безліч елементів на кшталт спеціальних липучок та застібок (китель мав одночасно блискавку, гудзики та липучки), які просто не використовувалися солдатами ЗСУ, при цьому вартість виготовлення комплекту форми була досить високою.

Крім підвищеної вартості, українська військова форма 2014 року мала небезпечний склад тканини. Плащова тканина з артикулом 2701 не була призначена для пошиття одягу, який контактує зі шкірою. Тканина складалася на більш ніж 80% із синтетичних матеріалів, і на 15-20% із бавовни. Форма з цієї тканини швидко спалахувала з характерним запахом паленої гуми та плавилася. Температура горіння такого матеріалу може доходити до 800-900 градусів, а розплавлені шматки тканини можуть пропалити шкіру, м'язи та навіть пошкодити кістки, тим самим сильно скорочуючи шанси на виживання.

Ця форма виконувала просте завдання “одягнути хоч у щось”. Експерти називали гелетейку звичайною робою або спецівкою, яка просто була пофарбована в піксель, а солдати на передовій воліли цій формі будь-яку іншу.

Військова Форма Нового Зразка ММ14

Десь у 2017 році ЗСУ отримали вже нову форму розробкою якої займався відомий фахівець у галузі військового екіпірування Костянтин Лісник.

Новий бойовий костюм Української армії вже розроблявся практично з нуля та враховував як особливості місцевості, так і потреби та відгуки бійців. Під час підготовки проєкту нової форми було враховано вимоги військових та специфіку сучасних військових дій. Перші зразки були експериментально перевірені у реальних бойових умовах. Порівняно з попереднім поколінням форми були прибрані зайві елементи, які заважали або не використовувалися. Було вивчено передовий досвід країн НАТО та сучасні тенденції комерційних фірм.

Підсумковий варіант військової форми відповідає не тільки військовим вимогам, а й вимогам економії. На "гелетейку" витрачалося 4,5 метри тканини, на нову форму - 3,6. Продумана конструкція та оптимізація виробництва дозволила заощадити на тканині, швейних операціях, яких приблизно на сто штук менше, крім того, вони простіші. Всі ці фактори також відбилися на доступнішій вартості комплекту.

Огляд нової форми ЗСУ

Нова форма ММ14 2017 року вже позбавлена недоліків двох попередніх поколінь та має чимало якісних та позитивних рішень. Нові конструктивні особливості розглянемо ближче.

Перед вами стандартний комплект для будь-яких збройних сил:

Головні убори:

• Бойове кепі 2 видів.
• Панама.
• Шапка-підшоломник.
• Шапка зимова.

Спорядження:

• Костюм літній польовий (куртка, штани).
• Костюм утеплювач (куртка штани).
• Костюм вітро-, вологозахисний демісезонний.
• Костюм вітро-, вологозахисний.
• Сорочка бойова.
• Рукавички демісезонні.
• Рукавички зимові.
• Шарф-труба літня.
• Шарф-труба зимова.
• Фуфайка (з короткими рукавами).
• Труси.
• Білизна для холодної погоди (сорочка зимова та кальсони зимові).
• Шкарпетки літні (трекінгові).
• Шкарпетки зимові (трекінгові).

Взуття:

• Черевики з високими берцями.
• Капці казармові.
• Бахіли утеплені.
• Шкарпетки-вкладки утеплювальні.

Розглянемо основні елементи спорядження які зазнали найбільших змін та модифікацій.

Головні убори

Кепка має стандартну форму таблетки з гербом України та коротким гнучким козирком, який, втім не дуже добре захищає від сонця. З боків є два люверси для вентиляції, які також не дуже ефективно виконують свою роботу.

Головний убір цього типу ще називають "мазепинка", тому що вона має елементи, які ріднять її з тим капелюхом, який носили сподвижники Івана Мазепи.

Передбачається також і панама, яка покликана усунути недоліки стандартного кепі. Панама має широкі поля, шнур з фіксатором та великі вентиляційні отвори.

Зимова шапка складається з голівки та нижньої частини з вушками та козирка. На козирку нашивається текстильна кокарда. Шапка виготовляється з флісу та трикотажного полотна типу softshell.

Шапка підшоломник виконує функцію м'якого прошарку між головою та шоломом, має схожу із зимовою шапкою конструкцією, виготовляється повністю з флісу та не має козирка.

Військова Літня Форма ЗСУ

Саме цей костюм найчастіше мається на увазі під військовою формою. Цей костюм основа спорядження солдата і найчастіше піддається конструктивним змінам та оновленням.

Костюм складається з куртки (кителя) та штанів. Куртка застібається за допомогою центральної внутрішньої застібки-блискавки з двома бігунками та текстильною застібкою. Блискавка зроблена досить добре, за військовими стандартами. Попри те, що блискавка менш надійна ніж гудзики, і не така проста в обслуговуванні, застебнути її можна набагато швидше, а від вітру вона захищає на порядок краще.

Куртка має дві нагрудні та дві нарукавні кишені. Для розміщення нашивок пришиті текстильні велкро липучки. Конструкція скрізних кишень вважається особливо вдалим рішенням нової форми. Особливість їх у тому, що боєць отримує вільний доступ до вмісту кишень навіть з одягненим бронежилетом або у розвантажувальному жилеті. Такої опції немає навіть у дорогих комерційних екземплярах.

На кителі є посилені лікті, в які вставляється спінений матеріал для захисту. На жаль наявність такого матеріалу погано впливає на мобільність та зручність, тому більшість солдатів ними не користуються.

Рукави мають липучку з двома регулюваннями. Кишені на плечах стандартні невеликого розміру призначені для зберігання джгута.

Штани від костюма з центральною внутрішньою застібкою-блискавкою та закриваються на канадський гудзик. Штани мають глибокі врізні кишені з того самого матеріалу, що й сама форма. У кишені легко можна помістити телефон, магазин АК чи AR-15. Для ременя передбачені досить широкі шльовки для пояса, а також спеціальні утяжки які дозволяють обійтися без нього. Позаду кишені відсутні.

Нижче розташовані бічні карго кишені. Передня частина клапана, що прикриває кишеню, пришита, як на штанах морської піхоти США. Об'єм кишені середній, але місткий.

В області коліна є додатковий шар тканини на липучці для захисного спіненого матеріалу. Наприкінці штанини знаходиться кишеня на липучці для ІПП або джгута турнікета. Внизу штанини розташовується липучка для регулювання та шнурки.

Багато елементів форми відповідають стандартам НАТО.

Дана форма виготовляється у двох варіантах тканини: твіл або Ripstop.

Твіл більш звичний і поширений варіант має більш щільну структуру і краще зберігає тепло, через це твіл частіше використовують на флоті.

Ripstop порівняно новий вид тканини, який виготовляється з додаванням армуючого волокна, завдяки цьому матеріал з Ripstop дуже зносостійкий і погано рветься.

Зимова Військова Форма ЗСУ

Перехід на літню чи зимову форму одягу встановлюється відповідними наказами начальника гарнізону та дорученнями командувачів окремих родів військ Збройних сил України. При цьому документи вказують, при якій температурі повітря повинні носитися різні варіанти польової форми. Так, використання найлегшої зимової форми в гарнізонах передбачено від 0 до -5 градусів, а в бойових умовах - від 5 градусів тепла до 10 градусів морозу. Зимова військова форма ЗСУ включає кілька комплектів утеплених костюмів, рукавички і теплу білизну.

Костюм утеплювач

Утеплювальний костюм з трикотажного синтетичного полотна типу "фліс" та поліамідних вставок. Куртка з костюма з центральною блискавкою. Має внутрішні бічні кишені на застібці-блискавці. Для кріплення нашивок та знаків розрізнення пришиті текстильні застібки. Штани мають шнурок для затягування пояса.

Костюм вітро-, вологозахисний демісезонний

Костюм вітро-, вологозахисний демісезонний із синтетичної мембранної тканини включає штани та куртку. Основні шви костюма проклеєні синтетичною стрічкою для запобігання протіканню вологи всередину. Куртка застібається на застібку-блискавку. Має регульований капюшон і дві внутрішні кишені. З боків куртки розташовані два вентиляційні отвори із застібками-блискавками. Штани застібаються на застібку-блискавку та текстильну застібку та мають еластичні знімні підтяжки.

Костюм вітро-, вологозахисний зимовий

Костюм вітро-, вологозахисний зимовий з трикотажного синтетичного полотна типу "софтшел" включає штани, куртку і знімні утеплювачі до них. Капюшон куртки має регулювання за розміром. На ліктях, колінах, плечах та задній нижній частині куртки підсилювальні накладки з поліамідного полотна. Зовнішні кишені нарукавні та передня планка, що закриває фронтальну блискавку, з поліамідного полотна. На штанях розташовані зовнішні кишені великого об'єму. Штани мають застібку-блискавку та текстильну застібку. Костюм комплектується підстібкою-утеплювачем із синтетичного матеріалу.

Сорочка бойова

Сорочка бойова з трикотажного гладкофарбованого полотна (фронтальна та задня частини) та тканини бавовняної або змішаної гладкофарбованої або набивної з фронтальною блискавкою. На рукавах зовнішні кишені, на яких нашиті текстильні застібки для кріплення нашивок та відмінностей.

Рукавички

Демісезонні рукавички із флісу, п'ятипалі. На долонній частині нашиті підсилювальні накладки із натуральної шкіри. Зимові рукавички виготовляються вже з синтетичного трикотажного матеріалу типу "софтшел".

Шарф

Літній шарф-труба з кулірного трикотажного полотна з необробленими краями. Зимовий варіант шарфа-труби виготовляють із флісу з прошитими краями. В один зі швів протягнутий шнур з фіксатором.

Білизна для холодної погоди

У комплект білизни для холодної погоди входять сорочка та кальсони із трикотажної синтетичної тканини.

Військова Форма ЗСУ Для Жінок

Зараз в Україні існує загальний стандарт військової форми, затверджений Міністерством оборони - чоловічий. Єдиний військовий стандарт створений за уніфікованими лекалами і не завжди ідеально підходить навіть чоловікові середньої комплекції. Жінки військовослужбовці стикаються із ще більшою проблемою. Майже 90% жінок, які проходять службу в ЗСУ, змушені звертатися в ательє за припасуванням виданої форми.

З 2014 року кількість жінок у ЗСУ почала помітно зростати. На 2021 рік загальна кількість військовослужбовців жінок перевищувала 23%, а це понад 32 тисячі військових з яких 1054 старших офіцерів. У зв'язку з поточною тенденцією Міністерство оборони України активно працює над створенням жіночого комплекту повного спорядження.

Вже кілька проєктів (Безбар'єрність та Arm Women Now) взяли на себе місію підготовки лекал та створення прототипів. Перші зразки військової жіночої форми ЗСУ пошиті з огляду на передовий досвід у створенні жіночої амуніції:

• форма пошита відповідно до антропометричних даних жіночого тіла;
• кітель має звуження в ділянці талії, щоб не збиралися додаткові складки тканини під час носіння бронежилета;
• штани мають високу посадку та додаткові фіксатори в області талії та на штанах внизу;
• тканина польська Ріпстоп 65/35;
• візуально відповідає затвердженому стандарту військової форми.

На захист нашої батьківщини стає все більше чоловіків і жінок, тому всі наші воїни потребують кращого спорядження та належної уваги.

