Новісінькі! Пам’ятаєте ж — вже тривалий час ми просимо вас про участь. Підрозділу снайперів однієї з танкових бригад потрібна була наша з вами допомога, бо ж їздили хлопці на драних покришках. Машин у загоні снайперів усього дві, та й ті волонтерські, тому про те, аби замінити пошматовані колеса за державний кошт, навіть не йшлося.
Зрештою дійшло вже до того, що під час останнього із виїздів, коли працювали в одній з найгарячіших точок цієї війни і мусили упокоїти кількох снайперів-росіян, сталося незворотне. Наїхали на якусь біду, остаточно розшматували одну із покришок, і на базу мусили їхати практично на голому ободі колеса. Ну де таке бачене — еліта еліт, треновані стрільці, і мусять думати не про бойові задачі, а про діряві колеса?
Звісно ж, ми вважаємо, що такий порядок речей це суцільне неподобство, і якщо вже не допоможуть офіційні армійські структури, то трохи допоможемо ми з вами. Коштом ваших щедрих пожертв у рамках проекту «Оперативне реагування» ми таки назбирали необхідну суму та придбали для снайперів два комплекти спеціальних покришок. Всі відповідні витрати ви зможете побачити у звітах за проектом.
Та це далеко не кінець роботи. Нагадаємо, що у рамках проекту «Оперативне реагування» ми збираємо кошти, аби допомогти унікальному підрозділу радіорозвідки. Пункти спостереження цього підрозділу розкидані по усій передовій, і ми мусимо допомогти дещо модернізувати обладнання. Питання не в тому, допоможе чи не допоможе держава, питання у тому, аби в умовах війни зробити все якнайшвидше, і от саме тут найефективніше буде зробити усе саме нам. Системи відеоспостереження ми для розвідників уже купили, лишилося тільки подбати про стабілізатори живлення та кілька нормальних комп’ютерів для обробки інформації. Друзі, долучайтеся, тут кожна гривня пожертв буде дуже і дуже доречною: задачі у підрозділу такі, що, виходить, кожного з нас вони щохвилини і щосекунди оберігають від величезної біди.