Той день, коли стрілець отримує серйозну зброю, коли пристрілює її, починає відчувати і розуміти – особливий день у житті кожного снайпера. Лиш днями за цим незвичним процесом пощастило спостерігати Сержу Марко. Спільними зусиллями Сашка та ще кількох хороших людей три снайпери Морської піхоти України отримали вкрай смертоносні снайперські гвинтівки. Ми ж, волонтери People’s Project, допомогли обладнати ці гвинтівки найсучаснішим обладнанням та компонентами у рамках проекту “Я снайпер“. Далі – розповідь із перших вуст.
Маріуполь. Полігон. На полігоні на позиціях розляглися хлопці з гвинтівками. Страх і ненависть ворога. Його невидима, така близька й така далека смерть.
Снайпери.
Сьогодні черговий день навчань. Снайпери пристрілюють нові гвинтівки. Говориш з ними і отримуєш чисте задоволення – настільки самі хлопці задоволені новою зброєю. Коли дорослий чоловік одразу ж дає своїй новій гвинтівці ім’я, коли він носиться із нею з такою дитячою радістю на обличчі – ну як ти її стримаєш, ту посмішку?
Постріл.
– Дві тисячних на шість годин! – лунка команда командира снайперів. Він поруч, сам лежить із гвинтівкою і спостерігає за тренуванням.
– Готовий!
– Спостерігаю!
Постріл.
– Влучив! Гонг!
– Відставити стрільбу! Переносимо гонг на 1100 метрів. Людина в полі, розрядити зброю!
Ми стріляємо третій день. Боєприпаси, які коштують болюче-дорого, ми лущимо, мов насіння. Маріупольський вітер трусить пил на прилади та обладнання, і не питає,скільки десятків тисяч воно коштує. Снайпінг – це дорого. Але вміння приносити смерть на дистанції понад кілометр не може коштувати дешево.
– Готовий!
– Спостерігаю!
Постріл.
– Дві тисячні на три години. Прямо біля гонга поцілив. Візьми метеостанцію і перерахуй поправки – командир встає і дістає одну з метеостанцій, які передали йому People’s Project.
– Ну, ми стріляємо по гонгу сорок на двадцять. Стріляв би у ростову фігуру – влучив би, – намагається виправдатися боєць.
– Ти схибив, – невблаганно наступає на нього командир: – А все тому, що вітер був на шість годин, а зараз поривами подув з дев’ятої. А ти вистрілив в момент, коли вітер саме подув. І навіть не відреагував на зміну напрямку вітру. Спалив патрон даремно. Рахуй заново, я тобі кажу!
Боєць приречено дістав блокнот, взяв метеостанцію і почав крутитися навколо своєї осі, перераховуючи показники.
До мене підходить боєць, тримаючи в руках свою гвинтівку.
– Три дні. Три дні я з нею мучився, а тепер я її відчув і зрозумів! Це реально класна зброя! Якщо все робиш правильно – вона таааак стріляє! Дякую, хлопці! За гвинтівки, за обвіси до них, за прилади! Я зараз як хлопчик на Новий рік, до якого прийшов Святий Миколай і почав діставати з мішка всі ті подарунки, про які я міг тільки мріяти!
І знаєте – бійця можна зрозуміти. Після двох напружених і результативних днів, сьогодні він не зробив жодного промаху. Всі три гонга на дистанції 500, 760 і 1100 метрів дзвеніли від кожного його пострілу. Він міняв положення, позиції, пози – а він все рівно влучав. І заслужено пишався собою. А я пишався ними усіма.
Сьогодні останній день. Останній, коли зброю обкатали перед виходом у поле. Вже завтра ці гвинтівки будуть уважно спостерігати за ворогом і чекати на зручну мить. Але це буде завтра. А сьогодні …
Постріл.
– Влучив!
Допомогти бійцям, підготувати ще кількох влучних стрільців, зрештою, укріпити оборону нашої держави у війні – все це можете зробити й ви. Адже саме на ваші пожертви у рамках проекту “Я снайпер” ми купуємо необхідне спорядження для снайперів на передовій. Долучайтеся до участі у проекті – можливо, саме підготований вами снайпер зробить той постріл, що змінить увесь хід війни!