Що таке БПЛА

Ця стаття, опублікована за підтримки наших партнерів Ukrspecsystems, завдяки яким став можливим збір коштів на потужні багатоцільові комплекси БПЛА для наших захисників. БПЛА, БЛА, БВС, Дрон, Безпілотник: всі ці назви та абревіатури відносяться до літальних апаратів, які керуються віддалено. Такі апарати керуються або автопілотом або оператором, який не знаходиться безпосередньо в літальному апараті. Далі ми розглянемо докладно, що таке БПЛА, історію розробки та розвитку технології, види безпілотників та сфери їх застосування.

Чим відрізняється дрон від БПЛА

В одній із попередніх статей ми розглядали цивільні квадрокоптери чи дрони. Може виникнути питання що таке БПЛА та в чому різниця між дроном, адже на перший погляд принцип роботи у цих апаратів схожий. Справа в тому, що "дрон" це максимально загальна назва для всієї мобільної безпілотної техніки. У недалекому майбутньому нас напевно чекають антропоморфні машини з дистанційним керуванням, які також дехто називатимуть дронами.

Особливості БПЛА (БезПілотний Літаючий Апарат) в тому, що це виключно повітряний, літаючий апарат. А саму назву дрон (з англійського drone - шершень) використовували для літаючих апаратів, на яких пілоти відпрацьовували повітряний бій. Звук "рою" таких безпілотників нагадував шум рою бджіл.

Для "лінгвістичної чистоти" і вашої безпеки слід відзначити що серед професіоналів і "людей у темі" використовуються саме окремі спец терміни для кожного виду техніки, і називати все дронами просто непристойно.

Що таке БПЛА. Історична справка

Літаючі безпілотники уже не перше століття цікавлять конструкторів і вчених. У XX столітті безпілотник був сміливою фантазією, як і багато наукових та технічних ідей. Сьогодні ці ідеї стають частиною реальної економіки, створюють нові методи діагностики та моніторингу, а ще – робочі місця та нові галузі авіації.

Перша безпілотна ластівка

Перші попередники сучасних безпілотних літальних апаратів (БПЛА) – австрійські аеростати для повітряного бомбардування. Їх вперше використали у 1849 році.

Передумови для повноцінного розвитку літаючих безпілотників - винахід електрики та радіозв'язку. Першопрохідниками у цій сфері стали геніальні вчені та вічні вороги Томас Едісон та Нікола Тесла.

Едісон представив свою розробку трохи раніше, в 1892 році, і це був безпілотник далеко не в сучасному розумінні цього слова: торпедою Едісона можна було керувати лише в проводному режимі. Нікола Тесла пішов далі і до 1899 створив маленький безпілотник на радіокеруванні.

Точкою відліку став 1910, коли винахідник Чарльз Кеттерінг запропонував створити літальний апарат під управлінням годинникового механізму. Такий беспілотник в певний час мав скинути крила і впасти на ворогів. Ідея зацікавила американців – вони почали фінансувати розробки інженера. Перші тестові польоти пройшли успішно, але далі проект не мав розвитку.

Історія БПЛА. Військове застосування

Довгий час БПЛА сприймали виключно як військову техніку. Під час Першої світової війни німецькі та американські виробники розробляли безпілотники та змагалися, чий підніме більше вибухівки. Максимума досягли США в 1916 році: їхній безпілотник міг підняти 450 кілограмів. У військових діях БПЛА так і не взяли участь, але отримані напрацювання пізніше використали.

У міжвоєнний період інженери активно експериментували з різними способами запуску та посадки безпілотників. Їх запускали з катапульти та з бомбардувальників, садили на воду та за допомогою парашутів.

По-справжньому безпілотний літаючий апарат

Прорив стався 1933 року, коли британські інженери спільними зусиллями створили перший безпілотник із дистанційним управлінням. Це був апарат багаторазового використання, він використовувався як ціль для підготовки пілотів та зенітників.

Скидання торпед стало головним інтересом розробників під час Другої світової війни, аж до кінця 1992 року цей інтерес не зміщувався. Поки все не змінило винахід GPS.

Безпілотники почали використовувати для цілей, близьких до того, що ми маємо сьогодні: моніторинг, зйомка, розвідка, місцезнаходження.

Цивільні БПЛА

Цивільні дрони з'явилися лише у 2000-х – вони технічно відрізняються від військових безпілотників, вважаються більш технологічними завдяки невеликим обсягам виробництва та вузької спеціалізації. Ці дві обставини дозволяють інженерам швидко реагувати на мінливі пріоритети та потреби споживчого ринку.

Деякі стартапи вражають своїми можливостями навіть скептиків, адже вони вже становлять конкуренцію службам доставки, а у перспективі можуть серйозно потіснити малогабаритні повітряні судна.

Що таке БПЛА та які вони бувають

Насамперед БПЛА діляться за масою на малі, середні та важкі. Така класифікація допоможе одразу визначити його основне призначення. Далі розглянемо докладніше класифікацію БПЛА.

Для більшості завдань найбільшу ефективність показують малі БПЛА вагою до 30 кг. Їх обирають за доступність та простоту у використанні. Вони не вимагають спеціальних умов зберігання та злітних майданчиків, а отже, більш мобільні. Реєстрація та облік таких повітряних суден також спрощені порівняно з важчими дронами.

За конструкцією БПЛА бувають літакового та мультироторного (вертолітного) типу. Крім цих двох схем, можна зустріти гібридні БПЛА, а також конвертоплани.

Залежно від розміру

Мікро- та нанодрони

Мікро-дрони це практично кишенькові безпілотники розміром з велику комаху. Найвідомішими міні дронами є моделі Black Hornet Норвезької компанії Prox Dynamics довжиною трохи більше 100 мм та шириною 25 мм. Британські солдати використовували їх у Афганістані з 2013 року. Вони допомагають бачити, що відбувається за рогом або за стіною, де сховалися супротивники.

Весь комплекс по роботі з дроном важить 1,3 кг, до нього входить пульт для керування однією рукою, док-станція та батареї. Мікро-дрони Black Hornet можуть провисіти в повітрі до 25 хвилин на заряді однієї батареї і 2,5 години з урахуванням додаткового живлення в комплекті. Радіус дії мікро-дрону - один кілометр а швидкість 5м/с. Моделі Black Hornet можуть оснащуватися двома камерами, приладом нічного бачення та реєстрацією інфрачервоного випромінювання.

Подібність Black Hornet з комахою або птахом дуже вдало дозволяє йому залишатися непоміченим. До того ж це один із небагатьох безпілотників, які можуть повноцінно працювати в приміщеннях.

Малі тактичні дрони

БПЛА, які приховати вже набагато складніше, мають ряд важливих відмінностей і сценаріїв використання. Такі БПЛА вже не сховаєш у кишені, зате вони можуть перебувати в повітрі до 12 годин без перерви і мають радіус дії до 90 кілометрів. Характерним представником цього класу апаратів є розвідувальний дрон Fulmar. Його виготовляє французька фірма Thales. Спектр завдань - збирання різних розвідувальних даних.

У цьому ж класі знаходиться і модель Aladin німецької компанії EMT Penzberg, щоправда, з меншим радіусом дії – лише 15 кілометрів. Американська армія віддає перевагу моделі Raven виробництва компанії AeroVironment. Запустити в повітря Raven можна простим кидком, радіус дії цього БПЛА з електромотором - близько 10 кілометрів. Він може виконувати команди із землі або працювати в автономному режимі.

Як правило БПЛА цього класу призначені для збору даних, а їх розмір та льотні характеристики оптимальні для розвідувальних операцій.

Тактичні БПЛА

Більшість дронів військового призначення - це БПЛА середнього розміру або тактичні. Це "робочі конячки" сучасних армій у всьому світі. У США прийнято позначати їх за допомогою абревіатури MALE – безпілотники, здатні працювати тривалий час на середній висоті, або HALE – на великій висоті.

У цьому класі одним із лідерів є модель Heron, її випускає Ізраїльська компанія Israel Aerospace Industries. Heron здатний літати 52 години на висоті 10 тисяч метрів. Він важить більше за тонну, а його розмах крил - 16 метрів. Модель стоїть на озброєнні таких країн, як США, Австралія, Марокко, Туреччина, Індія та Канада.

Збройні сили Німеччини використовують модель Luna, яку виготовляє компанія EMT. БПЛА цієї моделі почали використовуватися в Афганістані та Косово з початку 2000-х років, але вони мають і відчутні недоліки: радіус дії обмежений сотнею кілометрів, що для розвідувального дрону буває недостатньо.

Великі ударні безпілотники

Можливо, найвідомішими військовими безпілотниками є великі літальні апарати армії США. Серед моделей таких дронів слід згадати The Predator і його більшого побратима, The Reaper. Їх продає компанія General Atomics за ціною 16,9 мільйонів доларів за штуку.

The Reaper з радіусом дії до 1000 кілометрів і часом польоту до 14 години можна оснащувати різними керованими снарядами для ураження цілей на землі. Крім США, ще кілька країн НАТО, включаючи Іспанію, Францію та Великобританію, використовують подібні БПЛА. Дуже схожа на The Reaper модель CH-4 з КНР знаходиться на озброєнні армій Єгипту та Іраку.

Найбільшим і найдорожчим дроном вважається модель Global Hawk виробництва компанії Northrop Grumman. Кожен екземпляр коштує 130 мільйонів доларів, не враховуючи допоміжну інфраструктуру на землі. Global Hawk літає вище за звичайні цивільні літаки - на висоті до 18 тисяч метрів.

Зазвичай він використовується для спостереження за зонами збройних конфліктів, але його основна мета інша – такий дрон здатний перехоплювати сигнали мобільного зв'язку. Поки тільки Northrop Grumman виробляє БПЛА подібного розміру та можливостей, але очікується, що в найближчому майбутньому конкуренцію їм складуть китайські безпілотники серії CH виробництва компанії China Aerospace Science and Technology Corporation.

Залежно від типу

Для підняття БПЛА повітря конструктори використовують кілька ефективних, перевірених часом, способів.

Мультироторні БПЛА

При виникненні питання, що таке БПЛА, часто люди представляють звичайні цивільні дроні з пропелерами або мультикоптери. Мультикоптерні дрони – найпоширеніший тип. Є БПЛА з 3, 4, 6, 8, 12 двигунами з пропелерами. У польоті вони тримають горизонтальне положення щодо поверхні землі і можуть зависати над певним місцем, переміщатися в сторони, вперед, назад, вгору та вниз, повертатися навколо своєї осі. Дії здійснюються шляхом зміни тяги у кожному моторі.

БПЛА з нерухомим крилом

Безпілотники, які для польоту та створення підйомної сили використовують крило, як і звичайні літаки. Вони не можуть зависати в повітрі, але можуть рухатися вперед по заданому курсу до тих пір, поки дозволяє їх джерело живлення. Такі безпілотники більш економічні, швидші та призначені для спостереження за великими площами.

Однороторний дрон

Безпілотні гелікоптери, схожі за конструкцією на справжні гелікоптери. На відміну від багатороторного дрона мають один великий ведучий гвинт і невеликий за розміром гвинт на хвості для контролю курсу. Ефективніші ніж багатороторні: мають більш високий час польоту та можуть працювати на двигуні внутрішнього згоряння. Але через складнішу конструкцію мають високу вартість витрати на експлуатацію.

