Ця історія почалася ще рік тому. Лихо трапилося минулої осені – за кілька днів після того, як ворожа куля поцілила Вадима. Хлопці воювали в одному підрозділі: Вадим – кулеметник, а от Михалич – справжній висококваліфікований снайпер.
З часом хлопці довели терористів буквально до люті. Ворог настільки пристріляв нечисленні можливі позиції наших снайперів, що і голови було не підняти – постріл-два, і у бійницю одразу ж прилітає снаряд РПГ. Та наші хлопці примудрялися працювати навіть за таких умов. Зрештою, аби вполювати дошкульного супротивника, росіяни викликали групу тренованих армійських снайперів-профі.
Ворожий снайпер цілив просто в обличчя, і постріл видався влучним. Михалича врятував його приціл – був би вже мертвий, та куля втрапила у кріплення прицілу, розбила штанги, зрикошетила і поцілила у плече – розколола плечову кістку надвоє, там і застрягла. Голову теж посікло – кріплення добряче покришило ударом, тож рій дрібнісіньких осколків пирськнув просто в обличчя.
Михалича, що стікав кров’ю, одразу ж доправили в Мечникова гелікоптером, далі у столичний військовий шпиталь. Кулю витягнули з плеча. Один осколок втрапив у око: здавалося б, надії нема, але лікарі зробили усе можливе і таки врятували чоловікові зір. Ми розуміли, що із втратою активного снайпера позиції підрозділу істотно ослабли. Саме тому постійний благодійник People’s Project, щойно почув про лихо, негайно придбав потужний тепловізійний приціл вартістю у чверть мільйона гривень. Гвинтівка, обладнана цим прицілом, одразу ж долучилася до активної роботи на передовій в руках інших влучних стрільців.
Тим часом Михалич проходив тривале й складне лікування. Вже по одужанню чоловік серйозно узявся за власне відновлення. Пройшов реабілітацію в Польщі, довго та наполегливо тренувався удома. А з часом пройшов військово-лікарську комісію… і повернувся до війська. Лікарі, як могли, відмовляли: казали, що і руці, і оку кінець, вони ніколи не відновляться до природної функціональності. Відмовляли усі – все, досить, навоювався, – чи тобі нагород не вистачає? Подумай про сім’ю та дітей. Та Михалич був непохитним: добровольцем пішов з перших днів війни, нині, вже за контрактом, вирішив воювати до самої Перемоги.
Зараз Михалич на військовому полігоні, проходить перепідготовку, і в дуже скорому часі готується рушати до своїх, на передову. Там його вже чекає і нова влучна гвинтівка, і новий чудовий приціл. Обладнати робочий інструмент для досвідченого снайпера допомогли саме ви: необхідне спорядження ми придбали на ваші пожертви, які ви зробили у рамках проекту «Оперативне реагування». Ми вдячні вам за допомогу, проте просимо не спинятись: адже війна триває, тож сучасного спорядження потребують і інші бійці на передовій. Тільки спільними зусиллями ми наближаємо нашу Перемогу.
