Повернувся на війну, знову активно займається спортом, наново починає життя та активно займається садибою та городом. Зазвичай ми пишемо про них саме так – і то, за рік чи й більше по тому, як тяжкопоранені бійці завершують участь у проекті «Біотех-реабілітація поранених». А цей – став на дошку та вхопився за весло, і це усього за три місяці після тяжкої операції. І приємно, і дещо незвично бачити, як чоловік, який лише недавно не міг і поворухнути рукою, вже вирушив на відпочинок та активно навантажує відновлену кінцівку. Вдвічі приємно, бо саме той діапазон рухів, якого вимагає активна робота веслом, був для Сергія потенційно недоступним: характер травми такий, що існувала велика небезпека того, що рука і взагалі назавжди залишиться практично безпорадною.
Даруйте за якість фото: людина ж відпочиває, а не на фотосесії)
Рік тому ворожа куля поцілила чоловіка у плече: поранення Сергій дістав під Широкою Балкою, де воював у складі 95 ОАеМБр. Одразу ж після поранення Сергієві надали першу необхідну допомогу та транспортували його до військового шпиталю. Ретельне обстеження показало: куля вибила значний шмат суглобної голівки плеча. Стан Сергія стабілізували, і стали думати, що робити далі – загальну картину погіршив аваскулярний некроз кістки, яка почала відмирати від нестачі кровоживлення, та загальне забруднення рани.
Сергій ще у військовому шпиталі. Тримати руку у хоч якомусь положенні довгий час допомагали складні ортопедичні конструкції чи громіздкі гіпсові обладунки
Допомогти могла трансплантація: лікарі брали б фрагменти клубової кістки, – це одна з кісток тазу, – та потроху формували б нову суглобну голівку. Є при такому методі і обмеження: обсяги ураження не дозволили б зробити усе і одразу, тому Сергієві довелося б пройти через низку болючих операцій та періоди вкрай тривалої реабілітації. Більше того, ніхто не гарантував би, що відновлена рука не втратила б у функціях та діапазоні рухів.
Червоним символічно позначено кістковий дефект
Альтернатива у вигляді методів проекту «Біотех-реабілітація поранених» стала чудовим виходом у ситуації – адже відновлення за допомогою клітинних технологій відбувається фактично природним чином, тому й дає чи не найкращі можливі результати.
На перших етапах лікарі відібрали у Сергія клітинні матеріали, біологи проекту культивували їх у лабораторії та наростили обсяг стовбурових клітин до достатнього для масштабного використання. Тим часом хірурги вичистили осередок ураження та підготували чоловіка до подальших маніпуляцій. У травні поточного року, коли рани трохи загоїлися, лікарі ввели клітинні матеріали у зону ураження та сформували нову суглобну голівку. Чи вдало все вийшло – красномовно свідчать свіжі світлини Сергія. Пройшло усього три місяці, а він вже навантажує відновлену руку.
Склалося так, що держава подібні методи відновлення тяжкопоранених бійців не те, що не застосовує, – технології революційно нові, хоча і вже показують дивовижні результати. Держава таке лікування навіть не фінансує, від чого бійці з тяжкими травмами та кістковими дефектами лишаються фактично сам на сам із бідою. Саме тому ми з вами робимо усе можливе, аби у рамках проекту «Біотех-реабілітація поранених» дати їм другий шанс на максимальне відновлення і фактично повернути до нормального життя. От тільки й це ми можемо робити виключно коштом благодійних пожертв. У описі проекту ви знайдете сторінки бійців, яким конче необхідна наша допомога, а за цим посиланням – прозорий звіт, де вказано потреби та надходження на рахунок проекту в режимі онлайн. Друзі, долучайтеся: «Біотех» не завершено, бійці, у яких іншого шансу просто немає, дуже й дуже розраховують на нашу з вами участь. Хіба ж ми можемо позбавити їх останньої надії?