Гібридні дрони

Безпілотні літальні апарати, що поєднують у собі переваги моделей з нерухомим крилом (наприклад, більш високий час польоту) з перевагами моделей на основі гвинтів (наприклад, можливість зависання). Гібридні конструкції літальних апаратів проектувалися з 1960-х рр., але тоді не мали особливого успіху. Однак з появою датчиків нового покоління (гіроскопів та акселерометрів) гібридність конструкції отримала нове життя та напрямок розвитку.

Що таке БПЛА та де вони використовуються?

Ключові особливості БПЛА дозволяють знаходити їм дедалі більше областей застосування. В даний час БПЛА активно застосовуються в різних галузях:

БПЛА для сільського господарства

Сільське господарство – це галузь, яка почала використовувати технологію дистанційного зондування землі однією з перших, ще у середині минулого століття. Раніше для комплексної оцінки земель та прогнозу врожайності використовувалася аерофотозйомка з пілотованих літальних апаратів, а потім і космічних супутників.

Найбільш затребуваним напрямом роботи у сільському господарстві є оцінка стану рослинності. Вона актуальна на всіх стадіях розвитку рослин, що дозволяє оцінити поточну врожайність та планувати комплекс робіт для підвищення врожайності в майбутньому.

Другим сценарієм використання безпілотників у господарстві це обприскування рослин та плодових дерев.

Електроенергетика

Безпілотники посіли своє місце і в електроенергетиці. З їхньою допомогою виконується аналіз лінійних об'єктів великої протяжності. БПЛА допомагають визначити місця ушкоджень об'єктів інфраструктури, своєчасно виявити аварійні ситуації, деформацію опор, різні сторонні об'єкти у охоронній зоні лінії електропередач.

За допомогою спеціальних ультрафіолетових датчиків безпілотники можуть визначити координати коронного розряду на ЛЕП. Спеціальні мультикоптери використовуються для протягування дротів між опорами, розділеними природними перешкодами. Крім цього, за допомогою безпілотників можна проводити тепловізійний контроль силових елементів високовольтних ліній та аналізувати провисання проводів.

Геодезія та кадастр

Для створення топооснови проводиться аерофотозйомка високої роздільної здатності з точною координатною прив'язкою. На її основі створюються ортофотоплани та тривимірні моделі місцевості. Спеціалізовані дрони розраховані на встановлення корисного навантаження та обладнання, що дозволяє виконувати описані завдання.

Нафтогазовий сектор

В нафтогазовому секторі БПЛА можуть здійснювати широкий спектр робіт. Найбільш перспективним є застосування безпілотних літаків для регулярних обльотів трубопровідних систем. Безпілотники із встановленими камерами та тепловізорами дозволяють оперативно виявити аварії на трубопроводах, розливи нафтопродуктів, місця несанкціонованих врізок, займання лісових масивів та торфовищ у районах проходження трубопроводів. За результатами зйомки створюється спільний фотоплан та карта з точним розташуванням важливих об'єктів.

БПЛА також використовуються для інспекції паливних сховищ та факельних труб при плануванні та супроводі будівництва для екологічного моніторингу.

Гірська промисловість

Геологи активно застосовують безпілотники для детальної оцінки місцевості: визначення площі та характеру аномалій ґрунту, отримання інформації, як ефективніше підібрати бурову техніку до потрібної точки.

БПЛА здатні проаналізувати місцевість на важкодоступних людині ділянках, що робить дані апарати незамінними у цій сфері.

Охорона

Охоронні агенції вже давно впровадили дрони у свою діяльність. Вони здійснюють не тільки повітряний моніторинг територій, що охороняються, але й відстежують рухомі об'єкти, виконують їх супровід на всьому шляху прямування. Часто їх використовують для стеження за персоналом або для оцінки рівня безпеки об'єкта.

Силові відомства

Армія, поліція та інші силові відомства використовують безпілотники для цілодобового патрулювання, доставки термінових вантажів до важкодоступних районів, охорони об'єктів та транспортних колон. Також дрони застосовуються безпосередньо під час бойових дій. В основному малі безпілотні повітряні судна застосовують як засіб ведення розвідки. До завдань таких БПЛА входить коригування вогню артилерії, аерофоторозвідка, отримання актуальних просторових даних, радіоелектронна розвідка, ретрансляція для систем зв'язку.

Для силових відомств необхідні надійні та невибагливі БПЛА, при цьому оснащені складним багатофункціональним обладнанням. Апарати, що застосовуються силовиками, повинні бути добре захищені як від зовнішніх впливів, так від перехоплення управління та зібраної інформації.

Часто у військових діях застосовують і цивільні безпілотники з камерами, оскільки вони досить добре підходять для розвідки.

Будівництво

Безпілотники дозволяють контролювати процес будівництва, регулювати та своєчасно виявляти помилки в технології зведення об'єкта, а також отримувати інформацію для розробки схеми подальших робіт. Камера надає чіткі фотографії для аналізу ситуації.

Важкі вантажні дрони також можуть використовуватися для доставки інструментів або будівельних матеріалів.

Лісове господарство

Компактність та маневреність дронів робить їх привабливими для використання в лісовому господарстві: оцінка умов території, визначення точок займання, ведення обліку поголів'я диких тварин та цінних порід дерев. Швидкість БПЛА дозволяє виявляти браконьєрів, запобігати вирубці лісу або незаконному полюванню на тварин.

Дорожнє господарство

БПЛА надають надточні дані, необхідні для проектування доріг. Вони виконують аналіз дорожнього покриття, за допомогою зйомки з високою роздільною здатністю фіксують проблеми на дорогах. Ефективно контролюють виконання дорожніх робіт.

Що таке БПЛА та які його перспективи?

Безпілотники вже давно беруть участь у технологічних перегонах і непомітно увійшли до нашого повсякденного життя. Справедливо буде сказати, що безпілотні технології мають величезні перспективи, і не лише у військовому плані. Досить розвинені технології БПЛА зможуть замінити пілотів як на полі бою, так і в цивільній авіації. Якщо на війні це збереже людські життя, то у мирний час ця технологія дозволить виключити людський фактор авіакатастроф. Розвиток БПЛА тісно пов'язаний із роботизацією всіх сфер життя, від доставки вантажів до громадського транспорту. В економічній ефективності цих змін немає жодних сумнівів.

Як вибрати квадрокоптер

Кількість та різноманітність безпілотників з кожним роком зростає, а компанії виробники розширюючи свій продуктовий ряд не тільки покривають всі потреби пересічних користувачів, а й винаходять нові ніші. Деякі ніші застосування дронів виникають через жахливі і трагічні події на кшталт війни. Тому ми підготували для вас велику статтю-гайд, який допоможе розібратися в різноманітності цивільних дронів, відповість на питання як вибрати квадрокоптер, і дізнатися які безпілотники потрібні ЗСУ.

Які бувають безпілотники

Описувати що таке квадрокоптер або дрон вже немає сенсу. Безпілотники вже звичний інструмент фотографів, відеографів, блогерів або просто настирлива дитяча іграшка. Але правильно підібрати квадрокоптер все ще залишається нетривіальним завданням. Далі йтиметься про справді важливі речі на які варто звертати увагу при купівлі дрону.

Маркування дронів

Часто упаковка може відповісти на питання, який квадрокоптер купити. Для цього є зручна система маркування. Цей параметр вказується на упаковці дрона та визначає на який рівень користувачів розрахована комплектація. Найчастіше трапляється чотири види маркування зазначених у характеристиках:

1. RTF (Ready to Fly або "готовий до польоту") - девайс комплектується всім необхідним для використання прямо з коробки: акумулятор, пульт, зарядний пристрій. Після покупки можна одразу виконати перший запуск.
2. PNP (Plug and Play) - означає "підключи та грай" але на практиці безпілотник поставляється без пульта, акумулятора та зарядного. Більше підійде назва "докупи і грай".
3. BNF (Bind and Fly, «приєднай і літай») – у коробці з дроном не діставатиме пульта. Цей тип комплектації розрахований на досвідчених користувачів зі своїм пультом.
4. ARF (Almost Ready to Fly «Майже готовий до польотів) – практично конструктор для ентузіастів у вигляді розібраного пристрою, найчастіше навіть без пульта. Варіант для професіоналів, які краще знають які деталі їм потрібні і де повинні бути.

Кількість гвинтів

Вибираючи квадрокоптер будьте готові побачити чотири гвинти у своєму пристрої (спасибі кеп). Якщо ж ваші уподобання більш специфічні, зверніть увагу також на інші конфігурації та їх особливості:

• Трикоптери (3 гвинти) - вага і кількість гвинтів менше маневреності більше.
• Гексакоптери (6 гвинтів) – більша кількість гвинтів дає більшу стабільність, вантажопідйомність та висоту на якій може працювати дрон.
• Октакоптери (8 гвинтів) – все трохи краще, ніж у шести гвинтів.
• Мультикоптер (понад 2 гвинти) – нічого специфічного, просто загальна назва для безпілотників з гвинтами.
  

Тип двигуна

Є два види двигунів, які використовуються в дронах: колекторні і безколекторні. Якщо коротко, то безколекторні у всьому краще. А якщо докладніше:

Колекторні (brushed). Їх також називають щітковими через наявність щетинок, що подають постійний струм на обмотку. Мотор такого типу дешевше, має трохи меншу вагу та простий у обслуговуванні. З іншого боку, наявність щітки означає підвищений знос, низький ККД, малу швидкість обертання, перегрів і низьку надійність.

Безколекторні (brushless). Більш досконалий тип моторів позбавлений щіток та його недоліків. Безщіткові мотори довговічні, зносостійкі, слабо гріються, мають великий ресурс і тихі в роботі. На жаль такі мотори дорожчі у виготовленні та ремонті.

Колекторні двигуни зустрічаються в бюджетних моделях так як навіть в моделі середнього сегмента вже ставлять якісний безколекторні електромотори.

Розміри безпілотника

Перед тим як вибрати квадрокоптер, ще важливо враховувати розмір. Від розміру та ваги безпілотника часто залежить його ціна та специфіка використання, потрібно це враховувати одразу. Всі дрони можна умовно поділити на кілька груп залежно від розміру:

Дрони іграшки. Пристрій розміром з долоню або менше. Часто складається тільки з мотора та лопастей, не має камери та кріплень. У комплекті з такими іграшками може йти простий пульт, а час роботи дрону рідко доходить до 10 хвилин. Ідеальний варіант подарунка для дитини.

Квадрокоптери середнього розміру. Такий дрон вже може бути серйозним інструментом для відеозйомки або ж не менш серйозною іграшкою. Дрони середнього розміру обладнуються камерами, сенсорами та радарами, пультом із безліччю налаштувань та можливістю підключити смартфон. У цьому класі дрони вже можуть бути модифіковані за допомогою різноманітних лопастей, обвіса або камер.

Важкі дрони. Дорогі безпілотники професійного класу. Найчастіше такі дрони використовуються на виробництвах, при транспортуванні невеликих вантажів, у рятувальних операціях, у силових структурах чи військових операціях, під час зйомки важкими професійними камерами. Дрони цієї категорії вже серйозний інструмент із потужними моторами, повноцінним захистом від ударів, дощу та птахів, з можливістю підвісити важку апаратуру (великі камери, тепловізори, вимірювальні прилади, далекоміри тощо), з гнучкою кастомізацією та ремонтопридатністю.

