Настав вирішальний момент у лікуванні пана Сергія в рамках проекту «Біотех-реабілітація поранених». Вчора, 26 липня, йому провели основну операцію, в ході якої лікарі вилучили з зони кісткового дефекту так званий спайсер, цебто шматок ортопедичного цементу, та скріпили роз’єднані фрагменти кістки кістковим трансплантатом, який виготовили з власних тканин пацієнта. Крім того, зону ураження заповнили клітинними матеріалами, виготовленими з клітин самого пана Сергія. З часом клітини мусять зростити фрагменти кісток, обрости кістковою тканиною і, зрештою, перетворитися у цільну стегнову кістку монолітної міцності. Сьогодні пан Сергій відходить від наркозу та оговтується після операції – як все пройшло ми докладно розкажемо і покажемо за певний час, коли чоловік остаточно прийде до тями і можна буде оцінити результати об’єктивно.
Лічені години до вирішальної операції. Скоро цементний спайсер замінить новий кістковий фрагмент
До цього дня пан Сергій йшов майже рік – і це лише у «Біотесі». Страшне поранення він отримав у обороні Дебальцевого, осколок вибив шмат стегна: і м’язи порвало, і кістку потрощило на друзки. У державних шпиталях провели п’ять операцій. Усередину кістки на всю довжину вмонтували велетенський металевий штир – за планом лікарів, кістка мусила відновитися та нарости природнім чином. Звісно ж, з огляду на страшний обсяг дефекту, ніщо не зрослось. Більше того, потрощена кістка почала відмирати, спалахнув страшний остеомієліт, нога мало не відгнила сама по собі.
Стегнова кістка Сергія на момент початку лікування у «Біотесі»
Майже рік лікарі клініки ilaya вичищали осередки страшної інфекції та рятували ногу від ампутації. Майже рік вони билися за Сергія і робили те, на що у шпиталі махнули б рукою та відрізали ногу під самий живіт. Зрештою, зусилля медиків дали свої плоди. Попереду на Сергія чекає тривалий період відновлення після операції, безліч первинних контрольних оглядів, реабілітація, подальші огляди, можливо, коригуючі операції, в цілому, будемо бачити далі. Та тепер у нього є шанс – рухатися на власній живій нозі, а не довічно на інвалідному візку.
Всього цього можна було уникнути ще на початку. Було б бажання у лікарів
Сергія ми рятували всім миром: на його лікування ми з вами зібрали понад 600 тисяч гривень. Всі ці кошти – народні пожертви, допомога окремих меценатів, благодійного фонду, підприємства, де працював Сергій, та навіть широкого загалу громад українців за кордоном. Не долучилася тільки держава: очільники МОЗу все так же блокують виділення коштів на лікування поранених бійців і розповідають, наскільки всесильна традиційна державна медицина.
Що ж, наскільки вона всесильна, ми бачимо: найчастіше бійці долучаються до проекту «Біотех-реабілітація поранених» вже тоді, коли вони, змучені і замордовані, після років марного лікування та десятків даремних операцій, зневірилися у всіх лікарнях та лікарях і готові навіть на ампутації та каліцтво. Таким же був і Сергій: саме через недбальство окремих лікарів чоловік опинився на межі ампутації. Що ж, з огляду на все це, можна й не дивуватися позиції очільників МОЗу. Про вітчизняну медицину свого часу розповів нам сам пан Сергій.
Саме таких, безнадійних для держави бійців ми ставимо на ноги і повертаємо до нормального життя. От тільки фінансовий тягар і далі лежатиме на наших із вами плечах. Ми потребуємо вашої участі та допомоги у рамках «Біотеху». Саме зараз ми збираємо на лікування Петра – от його ми буквально стягнули з операційного столу перед самою ампутацією. Рятуємо Сергія – те, що йому пропонують в шпиталях, точно не допоможе. Рятуємо Володимира – у руці чоловіка взагалі фактично немає кісток. Рятуємо і Дмитра – бо ж лікарі фактично пропонують йому лишитись калікою. Ці чоловіки віддали здоров’я на війні, чесно та віддано захищаючи нашу країну. Якщо ж тепер держава від них відвертається… Що ж. Ми певні: хоча б ми з вами не кинемо їх у біді. Правда ж?
