Мова про бійця 11 батальйону «Київська Русь» на ім’я Олег. Днями фахівці завершили фінальну стадію лікування і зняли Олегові пластини, що фіксували кісткові імпланти. Відтепер подальше відновлення Олега відбуватиметься вже без участі медиків, у клініку ilaya він навідуватиметься хіба на контрольні огляди. Чоловік провів у шпиталях більше року: тяжка травма ноги призвела до кількох складних операцій та тривалого курсу безуспішного лікування. І тільки клітинні технології клініки ilaya дали йому можливість практично повного відновлення. Гроші на лікування зібрали волонтери за проектом “Біотех-реабілітація поранених“.
Саму травму Олег отримав на Луганщині ще 2014 року. Серед ночі вороги накрили позиції військових залпом із «Градів». Добігти до укриття Олег не встиг, один із уламків снаряду тяжко травмував його ногу. Шмат заліза влучив у ступню, порвав м’язи та розтрощив кілька кісток. Ампутацією Олега не лякали, проте і на ноги поставити не обіцяли. Надзвичайно складні переломи не зросталися, почалися тяжкі ускладнення — запалення, а згодом й некроз. Олег пережив сім операцій, та зрештою скалічені кістки довелось видаляти. Нога наче й лишилась на місці, та ходити самостійно Олег вже не міг. Максимум, на який надалі міг розраховувати поранений боєць — дуже обмежена дієздатність і милиці до кінця днів. У одному з військових шпиталів доля звела його з учасником проекту «Біотех-реабілітація поранених» Олександром, і той підкинув Олегові слушну думку — спробувати клітинні технології і на собі. Олег до поради дослухався, і, як виявилось, недарма. Спроба виявилася вдалою!
Вересень 2015 р. На знімку видно прикріплені пластини в нозі
За певний час Олег пройшов необхідні медичні процедури. Фахівці клініки ilaya відростили необхідні кісткові фрагменти та встановили їх на місце кісткових дефектів. Може, Олег і не гратиме у футбол, та чоловік отримав можливість ходити на власних двох, а не безпорадно шкутильгати на милицях.
Основним фактором подальшого зцілення є родина: Олег має заради кого жити і лікуватись, адже вдома на нього чекають кохана дружина і чудовий син. До війни Олег працював поліграфістом, цією ж мирною справою планує займатися і надалі. Та не полишає і думки про армію: каже, що у разі потреби готовий повернутися на передову. За словами Олега, він розуміє, що вже навряд чи побігає з автоматом, проте підносити хлопцям патрони ще цілком здатен. Днями волонтерам People`s Project вдалось записати пряму мову бійця:
На превеликий жаль, не усі тяжкопоранені захисники України вже можуть похвалитись такими ж історіями успішного відновлення. Вся справа у величезних витратах, яких вимагає застосування новітніх технологій, навіть незважаючи на те, що наші медичні партнери проводять таке лікування фактично за собівартістю матеріалів та технологій. З певних юридичних причин, держава таке лікування не фінансує, а для більшості родин поранених такі суми є занадто великими. Саме тому ми вкотре звертаємось до вас по допомогу. Схоже, тільки ваші пожертви можуть подарувати нашим захисникам шанс на повноцінне життя. Хіба ж вони цього не варті?