Камери та її характеристики

Камера це один з основних компонентів дрону і багато хто вирішує, який квадрокоптер купити орієнтуючись тільки на параметри камери. Тому, якщо призначення дрона не обмежується дитячим подарунком, необхідно приділити велику увагу вибору камери. Насамперед потрібно визначити який тип камери вам потрібен: вбудована чи виносна.

Вбудована камера. Весь пристрій камери знаходиться в корпусі дрону. Як правило вбудована камера має обмежену рухливість, але сам дрон більш маневрений. Такі камери можуть бути як бюджетні (їх якості вистачить лише на фото), так і професійного рівня з можливістю зйомки відео в 4K. Топові моделі квадрокоптерів обладнуються якісними камерами в колаборації зі знаменитими брендами (Hasselblad, Leica).

Виносна камера. Дрони з виносною камерою мають характерну конструкцію, яка дозволяє прикріпити професійну фото або відео камеру чи екшн камеру. Плюси такого дрона очевидні, ви можете замінити комплектну камеру на свою апаратуру і отримати звичну для вас якість відзнятого матеріалу. У продажу також є дрони взагалі без камери, це дозволить заощадити бюджет.

Що стосується параметрів камери, то вибір матриці в дроні мало чим відрізняються від вибору матриці в смартфоні. Чим дорожчий пристрій тим якісніша камера буде на борту.

Є кілька порад для початківців, які допоможуть підібрати квадрокоптер з камерою:

Діапазон роздільної здатності в камерах може змінюватись від 0,3 МП до 4К. Це впливає не тільки на якість картинки, але і на розмір кінцевого кадру. Якщо ваша мета фото в соцмережах, то не варто гнатися за великою роздільною здатністю. 720p і вище вважається добрим показником для початківців. Для професійної відеозйомки може вже не вистачити навіть Full HD (1080p), потрібно придивитися до квадрокоптерів з 4К камерою (2160p).

Якщо виділити особливо важливі параметри для подібних камер, то це буде кут огляду (хорошим вважається мінімум 80 градусів), якість підвісу та стабілізації, тому що в польоті особливо важливо отримати стабільну картинку.

Строк служби батареї

Час автономної роботи можна прив'язати до цінового діапазону та розміру дрону. Чим дорожчий і більший пристрій, тим об'ємнішою буде батарея і більш тривалий час у повітрі (від 5 до 50 хв). Але є кілька нюансів на які слід звертати увагу, якщо для вас автономність критична:

• Навіть на топових моделях час роботи може бути меншим ніж у середньому сегменті через роботу багатьох датчиків, і більш якісної камери.
• Вказаний виробником час роботи розраховується в ідеальних умовах роботи (без вітру, опадів, частої зміни висоти тощо). У реальному використанні воно завжди буде меншим.
• Важливо вибирати варіант із легкою та зручною заміною акумулятора. Взявши з собою 3-4 додаткові батареї, ви зможете в стільки ж разів продовжити час зйомки.
  

Дальність польоту

Від об'єму акумулятора залежить і дальність польоту. Винятками можуть бути хіба що гоночні моделі пріоритетом яких є швидкість, а не зйомка та стабілізація.

Функціональні особливості квадрокоптерів

У вас вже є загальне уявлення про те як вибрати квадрокоптер, тепер необхідно визначитися з особливостями і фішками які вам знадобляться в роботі. Є багато додаткових факторів, які можуть вплинути на покупку дрона в залежності від завдань.

Керування коптером

Більшість виробників пропонують користувачеві завантажити їх фірмовий додаток для смартфона для керування їх безпілотником. Ці застосунки відрізняються за якістю і функціональністю, але дещо їх пов'язує - вони не замінять повноцінний пульт керування.

Управління дроном за допомогою смартфона має низку обмежень:

• Низька чутливість;
• Дистанція, на якій працює зв'язок, рідко перевищує 30-50 метрів;
• Низька точність керування;

Повноцінний комплектний або окремо куплений пульт дасть вам максимум можливостей під час роботи з пристроєм. Про пульти йтиметься нижче.

Пульт керування коптером

Квадрокоптери середнього класу та вище комплектуються пультом керування. Як правило "рідний" пульт дасть вам повний контроль над всією функціональністю та можливістю дрону. Тим не менш, пульт управління можна легко замінити, варто лише враховувати мінімальні вимоги для сумісності.

Вибираючи пульт від стороннього виробника, необхідно дивитися на кількість каналів зв'язку з дроном (4 і більше). Від кількості каналів залежить гнучкість керування дроном оскільки на кожен вбудований в дрон пристрій виділяється окремий канал (мотори, камера, датчики, стабілізатор тощо). Тому чим крутіший дрон, тим крутіший у нього пульт і кількість пристроїв якими ви зможете керувати окремо.

Датчики

Можливості квадрокоптера можуть бути дуже широкими в залежності від кількості вбудованих датчиків:

• GPS дозволяє задавати точки обльоту або приземлення на карті;
• Барометр/альтиметр для кращого орієнтування на висоті та визначення атмосферного тиску;
• Акселерометри для визначення кута нахилу дрона та його швидкості;
• Магнітометр компас що допоможе у навігації;
• Гіроскоп для вимірювання кутового прискорення.

Вся ця технологічна начинка дозволить автоматизувати безліч процесів і виконувати деякі корисні трюки, про які мова піде нижче.

Програмні функції

Якщо квадрокоптер обладнаний достатньою кількістю датчиків та сенсорів, ви зможете реалізувати безліч цікавих сценаріїв використання.

Додаткові програмні функції не тільки полегшують управління та виконання поставлених завдань, але також дозволяють досягти вражаючих кадрів. Ось найпопулярніші:

• Повернення додому. Якщо ви втратили квадрокоптер з поля зору або просто втратили до нього інтерес, дрон самостійно прилетить і сяде на те місце звідки був запущений з точністю до 1м при активації цієї функції. Якщо дрон досить розумний, то він навіть не натрапить на перешкоди.
• Автоматичний політ. Дрон пройде та зніме все по призначених на карті точках. Небезпека натрапити на перешкоди залишається.
• Headless Mode. Безголовий режим означає, що дрон буде керуватися незалежно на власну орієнтацію у просторі. Тобто якщо дрон повернутий до вас "обличчям" і ви натиснете на пульті "вправо", дрон полетить у ваше "право" а не у своє.
• Follow me. На зазначеній висоті та відстані дрон слідуватиме за оператором.
• Обліт точки. Політ навколо заданої точки на певній відстані та висоті.

• Перегляд від першої особи (FPV). Використання спеціальних окулярів або шолома, який дозволить “бачити очима дрона”. Дуже цікавий досвід використання, але вимагає додаткового обладнання та потужного каналу зв'язку.
• Утримання висоти. Дрон зависає на вибраній висоті, використовуючи вбудований барометр.
• Зміна швидкості польоту. Можна задати не тільки точки обльоту, але також швидкість для більш ефективного відеоряду.
• Автоматичний зліт та посадка. Істотно полегшують роботу з дроном в перший час.
• Управління жестами. Для цього використовуються спеціальні рукавички чи насадки на пальці. Дозволяє ефективно управляти польотом дрона помахом руки під час вистав або шоу.
• Автоматичний обліт перешкод. Дрон сам визначатиме перешкоду перед собою і облітатиме її. Ключова функція, яка забезпечує якісну роботу всіх попередніх і збереже пристрій від катастроф.
  

Технологія зв'язку

Для передачі сигналу між пультом керування та дроном використовують кілька видів зв'язку.

• Bluetooth. Використовується в найдешевших дронах і потихеньку заміщається просунутішими видами зв'язку.
• Wi-Fi. Досить якісний цифровий вид зв'язку але має обмеження щодо відстані та стабільності.
• Радіоканал. Найпоширеніший аналоговий канал зв'язку. Найчастіше зустрічається стандарт 2,4 ГГц (велика відстань, але погано проходить крізь стіни) і рідше 5,8 ГГц (велика швидкість передачі сигналу та менший радіус дії).
• Фірмові технології (наприклад, Lightbridge у DJI). Власні розробки виробників дронів. Як правило, використовуються напрацювання вищевказаних стандартів.

Дрони професійного класу іноді використовують поєднання сильних сторін кількох видів зв'язку. Якщо ви думаєте, який квадрокоптер купити для польотів між будівлями, радимо звертати увагу на цей параметр.

Радіус дії

Максимальна дальність роботи безпілотника визначається видом використаного зв'язку та потужністю передавача. Дешеві дрони керовані Bluetooth або Wi-Fi літають на відстані не далі ніж 10-20м.

Дрони PRO сегмента можуть обмінюватися сигналом на відстані до 10 км. Варто враховувати що закони фізики скорочуватимуть функціональні можливості та якість картинки з кожним кілометром який віддаляє дрон від оператора.

Перед покупкою

Насамперед перед тим як вибрати квадрокоптер, необхідно чітко визначити, яким чином ви збираєтеся його використовувати. Для кращого розуміння задайте собі такі питання:

Для якої мети буде використаний відзнятий матеріал

Відповідь на це питання допоможе вам визначити, яку вигоду ви отримаєте від безпілотника та які програми вам потрібно буде встановити на нього. Наявність продуманого та чіткого плану застосування знятих даних допоможе не тільки вибрати правильний дрон, але й заощадить час та гроші. Як правило, цілі можна підігнати під наступні категорії:

• Дитячий подарунок: для цього може підійти бюджетна модель взагалі без камери, якщо дрон розглядатиметься як відносно дорога іграшка.
• Соцмережі: для того, щоб зробити гарне селфі або групове фото з відпустки, знадобиться невеликий дрон з гарною стабілізацією або кріпленням для телефону. Час роботи не має великої ролі.
• Полювання: бажано наявність гарного акумулятора, захисту від вологи, пилу та механічних пошкоджень, а також тепловізора.

• Маркетинг: вам знадобиться відео формату 4K та фотографії високої роздільної здатності;
• Інспектування: механічний затвор із частотою 20 кадрів в секунду та передачею відео високої роздільної здатності на пульт дистанційного керування;
• Картографія: проектні карти з підтримкою GPS та даними про висоти точок рельєфу місцевості;
• Вертикальне сканування: лазерний сканер LIDAR, повнокольорова камера та програмне забезпечення для 3D-моделювання.
  

Частота використання

Те, як часто ви маєте намір використовувати свій квадрокоптер, впливає на вибір конструкції та начинки дрону. Заздалегідь визначте, якою буде частота використання БПЛА:

• Щоденний/Тижневий: Це має бути дрон професійної категорії, спроектований з урахуванням необхідності частого застосування та тривалих польотів.
• Сезонний/Щорічний: В даному випадку вам, можливо, не доведеться занадто замислюватися про спеціальну страховку і віддати перевагу моделі, яка проста і зрозуміла у використанні.
  

Захист

Який дрон купити щоб працював в екстремальних умовах? Рівень захищеності дрона на пряму залежить від його призначення:

• Аматорські пристрої мають мінімальний захист лопастей та призначені для роботи в ідеальних умовах (без опадів та з мінімальним вітром).
• Квадрокоптери середнього рівня вже мають міцні корпуси з якісного полімеру або металу, еластичні лопасті та пристрої для екстреної посадки.
• Дрони топового сегмента та професійні моделі оснащені просунутими радарами для орієнтування у просторі, що допомагає уникнути зіткнення. Також корпус таких пристроїв захищений від сильного дощу, вітру, піску та пилу. Як правило такий дрон має масу деталей, що легко замінити, що дуже спрощує ремонт.

Як вибрати квадрокоптер для ЗСУ

Військове протистояння між російськими загарбниками та українськими захисниками вже увійшло в історію і вивчатиметься у підручниках з військової справи ще багато років. Військові експерти називають цю війну – мережево-центричною. Це означає, що всі частини та підрозділи збройних сил об'єднані в єдину цифрову мережу, отримуючи при цьому інфокомунікаційну перевагу перед ворогом.

Величезну роль у цьому відіграли безпілотники, які використовує ЗСУ. Це не лише бойові БПЛА, а й цивільні дрони, які забезпечують українських захисників тисячами очей. Об'єднана інформаційна мережа квадрокоптерів допомагає будувати докладну мапу переміщень, розташувань та осередків супротивника. Це дозволяє Українським військам та воїнам тероборони завдавати швидких нищівних ударів по загарбнику.

Який квадрокоптер купити Збройним Силам України

У широке поняття "безпілотник" може входити безліч пристроїв як цивільного, так і військового призначення. БПЛА (Безпілотний Літальний Апарат) ударні або бойові дрони це спеціалізовані пристрої, які розробляються з урахуванням специфічних потреб збройних сил. Такі літальні апарати недоступні звичайному користувачеві через високу ціну та правові обмеження. Проте навіть знайомі всім цивільні квадрокоптери широко використовують на війні, і часто мають низку переваг:

• Громадянські безпілотники в рази дешевші за військові розробки.
• Звичайний дрон розрахований на використання навіть непідготовленим користувачем.
• Можна купити практично у будь-якому магазині електроніки.

Ці якості дозволяють звичайним дронам брати участь у бойових діях не гірше за військові модифікації. 

За час російського вторгнення в Україну участь цивільних квадрокоптерів важко переоцінити. Нашим воїнам допомагають мільйони громадян, забезпечуючи оперативною інформацією використовуючи, начебто, іграшки для ентузіастів, блогерів та фотографів. Перевага наших військ у тому, що будь-яка візуальна чи координаційна інформація використовується в бою.

Не бойові дрони продовжують грати найважливішу роль як в обороні, так і в контрнаступі та звільненні українських міст та їх мешканців.

Що таке регенеративна медицина і як вона допоможе ВСУ

Вважається, що війна це потужний двигун прогресу, і в мирному житті ми часто користуємося винаходами, зробленими під час затяжних воєнних криз. Буває і навпаки, технології та методи, що працюють на благо мирної людини, використовується на полі бою. До таких технологій можна віднести регенеративну медицину, яка активно розвивається, а її досягнення все частіше використовуються на полі бою. Далі ви дізнаєтеся, на що здатна регенеративна медицина, і як цей метод допоможе в лікуванні військовослужбовців ЗСУ.

Лікування та реабілітація військових

Розвиток медицини не тільки покращує наше повсякденне життя, а й підвищує виживання воїнів на полі бою. Приблизно 75% поранених у бою солдатів у в'єтнамській війні повернулися додому живими. Порівняно в недавніх конфліктах в Афганістані та Іраку, це число зросло до 92%. Цей прогрес обумовлений як появою поліпшених засобів захисту, так і розвитком польової медицини. Рани, які раніше були летальними, тепер не є смертельними. Зараз рівень виживання солдат перебуває на найвищому рівні в історії, але одна проблема залишається невирішеною. Життя бійців рятують, але вони повертаються з пораненнями, яке змінює їхнє життя.

Регенеративна медицина покликана зменшити можливість інвалідизації та повернути ветеранам війни повноцінне життя. Сучасні технології регенерації, використання стовбурових клітин та продуктів на їх основі дають можливість прискорити відновлення м'яких та кісткових тканин, а також нервів. Далі йтиметься про те, як працює нова технологія і чому вона прийде на зміну звичайній медицині.

Що таке регенеративна медицина?

У 1990-х роках стала популярна тканинна інженерія та дослідження стовбурових клітин завдяки процедурам з пересадки шкіри. Згодом метою регенеративних технологій стала заміна, відновлення тканин чи органів, пошкоджених внаслідок хвороби, травми, віку чи інших проблем. Тоді почали замислюватися над тим, щоб виростити чи відтворити пошкоджені тканини, замість лікувати їх за допомогою ліків та процедур.

Регенерація відбувається на трьох рівнях:

• Молекулярний. Базовий рівень який включає відновлення невеликих молекул (вони є будівельними блоками нашого тіла), таких, як ДНК, жири та вуглеводи.
• Клітинний. Сюди вже входять цілі клітинні структури, (нейрони або аксони) які відповідають за зростання та розмноження клітин у вашому тілі.
• Тканинний. Це саме те, що спадає на думку при слові регенерація, тобто відновлення шкіри, кісткових тканин і м'язів.

Як це працює?

Хоча багато технік та препаратів у галузі регенеративної медицини все ще перебувають у стадії розробки та досліджень, деякі з них вже використовуються. Одним із них є терапія стовбуровими клітинами.

У живих організмах стовбурові клітини є основною формою клітин, які ще визначилися. Ці клітини можна назвати «порожніми клітинами», оскільки вони здатні розвиватися в диференційовані клітини з більш специфічними функціями в різних частинах тіла, а потім розмножуватися.

Стовбурові клітини спеціально вирощуються вченими у лабораторії. Залежно від необхідності їм можна дати вказівку поводитися як певні типи клітин, наприклад, клітини вашого серця, крові або нервів. Наприклад, якщо у вас є захворювання серця, клітини серцевого м'яза, створені в лабораторії, можуть бути використані як трансплантаційна тканина для відновлення або заміни пошкоджених ділянок серця.

Ці властивості роблять стовбурові клітини універсальним варіантом лікування, тим більше, що лікування стовбуровими клітинами має так багато перспективних застосувань в медицині. У військовій медицині, де регенеративна медицина може бути дуже корисною, це відкриває багато можливостей.

Військова регенеративна медицина

Польова медицина багато в чому схожа на цивільне медичне обслуговування, але має характерну особливість — тип поранень. Медична допомога на полі бою переважно стосується травм від вибухів, які можуть бути складними як для пацієнта, так і для лікарів. Травми від вибухів часто пов'язані із серйозними ушкодженнями тканин, такі ушкодження дуже важко піддаються лікуванню.

Саме характер травм, які отримують солдати на полі бою, підвищив інтерес до використання стовбурових клітин та регенеративної терапії в якості польової медицини. Великі уражені ділянки шкіри та м'язів з часом покриваються рубцевою тканиною, по ній не проходять нервові закінчення, судини, в результаті поранена рука, нога або інша частина тіла втрачає функціональність. Регенеративні методи реабілітації покликані вирощувати повноцінні м'язи, шкіру та кістки, тобто пацієнт отримує повноцінне одужання.

Лікування чи реабілітація за допомогою стовбурових клітин уже давно вважається проривом у цивільній медицині, тому для багатьох пацієнтів, яким не допомогли традиційні методи лікування, це нова надія.

Перспективи лікування стовбуровими клітинами у військовій медицині

Стовбурова клітина — це тип клітина, яка може оновлюватися і при цьому здатна трансформуватися у будь-які типи клітин у тілі. Завдяки пластичності такі клітини це перспективне джерело відновлення зруйнованої тканини.

Нижче наведено 5 перспективних сфер застосування стовбурових клітин у військовій регенеративній медицині:

Зниження болю

Спеціально підготовлені ін'єкції стовбурових клітин можуть дати організму стимул для відновлювальних процесів у пошкоджених тканинах, а також допоможе полегшити біль.

Також ін'єкції стовбурових клітин оновлюють і відновлюють пошкоджені тканини, тим самим можуть допомогти знижувати запалення. Принципова різниця в такому підході це те, що регенеративна терапія націлена на самі уражені ділянки, а не тільки на полегшення симптомів.

Відновлення тканин

Найчастіше військові медики стикаються з травмами від вибухів, які торкаються великих ділянок тканин м'язів і внутрішніх органів. Тому ефективне відновлення пошкоджених тканин це основна мета застосування стовбурових клітин у військовій медицині.

Поширені травми:

Сполучні тканини

Сучасні бойові травми характерні частим ураженням опорно-рухового апарату (жиру, м'язів, сполучної тканини, кісток). Незважаючи на те, що сучасний солдат має відмінні засоби особистого захисту та може розраховувати на якісну допомогу професійних медиків, відсоток ортопедичних проблем залишається високим.

Такі травми часто обмежують рухливість постраждалого, спричиняють сильний біль і як наслідок повну інвалідність.

Регенеративна медицина та терапія стовбуровими клітинами покликані допомогти у відновленні здорових тканин, роблячи уражені ділянки прохідними для судин та нервових сполук.

Сенсорні тканини

Обов'язковий захист очей за допомогою балістичних окулярів допоміг значно знизити кількість травм очей у солдатів. Проте ураження осколково-фугасними боєприпасами все ще несе ризик отримання важких травм, які призводять до втрати зору.

Вже деякий час вчені вдало вирощують клітини сітківки з ембріонального матеріалу, тим самим демонструючи прогрес у створенні стовбурових клітин, які можуть відновлювати зір.

Втрата слуху є ще однією поширеною травмою. Імпульсне навантаження на органи слуху внаслідок вибухів та пострілів часто стають причиною контузії та невиліковної втрати слуху.

На щастя, стовбурові клітини показують схожі ознаки з волосковими клітинами внутрішнього вуха. У свою чергу, вирощені клітини допоможуть відновити пошкоджені органи слуху.

Шкіра

Майже кожна травма, отримана на полі бою, супроводжується пошкодженням шкірного покриву. Пошкодження шкіри може бути хімічним або проникаючим, звичайною подряпиною або великим опіком, у будь-якому випадку це призводить до утворення рубцевої тканини. Шкіра виконує важливу роль при правильному загоєнні ран на великих ділянках, де існує небезпека зневоднення та інфекції.

Перевага шкіри в тому, що вона вже має клітини, які постійно регенерують створюючи новий епідерміс, терапія стовбуровими клітинами робить цей процес більш ефективним.

Ця властивість стовбурових клітин шкіри дозволяє розгорнути безліч клінічних досліджень, які дозволять розробити методи регенерації глибоких структур шкіри.

Модулюючі властивості стовбурових клітин

У медицині зараз дуже популярно все, що пов'язане зі стовбуровими клітинами, але всі зосереджені на їх відновлювальних властивостях. Насправді ж клітинна терапія має куди більший потенціал.

Стовбурові клітини мають захисний і директивний потенціал, а також вони можуть продукувати цитокіни (одна зі складових частин імунної системи) та фактори росту. Такі властивості дають клітинам можливість як стати на місце пошкоджених тканин, так і “направляти”, стимулювати розвиток нових кровоносних судин та зростання живих клітин замість рубцевої тканини.

Ці дивовижні регенеративні властивості клітин ще повністю не вивчені, але така можливість відкриває величезну сферу застосування в медицині.

Регенерація когнітивних систем

Черепно-мозкова травма – це одна з частих травм військового часу. Ушкодження головного мозку може мати психологічні наслідки та призвести до таких проблем як депресія, зловживання психоактивними речовинами, розлади особистості та посттравматичний синдром.

На даний момент роль нервових стовбурових клітин та їх відновлення до кінця не вивчено. Проте здатність цих клітин до утворення нових нейронів може допомогти у лікуванні когнітивних розладів та інших проблем із психічним здоров'ям.

Зрештою, дуже важливо, щоб військовослужбовці могли повернутися у суспільство та насолоджуватися життям – як психологічно, так і фізично.

Виробництво штучної крові

Необхідність переливання крові під час бойових дій досить часте явище, але постійно виникають труднощі з об'ємом та відповідною групою крові. Більше того, важливо враховувати питання транспортування, зберігання та вартості.

Наразі проводяться маса досліджень та пошук нових способів та технологій для масового виробництва еритроцитів у лабораторних умовах. Стовбурові клітини мають потенціал для вирішення цієї проблеми. Ми можемо отримати необхідні обсяги штучної крові потрібної групи, яка не потребує суворих умов транспортування та зберігання.

Майбутнє регенеративної медицини

В даний час для солдатів, які втратили кінцівку, є кілька варіантів залежно від характеру пошкодження:

• Просте протезування.
• Роботизовані кінцівки.
• Кістково-інтегровані імплантати.
• Пересадка кінцівки.

Яким би не був просунутим імплант або протез, він не може замінити оригінал. Однак, регенеративна медицина може це змінити.

Технології регенеративної медицини дають можливість вирощувати нервові волокна, судини шкіри та інші тканини. Відтворення таких складних органів як серце або нирки поки що залишається невирішеною проблемою. Відтворення такої складної структури як мозок також залишається вкрай складним завданням, у вирішенні якого зроблено лише перші кроки. Проте нові дослідження та відкриття дозволяють припустити, що потенціал людського організму, і сучасної медицини, дадуть можливість повної регенерації втраченої кінцівки або органу.

Регенеративна медицина для реабілітації воїнів ЗСУ

Регенеративні методи та використання стовбурових клітин це свого роду новий виток у розвитку медицини, а принципи роботи цих методів дозволяють назвати їх навіть новою медициною. У багатьох розвинених країнах проводяться дослідження нових методів лікування та застосовуються вже працюючі препарати на основі стовбурових клітин. Україна є однією з таких країн.

GOOD CELLS – це вітчизняна інноваційна медична компанія, яка володіє сучасною біотехнологічною лабораторією, клінікою та власним кріобанком. Фахівці компанії успішно впроваджують інноваційні програми лікування військовослужбовців стовбуровими клітинами та препаратами на їх основі, проводять науково-дослідну роботу та публікують результати своєї роботи у провідних міжнародних виданнях.

У період з 2014 по 2017 компанія GOOD CELLS заснувала та підтримувала проєкт «Біотех-реабілітація поранених», який був покликаний надати медичну допомогу бійцям АТО. Поранені бійці отримували ефективну допомогу у тих випадках, коли традиційна медицина була безсилою. У період роботи проєкту врятовано від ампутації 86 бійців.

"БІOTEX 2.0" - це продовження цінностей та ідей проєкту "Біотех-реабілітація поранених". В рамках нового проєкту GOOD CELLS готові надавати клітинні та безклітинні продукти українським медичним закладам для лікування військовослужбовців та реабілітації.

Це неоцінена допомога, яка не тільки врятує життя наших солдатів, але й дозволить їм повернутися до своїх родин фізично здоровими.

Як вибрати активні навушники для стрільби

Практично кожна велика війна вносила значні зміни та нововведення як у технології нападу, і у засоби захисту. Вже в 21 столітті солдат отримує захист корпусу, кінцівок, голови та захист органів чуття, зокрема слуху. Саме захист слуху і те, як правильно підібрати активні навушники для стрільби тема цієї статті.

Навіщо потрібні активні навушники на полі бою

Людина має природний засіб захисту очей - повіки. На жаль органи слуху не мають схожого захисту, оскільки в природі не часто зустрічаються екстремально гучні звуки. Адже гучний звук може не тільки дезорієнтувати, а й серйозно пошкодити органи слуху або навіть зовсім позбавити слуху.

Коли доходить до звуку, ми вимірюємо його в децибелах (дБ). Нормальний звук для людського вуха коливається десь між 0 дБ та 100 дБ. Насправді 100 дБ — це навіть багато, але серйозної шкоди для вух не завдасть. Однак все, що вище 100 дБ, може пошкодити ваш слух. А коли звук перевищує 140 дБ, це може призвести до незворотного пошкодження вашого слуху. Постріл спричинює звук понад 150 дБ і може легко пошкодити ваші органи слуху. Таким чином, враховуючи, що більшість вогнепальної зброї дійсно перевищує безпечний рівень слуху, спеціальні навушники для захисту органів слуху можуть і повинні використовуватися щоразу, коли ви стріляєте з вогнепальної зброї.

Нижче в статті ви дізнаєтеся все про вибір активних навушників, які навушники бувають, як вони працюють, які підійдуть для бойових завдань, а які краще не брати.

Що таке активні навушники військові

Щоб зрозуміти, як працюють активні навушники для стрільби, слід знати механізм дії різного рівня звуку на вухо людини. Перевищення шуму понад 100 дБ для слухового апарату вважається небезпечним, а 130 дБ – вже больовий поріг. При пострілі звуковий тиск у стволі миттєво досягає 150 дБ. У вусі – 140 дБ. Така величина може спричинити контузію.

Активні навушники працюють за принципом регулювання та вирівнювання звуку. Вмонтований електронний пристрій ловить та посилює звуки мови, навколишнього середовища, що надійшли через мікрофон. Одночасно знижує звуковий імпульс від пострілу. В результаті середній рівень шумів, що надійшли у вушну раковину, не перевищує 82 дБ.

Які навушники краще не брати

Якими б не були добрими наміри та бажання допомогти воїнам ЗСУ, великий шанс купити щось марне замість того, що реально може дати перевагу на полі бою. Вам слід уважно підійти до вибору активних навушників та уникати наступних категорій.

"Звичайні" навушники з шумозаглушенням

Принцип роботи навушників з активним шумозаглушенням у чомусь схожий. Завдання навушників з ANC (Active Noise Control) мінімізувати навколишній шум, що заважає насолоджуватися музикою або власними думками. Навушники, які нам потрібні навпаки, дозволяють краще почути навколишній світ тим самим даючи тактичну перевагу. До того ж усім нам звичні навушники (Sony, Sennheiser, Koss ітд) можуть коштувати дорожче за спеціалізовані, тому що забезпечують набагато якісніший звук, який на полі бою ні до чого.

Вушні затички

Досить ефективний засіб для індивідуального захисту слуху, але мають низку мінусів у нашому випадку. З міркування гігієни пінні вушні затички одноразові, що у похідних умовах змушувало б носити з собою десяток або більше змінних паковань.

Силіконові багаторазові вушні затички здаються більш вдалим варіантом, і навіть деякі профільні компанії випускають подібні, але вони не зовсім те що ми шукаємо. Такі вушні затички, чудово захищають від зовнішніх шумів, але підійдуть більше для мирного часу, під час навчань на стрільбищах чи тренуваннях. В умовах коли потрібно точно контролювати обстановку та локалізувати кожен звук навколо, просте обмеження слуху може бути проблемою.

"Цивільні" активні навушники

До таких навушників можна віднести ті, що використовують на будівництві, промислових об'єктах при роботі з шумною технікою або в аеропортах. Якщо перший варіант це аналог вушних затичок, але в вигляді повнорозмірних навушників, то "авіанавушники" мають трохи інше призначення. 

Як правило, авіанавушники мають дуже великі чаші для захисту від шуму авіамоторів і ніяк не адаптовані для роботи з шоломом та при стрільбі.

Навушники з яскравим забарвленням

У спортивних змаганнях, на стрільбищі або страйкболі червоні, фіолетові або сині навушники виглядають цілком прийнятно, але не під час воєнних дій. Яскраві навушники не тільки не підходять до захисної амуніції, але й демаскують солдата, навіть якщо захищають його вуха.

Масивні навушники

Активні навушники не повинні бути дуже об'ємними. Великі навушники можуть просто зсунутись або злетіти при різкому повороті голови, не кажучи вже про акробатичні рухи. Також масивна конструкція навушників заважатиме при прицілюванні від плеча.

Дуже дорогі моделі чи екзотичні бренди

Захист преміум класу звичайно вартий того, але за таку вартість можна купити 3-5 просто хороших навушників і забезпечити хорошим захистом більше людей.

Купівля дуже рідкісних навушників або тих, що офіційно не завозять в Україну, погана ідея. Непопулярні на нашому ринку навушники складніше відремонтувати, складніше знайти до них запасне оголів'я або амбушури, роз'єми можуть бути несумісні з наявною технікою.

На що звертати увагу при купівлі активних навушників для ЗСУ

Є кілька важливих пунктів, на які слід звертати увагу при виборі активних навушників. Дотримуючись цих рекомендацій ви зможете вибрати девайс, який відмінно захищає слух, зручний за будь-яких умов і коштує не дорого.

Рейтинг NRR/SNR

Більшість захисних навушників відповідають одному з двох стандартів:

• Європейський SNR (Single Number Rating).
• Американський NRR (Noise Reduction Rating).

Обидва стандарти описують характеристики поглинання звуку, але трохи різними алгоритмами. Принцип дуже простий, вказане значення означає, скільки пікового шуму поглинуть навушники, тобто скільки гучності зріжуть при роботі.

Наприклад, щоб захистити свій слух при стрільбі зі зброї малого калібру, потрібні навушники з NRR 20. Для великокаліберної зброї потрібно NRR 25 або краще. Для великокаліберної зброї або дробовика потрібний найвищий рейтинг, мінімум NRR 33.

Кількість мікрофонів

Завдяки мікрофонам активні навушники транслюють і посилюють навколишні звуки, такі як кроки, мова тощо. Для професійних моделей обов'язково мати два мікрофони рознесені по обох навушниках. Два мікрофони дозволяють створити повну стерео-картину та допомагають точно локалізувати звук. Деякі моделі також обладнуються розмовним мікрофоном на гнучкій ніжці.

Час атаки

Цей параметр показує, наскільки швидко спрацює електроніка при піковому навантаженні. Чим менший час атаки, тим менше ви будете відрізані від навколишніх звуків при включенні придушення шуму. Це також впливає на затримку, тобто як швидко мікрофони передають звук на динамік у навушнику.

Максимальна гучність

Великий діапазон гучності завжди додає зручності та варіативності. Ще варто звернути увагу на органи управління гучністю та їх зручність, це може бути колесо регулювання або кнопки. Органи управління повинні бути досить великими та з достатніми проміжками, щоб регулювання було зручним навіть у рукавичках.

Незалежне регулювання навушників

Як додаткова опція в навушниках є можливість налаштувати кожен навушник окремо. У деяких випадках це може бути корисно, якщо одне вухо чує гірше або один навушник став звучати тихіше.

Конструкція

Більшість навушників досить варіативні у сенсі тонкого налаштування та підгонки під розмір голови чи вух, використання з головним убором чи шоломом. Деякі моделі дозволяють від'єднати оголов'я та приєднати кожен навушник до тактичного шолома, або поставити фіксуючу дугу на потилиці. Чим більше варіацій кастомізації матимуть навушники, тим простіше підігнати їх під конкретні потреби. Ще навушники обов'язково повинні бути складними для зручного транспортування.

Бренд

Слід насамперед звертати увагу на популярні бренди, які мають офіційну гарантію, широкий модельний ряд та наявність нормального обслуговування. Серед таких компаній:

• Peltor
• Howard Leigh
• MSA Sordin
• EarShield

Оснащення

З додаткових можливостей із середнього та топового сегмента активних навушників ви можете отримати:

• Можливість підключити зовнішні пристрої за допомогою стандартного роз'єму (радіо, телефон, плеєр тощо).
• Вбудоване радіо.
• Додаткові мікрофони для точнішої стерео картини.
• Автоматичне вимкнення в режимі очікування.

Захищеність

Тактичні активні навушники повинні витримувати складні умови експлуатації, тому виготовляються із ударостійких матеріалів. Також навушники, які призначаються для полювання або військових операцій, можуть використовуватись в різних погодних умовах, тому захист від пилу, вологи та дощу дуже бажаний.

Зручність

Якщо ви вибираєте навушники для себе, то це один з найважливіших параметрів. Якщо навушники натиратимуть, злітатимуть або пропускатимуть звуки, то наворочена електроніка ніяк це не виправить. До того ж, вам слід перевірити сумісність обраних навушників з усіма своїми пристроями та обладнанням. 

Навушники повинні:

• добре сидіти на шоломі;
• мати потрібні кріплення або перехідники;
• не заважати при носінні захисних окулярів (такі окуляри повинні мати досить тонкі дужки);
• бути зручними під час перенесення;
• мати доступні та зрозумілі органи управління;
• легкий доступ до відсіку з батарейками.

Ціна

Зважаючи на перечислені вимоги до тактичних активних навушників, середня ціна на таку модель може коливатися в районі 100 - 150$. За меншу ціну навушникам не вистачатиме цінної функціональності на кшталт стерео мікрофонів, 3.5 мм роз'єму або вологозахисту.

Верхній поріг цін на активні навушники може досягати 800 - 1000 $ за топові моделі, які використовуються в армії США або елітних підрозділах. Слід врахувати, що преміум сегмент не надає чогось екстраординарного. За великі гроші ви отримуєте якісніші технології або розширений комплект, а саме:

• Більш якісні матеріали, метал, вуглеволокно, натуральна шкіра та ін.
• Просунута та більш чутлива електроніка.
• Додаткові опції налаштування звуку (чутливість, еквалайзер, регулювання підсилювача).
• Додаткові мікрофони.
• Комплектні змінні амбушури, кріплення, оголів'я.
• Вбудоване радіо.
• Комплектні перехідники, подовжувачі, винесені кнопки керування радіо.
• Окремий розмовний мікрофон.

Всі ці фішки, безумовно, роблять користування навушниками більш зручним, але не є критичними. Навушники за 100$ чесно виконуватимуть свою роботу.

Вибір активних навушників для ЗСУ

Розвиток засобів індивідуального захисту ще далекі до завершення, на жаль, як і воєнні конфлікти в світі. Але ми маємо у своєму розпорядженні ті засоби, які можуть захистити від куль, осколків, гучних звуків, яскравих спалахів і отруйних речовин.

Індивідуальний захист органів слуху так само важливий як захист ніг та рук, а активні навушники так само необхідні як бронежилет або шолом. У наших силах допомогти воїнам Збройних Сил України не лише перемогти та вигнати окупанта, але й повернуться до своїх родин здоровими.

Військовий тепловізор — як обрати, скільки коштує, та які саме тепловізори треба для ЗСУ та ТРО

Тепловізор військовий є одним із найбільш значущих оптичних приладів для полювання або сучасних бойових дій. Туман або запиленість, день або ніч, тепловізійний прилад забезпечує гнучкість, універсальність та тактичну перевагу у будь-яку пору року та за будь-якої погоди.

Вибір ПНБ або тепловізора часто складне завдання, особливо для новичка, який робить свій перший вибір або для полювання, або для військових операцій. На ринок виходить дедалі більше брендів, від дорогих військових моделей до більш дешевших, побутових. Тепловізійне обладнання військового класу розраховане на суворі бойові умови та в порівнянні з доступнішими моделями коштують істотних грошей. Перш ніж приступити до вибору військового тепловізора, прочитайте цей гайд, який допоможе вам зробити вірний вибір. Також ви знайдете відповідь на запитання, який тепловізор зараз потрібен ЗСУ.

Наприкінці цієї статті ми також спростимо завдання, визначивши найоптимальніші вимоги для сучасного тепловізора для військових.

Перш ніж приступити до вибору

У широкому значенні прилади нічного бачення та тепловізори умовно можна поділити на військові (силові структури, поліція чи армія) та цивільні (полювання, туризм, комунальні служби). На жаль війна позбавила багатьох з нас можливості насолоджуватися дозвіллям та обирати між приємним та необхідним. Тому всі погодяться що спостерігати за білочками у нас поки немає часу, а стріляти горобців ми не будемо, ціль у нас трохи більша хоч і не набагато розумніша. Тому поговоримо про те обладнання, яке допоможе боротися з ворогом.

На що потрібно звертати увагу при виборі тепловізора

Тепловізор військовий це складна цифрова техніка, тому перше на що необхідно дивитися це наявність вичерпної інструкції. Яке б не було ваше ставлення до мануалів, ознайомитися з інструкцією до тепловізора просто необхідно. Якщо в комплекті з тепловізором буде такий том не найцікавішого, але корисного чтива, можемо переходити до огляду основних параметрів. 

Стандарт матриці

Військовий тепловізор може будуватися на основі однієї з двох технологій:

• a-Si (amorphous Silicon), більш доступна технологія, але має меншу чутливість та температурний діапазон;
• VOx (Vanadium Oxide), технологія більш просунута, має більшу чутливість та температурний діапазон;

Якщо є з чого вибирати та дозволяє бюджет, то краще вибрати модель на більш сучасній матриці, якість картинки буде помітно кращою.

Охолодження матриці

Ця функція зустрічається у топових моделях військових тепловізорів. Охолодження матриці дозволяє вивести якіснішу картинку. Тепловізори з такою матрицею краще розрізняють ціль, навіть якщо її температура мінімально відрізняється від температури навколишнього середовища. Ціни на такі пристрої можуть бути дуже високими, але моделі без охолодження також виконують свою роботу досить добре.

Діаметр об'єктива та роздільна здатність матриці

Чим вище значення, тим чіткіша буде картинка і силует цілі. Матриця з високою роздільною здатністю забезпечить високу деталізацію та відстань, на якій може вестися спостереження. Радимо обрати не менше, ніж 400х300 пікселів.

Дистанція детекції

Відстань на якій можна розпізнати та ідентифікувати об'єкт характеризує якість та просунутість тепловізора. Чим кращий показник, тим простіше розпізнати об'єкт і визначити його за зовнішніми ознаками на певній відстані (розрізнити людину від тварини, дрібні рухи, тип транспортного засобу тощо). Цей показник пов'язанім з попереднім пунктом і деякі виробники вказують на упаковці конкрету відстань в метрах для зручності. Радимо мінімум 1500 м.

Параметри об'єктивів

Як і у фототехніці, тепловізори розрізняються по фокусній відстані, світлосилі та діаметру передньої лінзи. Найпростіше звертати увагу на розмір об'єктива, чим більше його діаметр, тим якіснішим буде картинка. З фокусною відстані простіше: чим вона менша, тим ширший кут зору і менший масштаб картинки (30 мм і менше).

Кут зору

Чим більше значення, тим більшу область простору буде видно. Якщо потрібно відстежувати велику площу, потрібно вибирати мінімальне значення. Якщо невеликий та далекий об'єкт, то максимальне. Тепловізор з регульованим кутом можна назвати дуже вдалою та універсальною покупкою.

Зум

Необхідно уточнити, який зум і в яких значеннях використаний. Якщо зум оптичний, то при збільшенні, картинка залишається максимально якісною, якщо цифровий, то з кожним порогом збільшення, зображення на екрані буде погіршуватися. Збільшення – це досить корисна опція, яка дозволить добре контролювати вибрану область з безпечної відстані. Віддайте перевагу оптичному зуму хочаб з двократним збыльшенням.

Дисплей

Оцінюючи дисплей важливо покладатися на власні враження від роботи з ним, якщо потрібно відштовхуватися від конкретних аоказників, то звертайте увагу на роздільну здатність, тип екрану та частоту оновлення. Виробники не часто вказують роздільну здатність екрану в тепловізорах, але хорошим вважається 1280х960 пікселів. Для типу екрана найкращим варіантом буде OLED. Такий екран дасть якісну картинку та контрастність, що може компенсувати недоліки матриці та цифрової обробки зображення. Що стосується частоти оновлення, чим вона вище, тим плавніше виглядатиме картинка, вибирайте від 30 - 50 Гц, значення нижче навряд чи буде комфортним.

Налаштування зображення

Кількість налаштувань та можливостей у тепловізорі звичайно набагато менша ніж у відеокамері, але деякі з них дуже корисні. Радимо звернути увагу на кількість фільтрів зображення, потрібні вони для того, щоб підлаштувати прилад до конкретного середовища та завдання, будь то ліс, поле, місто, день/ніч, тип цілі ітд. Різноманітність світлофільтри дає можливість налаштувати комфортне зображення для максимальної диференціації та відстеження цілей.

Живлення

Як і звичайна відео або фотокамера, тепловізор споживає енергію, але так як компактність приладу є тактичною перевагою, в деяких моделях батарея не може похвалитися великою автономністю. Радимо не звертати великої уваги на кількість mAh, а зосередитися саме на зручності використання та можливості швидкої заміни батареї (в ідеалі на звичайні AA, AAA) або підключення додаткового акумулятора/повербанку. Добрим показником для батареї вважаеться безперервна робота всю ніч, тобто 7-9 годин.

Конструкції тепловізорів

Приціли — ударостійкий монокуляр із прицільною сіткою для встановлення на стрілецьку зброю за допомогою стандартного кріплення Пікатінні. Досить вузькоспеціалізований пристрій, який кріпиться до зброї. Варто враховувати що електронний прилад може не витримати навантаження при стрільбі з великого калібру. Також радимо звертати увагу на кріпильні кільця, які йдуть в комплекті, часто вони не кращої якості і доводиться докуповувати щось надійніше.

Нічні насадки для оптичних денних прицілів, які встановлюються на об'єктив за допомогою спеціального адаптера. Такий варіант вимагає тривалого налаштування, пристрілювання, а також часу на монтаж та демонтаж.

Монокуляри — прилад для спостереження з одним оком, зовні нагадує зорову трубу. Завдяки ціні та компактності, найпопулярніші прилади у мисливців після прицілів. Найпоширеніший та універсальний тип тепловізора.

Біноклі – прилад з парними окулярами для двох очей, як у звичайних денних біноклів. Використовуються для нагляду на далеких відстанях.

Окуляри - монокуляр або бінокуляр, що має об'єктив зі збільшенням 1x і маску-голову. В основному використовуються для спостереження у приміщенні на близьких відстанях.

Прилад нічного бачення або тепловізор

Тут все просто, і ПНБ і тепловізор це нічна оптика, але в першому випадку це аналогове обладнання, а тепловізор це цифровий пристрій схожий за принципом роботи з відеокамерою.

ПНБ посилює можливості зору і, по суті, дозволяє вам працювати з тією ж ефективністю вночі як і вдень, їхати на автомобілі без освітлення, орієнтуватися на пересіченій місцевості, пересуватися з високою швидкістю, читати, розрізняти дрібні деталі.

Тепловізор дозволяє побачити те, що недоступно при звичайному погляді, побачити недавно працюючий автомобіль, розпізнати слабкий тепловий слід від недопалків, залишків багаття, побачити замасковане скупчення живих цілей.

Існує 4 покоління ПНБ з яких необхідно вибирати 3 або 4. У перших 2 поколіннях для роботи пристрою необхідний спеціальний інфрачервоний освітлювач яких може демаскувати спостерігача, 3 покоління 4 працює без нього.

Плюси ПНБ

Картинка в ПНБ приємніша та більш звична для ока, техніка має більший час роботи, ціна нижча ніж у тепловізора. Добре підходить для орієнтування на місцевості, керування автомобілем в нічний час.

Мінуси ПНБ

Не відстежує теплові цілі, ефективно працює тільки вночі.

Плюси тепловізора

Розпізнавання цілі у будь-який час доби, можливість тонкого налаштування, світлофільтри, запис на флешку, виведення зображення на монітор.

Мінуси тепловізора

Не бачить через скло, вимагає досвіду та вправності, не розрізняє цілі, що не випромінюють тепло, погано розрізняє дрібні перешкоди такі як дроти, гілки, нерівності грунту або дороги.

Враховуючи спрямованість та сильні сторони пристроїв, професійні військові часто використовують обидва варіанти. ПНБ у вигляді міні-бінокля або очулярів кріпляться на шолом і використовується для орієнтування на місцевості в умовах поганої видимості або вночі. Тепловізор використовується як насадка на приціл. Таким чином, обидва пристрої закривають усі “сліпі зони” і роблять солдата готовим до більшості ситуацій.

Детальна відео інструкція, яка допоможе розібратися у виборі тепловізора.

Якщо коротко то який тепловізор вибрати?

Якщо ви визначилися з типом пристрою та не готові розбиратися в технічних деталях, ми підготували для вас набір оптимальних характеристик, які повинен мати хороший тепловізор: 

Розумний мінімум

• Корпус або металевий або з композитних матеріалів який здатний витримати екстремальні умови експлуатації.
• Захист від пилу, вологи та дощу не менше, ніж IP67.
• Матриця: оксид ванадію (VOx), мінімальна роздільна здатність 384×288.
• Екран: OLED роздільна здатність мінімум 1024x768, 50 Гц частота оновлення.
• Дальність виявлення людини: 1500м.
• Оптичний зум хоча б Х2.
• Кут зору максимальний.
• Можливість підключити до павербанку по USB.

Якщо дозволяє бюджет

• Можливість підключення до зовнішніх моніторів.
• Роз'єм під флешки.
• Наявність об'ємного накопичувача.
• Синхронізація зі смартфоном, WiFi, Bluetooth.

Які тепловізори потрібні ЗСУ

Навіть якщо ви добре підготувалися, вивчили технічні характеристики і точно знаєте, який тепловізор хотіли б придбати для себе, це не означає, що саме цей пристрій зможе допомогти нашим воїнам на передовій. Справа в тому, що починаючи з 90-95 тис. гривень практично всі тепловізори мають достатній набір характеристик, щоб задовольнити будь-які потреби. Проблема в тому, що ці потреби можуть бути дуже різними.

Снайпери потребують прицільних насадок, водіям зручніше працюватиме з класичним ПНБ, навідники не зможуть працювати без якісного стереоскопічного бінокля або ширококутного монокуляра, штурмові підрозділи віддають перевагу окулярам, які б кріпилися до шолома і звільняли обидві руки. Також багато залежить від театру бойових дій. Наприклад, під час боїв на відкритій місцевості, у полі чи лузі, тепловізор повинен охоплювати велику територію та “діставати” якнайдалі. У міських боях тепловізор повинен добре диференціювати цілі на тлі споруд та безлічі об'єктів випромінюючих тепло.

Таким чином, тільки сам воїн або командуючий ЗСУ знає, в яких умовах прилад нічного бачення чи тепловізор надасть йому перевагу.

Скільки коштує тепловізор військовий

Ціни на військову нічну оптику на порядок вищі, ніж на побутову. Це зумовлено умовами експлуатації та вимогами до якості пристроїв. Тепловізори для ЗСУ та будь-якої іншої армії повинні конструюватися з найякісніших матеріалів та вміщувати у собі передові технології, адже від роботи обладнання залежить життя. Середня ціна тепловізора, який би відповідав військовим вимогам, починається від 90 000 грн.

Важлива будь-яка допомога

Вибір тепловізора дуже відрізняється від вибору побутового пристрю або смартфона, оскільки професійний інструмент повинен відповідати конкретним вимогам. Помилка при виборі військового тепловізора може повністю знецінити допомогу, яка так необхідна нашій армії. Так наприклад у 2014-2015 роках більше половини ПНБ та тепловізорів було куплено за рахунок волонтерських організацій, але на жаль багато з них виявилися промисловими зразками з дальністю роботи в 10-20 метрів, такі тепловізори використовують при роботі на виробництвах.

Ми дали вам не вичерпну, але достатню інформацію про те, як вибрати тепловізор, які тепловізори потрібні для ЗСУ, скільки коштують тепловізлори і якими вони бувають. Будь-яка ваша допомога армії це внесок у спільну перемогу. Разом переможемо!

Військова аптечка – склад індивідуальної медичної аптечки для бійця ЗСУ

Найкраща битва — це та якої не було. Якщо її не уникнути, то необхідно зберегти якнайбільше життів. Тому для воїна ЗСУ важлива не лише ефективна зброя, а й правильно укомплектована військова аптечка швидкої допомоги. Індивідуальна аптечка значно збільшує можливості бійця в наданні самодопомоги. Така аптечка забезпечує термінову допомогу при двох основних причинах смерті на полі бою: сильної кровотечі та недостатності дихальних шляхів. Кожна військова аптечка у складі ЗСУ кратно підвищує виживання наших воїнів. Також важливо знати, що саме входить до складу військової аптечки армії ЗСУ, тому що не варто забувати про головне правило при наданні допомоги “не нашкодь”. Ми відповімо на запитання, як можна доповнити стандартну аптечку і що в неї не варто класти. Наприкінці статті ви дізнаєтеся як вибрати правильний кровоспинний джгут-турнікет.

З чого складається аптечка ЗСУ

• бинт марлевий стерильний;
• пакет перев'язувальний індивідуальний стерильний;
• лейкопластир на нетканній основі;
• гофрований кровоспинний бинт;
• пара рукавичок медичних оглядових;
• термоковдра;
• два джгути-турнікети типу CAT або SOF;
• ножиці атравматичні для розрізання одягу та взуття;
• маркер для нанесення інформації;
• назофарингеальний повітропровід;
• армійська медична сумка.

Бинт марлевий стерильний

Пакет перев'язувальний

Лейкопластир на нетканій основі

Засіб для зупинки кровотечі

• Має характерну форму складеного зигзагами бинта. Таке компонування допомагає швидко тампонувати рану без необхідності розмотувати рулон.
• Гофрована структура бинта для кращого поглинання.
• Бінт просочений спеціальним засобом.
• Матеріал не лущиться і не розпадається для зручного вилучення з рани під час надання професійної допомоги.

Медичні рукавички

Термоковдра

• зігрітися в холод або сховатись від сонячних променів у спеку;
• використовувати як тепловий екран біля багаття для збереження тепла;
• можна сконструювати вирву для збору дощової води;
• у вигляді тенту можна захиститися від дощу чи вітру;
• нарізавши ковдру смугами, можна зробити мотузку.

Джгут-турнікет

• швидка зупинка кровотечі
• можливість застосування однією рукою
• застосування в будь-яких погодних умовах
• надійна фіксація за допомогою текстильної застібки

Ножиці атравматичні

• щільна натуральна шкіра до 2 мм.
• нейлон Cordura густиною до 700-1000 D.

Маркер

Назофарингеальний повітропровід

Сумка

• Прямокутна форма розміром 20x14x10 см.
• Матеріал водостійкий нейлон (Кордура або Оксфорд).
• Найчастіше використовується оливковий колір або койот.
• Як кріпильний інтерфейс використовується MOLLE. Такий тип кріплення дозволяє легко прикріпити аптечку у зручному положенні на будь-яке розвантажувальне спорядження.
• Наявність дренажного отвору на дні сумки.
• Можливість легко відкрити сумку рухом однієї руки.
• Усередині кілька кишень та еластичних слотів для кріплення вмісту.

Як можна покращити армійську аптечку

1. Пов'язка оклюзійна HALO. Спеціальний пластир, який використовується для закриття ран у грудній клітці при пневмотораксі. Комплектується 2 шт. в упаковці, для вхідного та вихідного отвору.
2. Разом з HALO є сенс взяти декомпресійну голку, яка використовується для стравлювання повітря з легень при напруженому пневмотораксі.
3. Набір протизапальних засобів, антибіотик, знеболювальне. Пігулки повинні бути в твердій упаковці.
4. Протиопікова гідрогелієва пов'язка. Накладання такої пов'язки не потребує спеціальної підготовки. Пов'язка має охолоджуючий ефект.
5. Як додатковий засіб для зупинки крові можна додати гемостатик у вигляді гранул.

Що краще не брати до армійської аптечки

• Сильнодіючі знеболювальні. Користі від таких медикаментів небагато, а ось шкоди може завдати достатньо. Передозування препаратами призводить до серйозних ускладнень або смерті.
• Гемостатик у вигляді порошку. Порівняно з бинтами або капсулами, порошок визнано найменш ефективним. У польових умовах порошок складно використовувати через вітер,дощ або тремтіння рук.
• Джгут Есмарха. Колись такий джгут вважався досить ефективним, але зараз це релікт, який морально застарів. Такий джгут складно накладати, незручно послаблювати, при використанні може порватись, а при неправильному застосуванні нашкодити. Джгут Есмарха в минулому столітті широко використовувала червона армія, але час невблаганний, впізнаваний червоний колір джгута потьмянів, та й армія втратила свій колір і перетворилася на коричневу.

Як підібрати правильний турнікет

Турнікети CAT

Турнікети SOF

• турнікет можна легко накласти однією рукою;
• завдяки продуманій конструкції турнікет надійно фіксується, не натирає і не зісковзує;
• завдяки зручній скобі та упору, можна легко посилити та послабити натяг при необхідності;
• На відміну від старомодних гумових джгутів, сучасний турнікет працює в будь-яких погодних умовах.

Китайські аналоги

Армійські індивідуальні аптечки для ЗСУ

Володимир, 55 років. Гроші на лікування зібрали

Кадровий військовий, полковник ЗСУ. Тривалий час керував обороною військової бази, оточеної терористами у Бахмуті (колишній Артемівськ). Поранений у жорсткому бою.

Максим, 37 років. Лікування розпочато

Травмований біля міста Мирноград (раніше Димитрів), що на Донеччині. Максим страждає від неправильно зрощеного перелому стегна — його нога просто не згинається у коліні. Перший етап лікування сплатив благодійний фонд "Допомагати просто!".

Валерій, 52 роки. Лікування припинено

Лікування скасовано. Пан Валерій пішов з життя на початку жовтня 2018 року через тяжку хворобу, не пов'язану із пораненням.